Справа № 240/14997/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
03 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу № 0004158-1306-0630 від 26.04.2024 року про сплату податкового боргу (недоїмки) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 7859,16 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 07.01.2025 в задоволенні позову відмовив. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 26.04.2024 року Позивачу була винесена оскаржувана податкова вимога № 0004158-1306-0630 про сплату податкового боргу (недоїмки) в сумі 7859,16 грн.
Як зазначено в детальному розрахунку суми податкового боргу до вказаної вимоги, копія якого долучена до відзиву відповідача та досліджена судом, податковий борг позивача в сумі 7859,16 грн. зумовлений:
- несвоєчасною сплатою позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. в розмірі 5878,60 грн., який нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення №0050179-2410-0605 від 02.05.2023 року;
- несвоєчасною сплатою позивачем фінансових санкцій в сумі 1925,10 грн. за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, які застосовані до Позивача відповідно до податкового повідомлення-рішення №004500706 від 14.03.2023 року;
- несплатою пені в розмірі 55,46 грн.
Також встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення №004500706 від 14.03.2023 року до Позивача були застосовані фінансові санкції в розмірі 2925,10 грн. за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Вказані фінансові санкції були застосовані за результатами фактичної перевірки, проведеної уповноваженими особами податкового органу 08.02.2023 року за участі позивача, що підтверджується долученими до відзиву копіями наказу про проведення перевірки, направлення на її проведення, пояснення позивача, які були надані під час проведення такої перевірки та акту вказаної фактичної перевірки.
Копія податкового повідомлення-рішення №004500706 від 14.03.2023 року позивачу була вручена особисто 30.03.2023 року, що підтверджується листом Житомирської дирекції АТ "Укрпошта".
Судом також встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення №0050179-2410-0605 від 02.05.2023 року Позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. в розмірі 5878,60 грн.
Копія податкового повідомлення-рішення №0050179-2410-0605 від 02.05.2023 року позивачу була направлена рекомендованим листом і було повернено 17.01.2024 року за закінченням терміну зберігання.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, спірні прововідносини регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 8.1 та п. 8.3 ст. 8 ПК України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.2 ст. 41 ПК України).
Відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно вимог п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, документи (податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю) вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначається правовими нормами Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846) (надалі - Порядок № 1204).
Разом з тим, приписами пункту 4 розділу III цього Порядку № 1204 прямо передбачено якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що податкове повідомлення-рішення №0050179-2410-0605 від 02.05.2023 року вважається врученим позивачу 17.01.2024 року.
Відповідно до вимог підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статт1 260 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5878,60 грн. підлягало сплаті Позивачем протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Доказів сплати позивачем податкового зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5878,60 грн до 26.04.2024 року (дати винесення оскаржуваної вимоги) до позову не долучено.
Відповідно до наданої відповідачем інформації з інтегрованої картки позивача як платника податків станом на:
- 31.12.2023 року за Позивачем рахувався податковий борг зі сплати фінансових санкцій в сумі 1925,10 грн. за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій та пені в розмірі 55,46 грн.;
- на 12.04.2024 року за позивачем рахувався податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 5878,60 грн.
Сумарно розмір податкового боргу позивача становив 7859,16 грн., що правомірно стало підставою для винесення вимоги № 0004158-1306-0630 від 26.04.2024 року про сплату такого податкового боргу (недоїмки).
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України № 0004158-1306-0630 від 26.04.2024 року про необхідність сплати Позивачем податкового боргу (недоїмки) в розмірі 7859,16 грн. винесена із врахуванням всіх обставин у справі, на підставі вимог чинного законодавства та у відповідності до повноважень відповідача, а тому є правомірною і скасуванню не підлягає.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.