Справа № 761/33271/25
Провадження № 1-кп/761/3834/2025
30 вересня 2025 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , в приміщенні суду в ході судового засідання в рамках кримінального провадження № 22025000000000871 від 29.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд у наведеному кримінальному провадженні, при цьому в судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, посилаючись на те, що ризики поведінки останнього, яка може зашкодити кримінальному провадженню, своєї актуальності не втратили, зокрема щодо переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала з приводу задоволення клопотання прокурора, при цьому звернулась із клопотанням про зміну запобіжного заходу в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, слід дійти такого висновку.
При вирішенні даного клопотання, суд зауважує, що питання розумності продовження строку подальшого утримання обвинуваченого в умовах несвободи, необхідно враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою, оскільки у деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дає змогу гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості, характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Так, «особливими випадками» відповідно до позицій ЄСПЛ є справи, у яких існують конкретні вказівки на справжні інтереси суспільства, які попри презумпцію невинуватості переважують правила поваги до особистої свободи та виправдовують тримання особи під вартою.
Для цього суд має вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи.
Отже, вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , суд має керуватись наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів невизначеного кола громадян.
Першою такою підставою ЄСПЛ визначив ймовірність нез'явлення обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.
Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складності обставин справи і судового розгляду.
Крім того, суд зважає на відомості, які характеризують особу ОСОБА_7 , який хоча і є раніше не судимою особою, однак на даний час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного із державною зрадою, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, в умовах воєнного стану, що свідчить про істотно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, що свідчить про високий рівень суспільної небезпеки таких дій, при цьому з урахуванням обставин кримінального провадження (вжиття заходів конспірації з метою приховування обставин вчинення кримінального правопорушення, наявність зв'язків із представниками спецслужб РФ), обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
При вирішенні питання про можливість визначення застави, суд враховує кваліфікацію злочину, зміст обвинувачення, підстави і обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, наявність яких, на переконання слідчого судді, доведена. Тому, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає при постановленні ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Керуючись ст. 177, 183, 331, 383 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 27 листопада 2025 року включно.
Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 03 жовтня 2025 року о 09 годині 20 хвилин.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді
_________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3