02 жовтня 2025 рокуСправа № 260/855/25 пров. № А/857/30224/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом Комунального підприємства «Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство» Ужгородської міської ради до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року (суддя Гебеш С.А., м. Ужгород, повний текст складено 24 червня 2025 року), -
У лютому 2025 року Комунальне підприємство «Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство» Ужгородської міської ради (далі Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі ДПС), в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 03.11.2023 №3967/ІПК/99-00-21-03-02-06 (далі ІПК).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач фактично у межах виконання завдань, передбачених Програмою, виконує/надає відповідні роботи/послуги, за які отримує від розпорядника бюджетних коштів фінансову підтримку (субсидію) за рахунок коштів міського бюджету, яку використовує на придбання матеріалів, палива, виплату заробітної плати тощо.
Зазначена позиція ДПС відповідає позиції Міністерства фінансів України, викладеній у листі від 21.09.2023 № 11310-09-62/25689 щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання робіт/послуг платниками податку (комунальними підприємствами), оплата яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, де зазначено, що кошти, які надходять платникам податку (комунальним підприємствам) за КЕКВ 2610, фактично є оплатою за послуги, які надаються такими платниками у рамках виконання відповідних бюджетних програм.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відносини, які виникають між Підприємством і органом місцевого самоврядування в особі розпорядника коштів, в частині надання субсидій, трансфертів на виконання бюджетних програм, є бюджетними, мають ознаки невідплатності і безповоротності у розумінні вимог Інструкції №333, тому отримане Підприємством цільове бюджетне фінансування за своїм характером не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачалися, та не є об'єктом оподаткування ПДВ в розумінні підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (далі ПК), пункту 185.1 статті 185 ПК. Висновки податкового органу про необхідність оподаткування податком на додану вартість відповідних операцій позивача суперечать правовій природі відносин, що виникають в процесі отримання позивачем бюджетного фінансування (субсидії).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 20.01.2022 Підприємство через ГУ ДПС у Закарпатській області, а 31.01.2022 та 02.02.2022 - засобами електронного зв'язку звернулось до ДПС щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питання нарахування та сплати податків на додану вартість відповідно до вимог статті 52 ПК.
ДПС листом від 16.06.2022 № 759/ІПК/99-00-21-03-02-06 надала позивачу індивідуальну податкову консультацію, не погоджуючись з якою Підприємство оскаржило її до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 260/5428/22 (далі Рішення суду), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію від 16.06.2022 №759/ІПК/99-00-21-03-02-06 та зобов'язано ДПС повторно розглянути звернення Підприємства від 20.01.2022 № 18 (вх. від. 02.02.22 ДПС № 3499/6), від 31.01.2022 № 36 (вх. ДПС від 02.02.2022 № 578/ ІПК/6 та від 02.05.2022 № 1097/ІПК/6) з урахуванням висновків суду.
У зв'язку з неотриманням нової індивідуальної податкової консультації, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатськими запитами від 03.01.2025, від 20.01.2025 року та від 28.01.2025, у відповідь на які отримав копію ІПК.
Позивач вважає, що вказана ІПК є протиправною, не враховує висновки, зроблені у Рішенні суду.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК).
Пунктом 52.3 статті 52 ПК передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
За приписами пункту 53.2 статті 53 ПК платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 805/112/16-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16, від 12 червня 2024 року у справі № 200/3060/22.
При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.
Спірним у даних правовідносинах є необхідність нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість, з урахуванням наданих повноважень рішенням сесії міської ради, яким було визнано Підприємство виконавцем програми благосустрою міста та одержувачем бюджетних коштів.
Так, відповідно до пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За приписами пункту 198.5 ст. 198 ПК, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно достатті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7 пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).
Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 №333 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за №456/20769 (далі Інструкція №333), видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Пунктом 1.6 Інструкції №333 визначено, що: субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств; трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.
Відповідно до підпункту 2.4.1 Інструкції №333 до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», окрім іншого, відносяться субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів; поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
Бюджетним кодексом України (далі БК) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 БК).
У статті 91 БК наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема, на виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів.
Згідно з пунктом 38 частини першої статті 2 БК одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Згідно з пунктом 38 статті 1 БК одержувач бюджетних коштів - це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 22 БК головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
При цьому, укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.
Принцип цільового використання бюджетних коштів закріплено нормою пункту 8 частини першої статті 7 БК.
Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно плану використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.
Таким чином, бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання (визначені бюджетною програмою).
