Справа № 369/13960/23
Провадження № 2/369/2022/24
22.09.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Козак І.А.,
при секретарі Кавун Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/13960/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,-
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав.
Просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 77.
Від спільного подружнього життя сторони спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доньки проживають разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 .
3 початку 2021 року сторони перестали проживати разом. З того часу ОСОБА_2 вихованням дітей не займається взагалі.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 життям доньки ОСОБА_5 не цікавиться, не телефонує ій, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. На сьогоднішній день дитині вже 11 років. Останній раз, коли мати бачилася із донькою це було десь на початку січня 2021 року. З того часу мати жодного разу не бачилася із донькою. ОСОБА_1 сам забезпечує доньці гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення.
ОСОБА_3 вчасно проводяться профілактичні щеплення, проводяться регулярні амбулаторні огляди, стан здоров?я дитини на даний момент відмінний. Нагляд за дитиною з моменту її народження і по сьогоднішній день здійснює позивач. Мати участі в житті дитини приймати не хоче.
Відповідач не спілкується з ОСОБА_3 , зв?язку не підтримує, хоча їй ніколи не чинилися перешкоди у спілкуванні з донькою. Відповідач не проявляє материнської турботи, не цікавиться її долею та не переймається її фізичним та духовним розвитком, не займається її вихованням.
Відповідач байдуже ставиться до долі своєї дитини, майбутнє дитини її не цікавить, свідомо ухиляється від своїх материнських обов?язків по вихованню дитини, та в цілому ігнорує факт споріднення з донькою.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 21 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі № 369/13960/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 10 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи від 04 жовтня 2024 року № 1320 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року, який проведено відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Козак І.А.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Однак, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
У судове засідання відповідач не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, не надала заяву про розгляд справи без її участі, правом надати відзив не скористалася, причини неявки суду невідомі. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради в судове засідання не з'явилася. Представник Служби у справах дітей надала суду заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що відповідно до довідки № 3244008714 від 31 серпня 2016 року ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі Свідоцтва про народження серїі НОМЕР_1 , яке видано 20 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 1511. Батьками дитини записані: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 не бере участь у вихованні доньки, не проводить з нею час та не приїжджає до неї.
Відповідно до Договору оренди житлового приміщення ОСОБА_1 орендує квартиру загальною площею 63,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Висновком Бощагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 157/7 від 26 березня 2024 року щодо визначення доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне залишити вирішення питання щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на розсуд суду.
Відповідно до характеристики Комунального закладу загальної середньої освіти "Ліцей Петропавлівський" відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання характеризується як працелюбна учениця. Батько, ОСОБА_1 бере активну участь в житті дитини, цікавиться шкільним життям ОСОБА_5 , відвідує батьківські збори.
Згідно з характеристикою виданою тренером Школи киокушин карате ОСОБА_8 , на карате, змагання які проходять, приводить та піклується про спортивне життя та розвиток ОСОБА_5 її батько, ОСОБА_2 не бачив.
Відповідно до пояснень лікаря-консультанта Консультативно-діагностичного центру ОСОБА_9 , ОСОБА_1 здійснює візит до лікаря з донькю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піклується про стан її здоров'я.
Згідно з Актом обстеження умов проживання затвердженого Начальником служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Крушинської А. від 14 березня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , умови проживання задовільні, для дітей в родині створені всі належні умови для повноцінного розвитку та виховання. Діти всім забезпечені.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відповідач не бере жодної участі ні у вихованні молодшої доньки ОСОБА_3 , ні у її утриманні, чим фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (далі СК України). Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі№ 638/16622/17, від 16 грудня 2022 року у справі № 168/819/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з Висновком Бощагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 157/7 від 26 березня 2024 року щодо визначення доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне залишити вирішення питання щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на розсуд суду.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція прав людини) (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в цьому випадку вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції прав людини і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції прав людини. З іншої сторони, обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення права неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).
Статтею 8 Конвенції прав людини гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції прав людини, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України»).
Європейський суд у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Разом з тим у рішенні Європейського суду у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Таким чином, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту.
Встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що стосовно ОСОБА_2 застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або що на орган опіки та піклування покладався обов'язок здійснювати контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на ОСОБА_2 , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку мати на краще неможливо, і лише за наявності вини в її діях, водночас, докази у цій справі не дають підстав для однозначного висновку стосовно підтвердження цих обставин.
Позивачем не надано достатніх доказів наявності умислу в діях відповідача щодо невиконання своїх батьківських обов'язків з виховання та утримання дитини.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. При цьому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 27 квітня 2022 року у справі № 221/9049/19 тощо.
Повно встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки немає однозначних підстав вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання дитини та її утримання.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ірина КОЗАК