Справа № 120/1082/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
03 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідача), в якому просив про:
- визнання протиправним та скасування наказу № 578-од від 26.11.2024 в частині, що стосується призову позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, та направлення позивача для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнання протиправним та скасування наказу № 579-од від 27.11.2024 в частині, що стосується призову позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, та направлення позивача для проходження військової служби;
- визнання протиправним та скасування наказу № 337 від 27.11.2024 в частині, що стосується призову позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, та проходження позивачем військової служби.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.04.2025 в задоволенні позову відмовив. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.11.2024 позивача ОСОБА_1 було зупинено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
27.11.2024 позивач пройшов медичний огляд у складі військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якого відповідно до висновку ВЛК № 187/26 його визнано придатним до проходження військової служби під час мобілізації.
У той же день начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано наказ № 579-ОД від 27.11.2024 про призов ОСОБА_1 на військову службу та наказ № 337 від 27.11.2024 про його направлення для проходження військової служби. Окрім того напередодні, а саме 26.11.2024, було видано наказ № 578-ОД про формування команди, до складу якої включено позивача.
Вважаючи, що призов на військову службу був здійснений з порушенням установленого порядку та без дотримання процесуальних гарантій, позивач через свого представник вирішив звернутися до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами один, два статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
На виконання відповідної норми закону постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 70 Порядку № 560 порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов'язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.
Пунктом 72 Порядку № 560 передбачено, що рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та Севастопольському міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Як встановлено судом першої інстанції, стверджуючи про вчинення посадовими особами відповідача діянь, які можуть містити склад кримінального правопорушення та посилаючись на такі діяння, як на підставу для скасування оскаржуваних наказів, позивач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити такі доводи, а відтак - бути враховані судом під час розгляду цієї адміністративної справи.
Разом з тим факт подання позивачем та його представником заяв та скарг до правоохоронних органів з вимогою, зокрема, про внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення посадовими особами ТЦК та СП кримінальних правопорушень та притягнення винних до кримінальної відповідальності, з урахуванням положень частини шостої статті 78 КАС України не може свідчити про доведеність вчинення таких незаконних дій та, відповідно, доводили неправомірність прийняття оскаржуваних наказів.
До того ж, незважаючи на те, що з часу подання відповідних заяв (скарг) минуло декілька місяців, стороною позивача не надано суду доказів, які б підтверджували внесення відомостей до ЄРДР та відкриття відповідного кримінального провадження, а також визнання ОСОБА_1 потерпілим у такому кримінальному правопорушенні.
Поряд з цим, твердження позивача щодо непроходження ним ВЛК не підтвердилися в ході розгляду справи та спростовуються наданими відповідачем доказами.
Також, суд першої інстанції не мав достатніх правових і фактичних підстав не враховувати довідку ВЛК № 187/26 від 27.11.2024, як належний акт, що посвідчує придатність до проходження військової служби.
Крім того, для проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби та призову громадян на військову службу під час мобілізації згода військовозобов'язаного не передбачена, оскільки це є його обов'язком, визначеним чинним законодавством України.
У свою чергу, ні дії ВЛК, яка проводила медичне обстеження позивача, ні сама довідка ВЛК № 187/26 від 27.11.2024 позивачем в межах цього чи іншого судового процесу не оскаржуються.
Поряд з цим, отримавши чинну довідку ВЛК № 187/26 від 27.11.2024 з висновком про придатність позивача до військової служби, яку відповідач не вправі ревізувати, відповідач не міг діяти в інший спосіб, окрім прийняття наказу № 579-ОД від 27.11.2024 про призов ОСОБА_1 на військову службу та наказу № 337 від 27.11.2024 про його направлення для проходження військової служби.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів № 578-ОД від 26.11.2024, № 579-ОД від 27.11.2024 та № 337 від 27.11.2024 в частині, що стосується призову позивача на військову службу під час мобілізації, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.