Справа № 240/4644/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
03 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач, ТОВ "Автосвіт ЛТД", звернулось в суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (відповідача) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.12.2023 № 007781.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 10.03.2025 позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" надає послуги з перевезення пасажирів та небезпечних вантажів автомобільним транспортом на підставі ліцензії серії АД № 062473 від 04.07.2012.
Крім того, на підставі дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії ПЄ № 000153, виданого 27.07.2021 (строк дії з 07.07.2021 по 06.07.2026) ТОВ "Автосвіт ЛТД" надано право на здійснення перевезень пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування «Коростень-Вінниця».
Посадовою особою територіального відділу Державної служби України з безпеки на транспорті 24.11.2023 було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № АР 007063, в якому зазначено про порушення Товариством вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - на момент проведення перевірки відсутній щоденний реєстраційний листок (тахокарта) режиму праці та відпочинку водія за 20.11.2023, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
В подальшому, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Грибан М.М. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 19.12.2023 було складено постанову №007781, відповідно до якої до Товариства застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
Вважаючи таку постанови протиправною, ТОВ "Автосвіт ЛТД" звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" закріплено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Тобто, вказаними нормами чітко визначено обов'язок автомобільних перевізників мати наявності необхідні для здійснення регулярних пасажирських перевезень документи.
Згідно з положеннями статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, водій автобуса повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
За змістом абзацу 2 частини 2 статті 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій автобуса зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
При цьому, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 12 названого Порядку рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку № 1567 закріплено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Пунктом 1.3 Положення № 340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
За змістом пунктів 6.1 - 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Приписами статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385 вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Крім того, виходячи з приписів пункту 1.4 Інструкції №385, тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Тобто, пунктом 3.3 Інструкції № 385 установлено, що тахокарта, у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом, повинна кожного дня змінюватись та бути належно заповненою (дата, прізвище водія, пункт початку та кінця руху, показання одометру на початковій та кінцевій точках, різниця показань одометру тощо).
Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Отже, тахокарти - це реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв й з аналізу наведених положень законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов'язаний:
- використовувати, своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання;
- мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР;
- зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, уповноваженим працівником Укртрансбезпеки в акті за результатами рейдової перевірки вказано про порушення Товариством вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" внаслідок відсутності на момент проведення перевірки щоденного реєстраційного листка (тахокарти) режиму праці та відпочинку водія за 20.11.2023, що, в свою чергу, мало наслідком прийняття оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
При цьому встановлено, що водієм автобуса під час проведення перевірок надавались тахокарти за день перевірки (24.11.2023) та попередні дні, однак тахокарта за 20.11.2023 не містила всієї необхідної інформації.
Зокрема, з наявних в матеріалах справи письмових пояснень водія Товариства від 21.11.2023 видно, що внаслідок несправності тахографа ним наприкінці зміни 20.11.2023 було виявлено, що позначки на тахокарті наносились лише в одному місці, у зв'язку із чим він на звороті цієї карти власноруч написав режим роботи та відпочинку під час робочої зміни 20.11.2023, а також просив керівництво вжити необхідних заходів для усунення такого недоліку.
При цьому, як неодноразово зазначав у своїх постановах Верховний Суд, в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена цією нормою, й передбачив, що саме у випадку відсутності необхідних документів або їх обов'язкових реквізитів для перевізника настають наслідки, передбачені цією нормою, у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
Водночас, як установлено судом з наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, оригіналу самої тахокарти й відповідних пояснень водія) і не заперечується відповідачем, водій Товариства мав тахокарту, однак інспектор органу Укртрансбезпеки в акті перевірки лише формально указав про відсутність такого документу, що і стало підставою для застосування до перевізника адміністративно-господарської санкції, установленої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що надання водієм дефектної тахокарти жодним чином не може та не повинно ототожнюватись з її відсутністю як такої й не може бути самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно, оскаржувана постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягала скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.