В справі, що розглядається, позивач, як виконавець окремих завдань «Програми благоустрою міста Ужгород на 2018-2022 роки», затвердженої рішенням XVII сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 09.11.2017 № 804 (далі Програма), а саме, забезпечення відсутності самовільно встановлених елементів благоустрою (ТПКВКМБ 1216030), забезпечення утримання об'єктів транспортної інфраструктури (горизонтальної розмітки) (ТПКВКМБ 1217442), забезпечення утримання об'єктів транспортної інфраструктури (світлофорних об'єктів) (ТПКВКМБ 1217442), забезпечення утримання об'єктів транспортної інфраструктури (дорожніх знаків) (ТПКВКМБ 1217442), забезпечення поточного функціонування об'єктів транспортної інфраструктури (окремих елементів зливової каналізації) (ТПКВКМБ 1217442), забезпечення поточного функціонування міських шляхів (ТПКВКМБ 1217442) отримує від Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі Департамент) фінансову підтримку (субсидію) за рахунок коштів міського бюджету на покриття поточних видатків Підприємства для досягнення цілей, визначених Програмою, в тому числі і на придбання матеріалів, палива, виплату заробітної плати тощо.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Департамент. Бюджетні кошти перераховуються Підприємству і, відповідно, використовуються Підприємством на поточні видатки за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», про що зазначається у планах використання бюджетних коштів Підприємства.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, між Підприємством та Департаментом відсутні будь-які укладені договори та не складаються двосторонні акти виконаних робіт (наданих послуг), предметом яких є фінансова підтримка (субсидія) за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям). Чинним бюджетним законодавством не передбачено складання та підписання головним розпорядником відповідних бюджетних коштів будь-яких документів первинного бухгалтерського обліку (акти виконаних робіт, договори тощо).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 480/979/24 суд касаційної інстанції
вказав, що відносини між ДП «Дороги Сумщини», який фінансувався виключно за бюджетною програмою 3131090 «Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок субвенції з державного бюджету» і Департаментом розвитку інфраструктури Сумської ОДА (перерахування коштів) є бюджетними, а не цивільно-правовими, існують в рамках виконання бюджетної програми, а отримані позивачем з бюджету грошові кошти за кодом бюджетної класифікації 2610 передбачені для використання виключно на цілі, обумовлені бюджетної програмою, тобто, мають ознаки невідплатності і безповоротності, і за своїм характером для позивача не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються. Суди першої та апеляційної інстанції правильно виснували про безпідставність доводів ГУ ДПС про наявність бази оподаткування ПДВ з операції з виплати Установі субсидій/трансфертів за рахунок місцевого бюджету, оскільки норма підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК прямо встановлює, що об'єкта оподаткування ПДВ в такому випадку немає.
Указана позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 7 лютого 2023 року у справі №420/18420/21, від 8 березня 2023 року у справі №640/4920/20.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд підтримує позицію суду першої інстанції, що відносини, які виникли між позивачем і Департаментом, в частині надання субсидій, є бюджетними, а не цивільно-правовими, мають ознаки невідплатності і безповоротності у розумінні вимог Інструкції №333, тому отримане Підприємством цільове бюджетне фінансування за своїм характером не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачалися, та не є об'єктом оподаткування ПДВ в розумінні підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК, пункту 185.1 статті 185 ПК.
Висновки податкового органу про необхідність оподаткування податком на додану вартість відповідних операцій позивача є помилковими і суперечать правовій природі відносин, що виникають в процесі отримання позивачем бюджетного фінансування (субсидії). Кошти, які отримуються Підприємством за рахунок бюджетних асигнувань, необхідні для виконання поставлених завдань перед громадою міста Ужгорода та не несуть в собі економічних наслідків збагачення чи досягнення прибутковості Підприємства.
Крім того, вказані обставини вже були встановлені в Рішенні суду, яким, зокрема, зобов'язано ДПС повторно розглянути звернення Підприємства від 20.01.2022 № 18( вх. ДПС № 3499/6 від. 02.02.22) та від 31.01.2022 № 36 ( вх. ДПС № 578/ ІПК/6 від 02.02.2022 та № 1097/ІПК/6 від 02.05.2022) з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, ІПК надана позивачу без урахування висновків, викладених в Рішенні суду, а також конкретних обставин справи.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна ІПК є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню. У свою чергу, ДПС зобов'язана надати позивачу нову індивідуальну податкову консультацію, з урахуванням висновків суду.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
У розрізі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 03.10.2025.