24 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 461/9300/24 пров. № А/857/24698/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці,
на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року (суддя - Юрків О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 03.06.2025),
в адміністративній справі справи №461/9300/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці,
про зміну постанови у справі про порушення митних правил,
встановив:
У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив: 1) змінити пункт 2 постанови Львівської митниці від 12.11.2024 року у справі про порушення митних правил №1262/20900/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.471 МК України, в частині розміру штрафу; 2) на ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів; 3) стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача Львівської митниці судовий збір в сумі 484,48 грн. та витрати на правничу допомогу.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.05.2025 позов задоволено повністю. Змінено п.2 постанови заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича від 12.11.2024 року у справі про порушення митних правил №1262/20900/24, в частині стягнення штрафу, а саме - накласти на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ч.2 ст.471 МК України стягнення - 164097,64 грн. штрафу в дохід держави. Стягнуто з відповідача на користь позивача 484,48 грн. судового збору за рахунок державних асигнувань.
До суду першої інстанції надійшла заява представника позивача адвоката Бориславського А.Л. від 16.05.2025 (зареєстрована судом 19.05.2025) про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просив стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, тобто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн. та витрат за проведення експертизи у розмірі 7640, 64 грн..
Відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат, вважаючи таку необґрунтованою та протиправною. Просив відмовити у її задоволенні.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 стягнуто з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 7500,00 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1910,16 грн. витрат за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/3022-ТВ від 08.04.2025 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.
З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржене додаткове рішення суду є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що в матеріалах справи відсутня така заява чи хоча б «згадка» про такий намір. У позивача не було причин не звернутись до суду із заявою про розподіл судових витрат у встановленому порядку (до закінчення судових дебатів у справі) та позивач не подавав жодних заяв про такий розподіл в порядку передбаченому чинним законодавством. Вважає скаржник, що подана представником позивача заява від 16.05.2025 про ухвалення додаткового рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та у зв'язку з цим не підлягає до задоволення. Зазначеним також мотивується позиція митниці щодо протиправності ухваленого Галицьким районним судом додаткового рішення. Сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу, неспівмірна із даною категорією спору та із виконаною адвокатом роботою, а отже підлягає зменшенню. Дана категорія справи не є складною та не відповідає такому високого розміру гонорару. Також, на думку митниці, оскільки судова експертиза у справі 461/9300/24 призначена за клопотанням позивача, витрати за проведення такої не підлягають відшкодуванню, оскільки така не була обов'язковою та «невідворотною».
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Так, згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 08.05.2025 року у справі Галицьким районним судом м. Львова рішення, яким позов задоволено повністю, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.
У розглядуваній справі судом встановлено, що представником позивача направлено суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн. та витрат за проведення експертизи у розмірі 7640, 64 грн..
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано наступні документи (їх копії): договір №56/24 про надання правничої допомоги від 08.11.2024 року; додаткову угоду до договору №56/24 про надання правничої допомоги від 08.11.2024 року, в якій зазначено, що вартість послуг адвоката становить 15000, 00 грн.; платіжну інструкцію №@2PL621922 від 17.11.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ФОП Бориславському А.Л. 15000,00 грн. за надання правової допомоги. (а.с.187-193 т.1).
Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення з урахуванням наданих позивачем доказів, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, вважав за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 7500,00 грн, вважаючи такий розмір розумним, що не становитиме надмірний тягар для відповідач. В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу суд вирішив відмовити.
При цьому суд першої інстанції врахував, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 15000,00 грн. є несумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, зазначаючи, що вказаний розмір витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, є співмірним зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, що не спростовано відповідачем, а тому вказаний розмір має бути стягнутий з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
В апеляційній скарзі відповідач не обґрунтував належним чином заперечення щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат по оплаті професійної правничої допомоги при вирішенні судом першої інстанції цієї справи.
Щодо доводів скаржника про те, що в матеріалах справи відсутня заява сторони позивача про намір стягнення витрат на правничу допомогу на виконання частини 7, 9 ст.139 КАС України, то такі колегією суддів відхиляються з огляду на те, що у звертаючись з позовом у цій справі, позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу. До ухвалення рішення у цій справи стороною позивача надано суду договір №56/24 про надання правничої допомоги від 08.11.2024 року; додаткову угоду до договору №56/24 про надання правничої допомоги від 08.11.2024 року, в якій зазначено, що вартість послуг адвоката становить 15000, 00 грн. (а.с.45-48 т.1).
Також вірно вирішив суд першої інстанції питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення експертизи.
Так, статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, та витрати пов'язані із залученням експертів та проведенням експертиз.
У свою чергу, частиною 5 статті 137 КАС України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частинами 6 - 8 ст.137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд встановив і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2024 року клопотання представника позивача - адвоката Бориславського А.Л. про призначення судової товарознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі судову товарознавчу експертизу. Витрати пов'язані із проведення судової експертизи, покладені на позивача.
За результатами проведеної судової експертизи до суду надійшов висновок судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/3022-ТВ від 08.04.2025 року, також до матеріалів справи долучено рахунок-фактуру №25-32 від 13.02.2025 року з якого вбачається, що вартість проведеної експертизи становить 7640,64 грн. (а.с.145 т.1).
Зазначений висновок прийнято судом в якості доказу та досліджено його разом із іншими доказами.
Частиною першою статті 101 КАС України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно частини 2 статті 101 КАС України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Приписами частини третьої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Представником позивача разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення надано суду платіжну інструкцію №0.0.4258862041.1, згідно з якою ОСОБА_1 сплатив 7640, 64 грн. на користь НДЕКЦ ГУ МВС у Львівській області за проведення експертизи (а.с.194 т.1).
Водночас, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вірно окружний суд врахував те, що наданими до суду документами витрати, пов'язані із проведенням експертизи в адміністративній справі, підтверджено, однак такі є не співмірним із складністю відповідної виконаної роботи, вказана сума не є розумною та буде надмірним тягарем для відповідача, у зв'язку з чим суд вважає, що вимогу про стягнення витрат за проведення експертизи слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1910,16 грн. витрат за проведення експертизи.
Колегія суддів враховує, що додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта вимог заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині додаткове рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду у справі, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року в адміністративній справі справи №461/9300/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про зміну постанови у справі про порушення митних правил - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 03.10.2025 року