29 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 761/27129/25
Провадження: № 33/824/4702/2025
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Щербак Юлії Валентинівни
на постанову Шевченківського районного суду м. Києва07 серпня 2025 року, винесену під головуванням судді Міхеєвої І. М.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серіїЕПР1 №356901,09.06.2025 приблизно о 21 год. 50 хв., ОСОБА_2 за адресою: м. Київ, проїзд Глибочицький, 1, керувала транспортним засобом «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилась.
Вказаними діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і такі дії особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_3 - адвокат Щербак Ю. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначила,що ігноруючи норми законодавства, не було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я. Також вказує на ту обставину, що працівниками поліції не було відсторонено від керування транспортним засобом ОСОБА_2 . Крім того, працівниками поліції було здійснено безпідставну зупинку транспортного засобом.
Подана апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що з повним текстом оскаржуваного судового рішення ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 серпня 2025 року.
На підставі викладеного, просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання адвоката Щербак Ю. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її захисник- адвокат Щербак Ю. В. просили апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , адвоката Щербак Ю. В.,дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, вказаних вимог закону при розгляді даної справи судом першої інстанції дотримано не було.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказу у справі додано диск з відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції (а.с.7).
З даного відеозапису убачається, що працівники поліції, вбачаючи у водія ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Drager». В свою чергу, ОСОБА_2 , відмовилась від проходження огляду на стан акльного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після чого працівник поліції попрямував до службового автомобіля для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху України, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому «Порядок № 1103») та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція № 1452/735»).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Відповідно до п. 2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За змістом ст. 266 КУпАП, пунктів 6 та 8 Порядку № 1103 поліцейські зобов'язані запропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу, у випадку відмови водія від проходження огляду у такому порядку, або незгоди з його результатами - запропонувати пройти огляд у медичному закладі і лише у випадку відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров'я скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене відповідною частиною ст. 130 КУпАП.
На думку суду, не буде порушень вимог зазначених вище нормативних документів у діях поліцейських, які висувають альтернативну вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вибір водія на місці за допомогою технічних засобів чи у закладі охорони здоров'я за умови можливості пройти такий огляд на місці з допомогою технічного засобу. Проте, водієві в обов'язковому порядку повинно бути запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці за допомогою технічного засобу, так і у закладі охорони здоров'я.
Право вибору порядку проходження огляду на стан сп'яніння у такому випадку належить виключно водієві. Поліцейські не мають права відмовити водію пройти огляд на стан сп'яніння у спосіб обраний ним особисто.
Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
В порушення вказаних вимог працівники поліції не запропонували ОСОБА_2 пройти такий огляд в медичному закладі, не забезпечили її доставку до вказаного закладу.
Крім того, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09 червня 2025 року, проте водію ОСОБА_2 не пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, після їївідмови від проходження огляду на місці, тому такий доказ, як направлення, не заслуговує на увагу.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Тому, враховуючи наявні в матеріалах докази, зокрема, дані відеозапису з нагрудної камери, працівник поліції після відмови ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», в порушення вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП не запропонували, і не забезпечили доставку ОСОБА_2 до найближчого медичного закладу з метою проходження ним там огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису, працівник поліції повідомив, що причиною зупинки є превентивні заходи. Разом з тим, така підстава зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_2 не узгоджується із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд апеляційної інстанції вказує, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів, суддя відповідно положень ст. 129 Конституції України повинен здійснювати правосуддя незалежно та керуватися принципом верховенства права, основними засадами якого, у тому числі, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно положень ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень".
Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачити повною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноваженні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
На підставі наведеного та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена «поза розумним сумнівом».
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими,а відтак постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 07серпня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП,
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Щербак Юлії Валентинівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва07 серпня 2025 року задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Щербак Юлії Валентинівністрок на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва07 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Щербак Юлії Валентинівнизадовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва07 серпня 2025 року, якоюОСОБА_2визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома