Справа № 369/18160/23
Провадження №4-с/369/13/25
03.09.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Козак І.А.,
при секретарі Кавун Є.О.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приймак Лесі Анатоліївни, заінтересована особа: головний державний виконавець Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Стебловська Юлія Олександрівна, на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця,-
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Приймак Л.А., заінтересована особа: головний державний виконавець Вишневий ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Стебловська Ю.О. про скасування постанови головного державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Стебловської Ю.О. про арешт коштів боржника від 15 липня 2022 року, 20 вересня 2022 року, 15 лютого 2023 року у виконавчому провадженні ВП № 69271075 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 ІBAN НОМЕР_1 , який відкрито в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як заробітна плата (грошове забезпечення військовослужбовця). Крім того, скаржник просив поновити процесуальний строк на подання скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця.
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року зі скаржника на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 14 липня 2021 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист у справі №369/9644/21 від 14 червня 2022 року, який стягувачем було пред'явлено до виконання, у зв'язку із чим 07 липня 2022 року головним державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Стебловською Ю.О. було відкрито виконавче провадження № 69271075.
15 лютого 2023 року головним державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Стебловською Ю.О. було винесено постанову у виконавчому провадженні № 69271075, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 122 929,19 грн.
Про винесення вказаної постанови скаржник не знав, оскільки у зв?язку із введенням воєнного стану, з 24 лютого 2022 року був мобілізований та проходить військову службу.
В АТ КБ «ПриватБанк» скаржник має картку НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_1 ), на яку станом на 20.10.2023 року отримує зарплатні виплати (грошове забезпечення (доходи) військовослужбовця).
У жовтні 2023 року скаржник виявив, що не може здійснити зняття готівки з вказаного банківського рахунку, призначеного для отримання заробітної плати.
Здійснивши вхід до АСВП за наявним ідентифікатором, представник скаржника виявив факти винесення постанови, в тому числі від 15 лютого 2023 року про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.
Необхідною передумовою здійснення стороною права на оскарження рішень, дій, бездіяльності державних виконавців є обізнаність зі змістом судового рішення та відповідною постановою державного виконавця. Відтак, оскільки лише 19 жовтня 2023 року скаржник дізнався про існування вказаної постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника та ознайомився із її змістом, строк на оскарження дій, рішень, бездіяльності державних виконавців вважаю таким, що пропущено з поважних підстав.
Вищевказана постанова про арешт коштів позбавила скаржника права на розпорядження заробітною платою у повному розмірі, оскільки державним виконавцем фактично звернено стягнення на 100 % заробітної плати, яка є єдиним джерелом існування, що суперечить чинному законодавству. Окрім того, скаржник не маю можливості оплачувати комунальні платежі та далі виплачувати борг, який маю намір відшкодувати в повному обсязі перед стягувачем.
У судове засідання скаржник та його представник не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник скаржника у скарзі просив розгляд справи здійснювати без його участі та скаржника, скаргу підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином, неявка яких у відповідності до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду скарги. Заперечень щодо скарги до суду не подали.
Щодо строків звернення до суду з скаргою.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
З поданої скарги вбачається, що боржник у виконавчому провадженні дізнався про наявність оскаржуваних постанов лише 19 жотвня 2023 року. Враховуючи такі доводи, що не спростовані іншими учасниками, та які доводи узгоджуються з матеріалами скарги, наявними копіями з матеріалів виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку звернення до суду на оскарження дій/бездіяльності виконавця є поважними та ці строки підлягають поновленню.
Щодо доводів скарги про протиправність дій/бездіяльності приватного виконавця.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Судом встановлено, що постановамиголовного державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Стебловської Ю.О. про арешт коштів боржника від 15 липня 2022 року, 20 вересня 2022 року, 15 лютого 2023 року у виконавчому провадженні ВП № 69271075 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 BAN НОМЕР_1 , який відкрито в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як заробітна плата (грошове забезпечення військовослужбовця). Крім того, скаржник просив поновити процесуальний строк на подання скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця.
Згідно з ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 3 ст. 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 451 ЦПК України).
Виконавче провадження як стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» - далі Закону).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів : ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Зі змісту постанови про арешт коштів боржника слідує, що накладаючи арешт на кошти, які містяться на рахунках скаржника, виконавець відповідно до вимоги закону в резолютивній частині постанови зазначив, що арешт накладається «на кошти….крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом…».
Тобто, державний виконавець захистив права боржника, вказавши, що арешт не накладається на кошти, які містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Докази того, що від банку надходили документи, які підтверджували б, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із законом, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Верховний Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Відповідно до ч.ч 3, 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 09 вересня 2019 у справі № 913/958/16, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 25 жовтня 2019 року по справі № 37/70 (ЄДРСРУ № 85211554), від 28 жовтня 2019 року у справі № 916/1845/19 (ЄДРСРУ № 85241335).
Абз. 2 ч.2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік рахунків, накладення арешту на які заборонено: забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Таким чином, рахунки зі спеціальним режимом використання - це рахунки, відкриті у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки". Крім того, слід зазначити, що статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, що у даному випадку не стосується боржника - фізичної особи.
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 20 жотвня 2023 року вбачається, що скаржник отримує заробітну плату на рахунок ІBAN НОМЕР_1 , але у той же час на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Тобто, довідка не містить інформацію про спеціальний режим по вказаному рахунку. На підставі вищенаведеного, суд вважає, що скаржник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рахунок ІBAN НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк» є рахунком зі спеціальним режимом.
Приймаючи до уваги викладене вище, суд не вбачає незаконності дій державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, які містяться на картковому рахунку, що використовується для отримання заробітної плати.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. 129-1 Конституції України, визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (пункти 6, 7, 8, 21 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Крім того, суд звертає увагу, що на підставі пункту 10-2 розділу XIII (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) Закону України "Про виконавче провадження", нова редакція якого набрала чинності 06.05.2023р., фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
Як встановлено судом скаржник не звертався із відповідною заявою про виокремлення такого рахунку до державного виконавця, а звернувся із заявою про скасування арешту з такого рахунку.
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі в тому числі у визнанні протиправною дії/бездіяльності виконавця в частині накладення/не зняття арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 18, 52, 63 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 4 ст. 263, ст.ст. 447- 453 ЦПК України, суд, -
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Приймак Лесі Анатоліївни строк на подання скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця.
У задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Приймак Лесі Анатоліївни, заінтересовані особи: головний державний виконавець Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала набирає законної сили у прядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя Ірина КОЗАК