Справа № 503/1345/25
Провадження № 2/503/755/25
03 жовтня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцькій Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що є сином відповідача ОСОБА_2 та на даний час навчається на 1 курсі денної форми навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ та внаслідок зазначеного навчання не працює, але водночас потребує матеріальної допомоги так як перебуває в скрутному матеріальному становищі. Також зазначає, що на даний час його мати - ОСОБА_3 не має можливості надавати йому матеріальну підтримку так як ніде не працює, а в свою чергу його батько - відповідач ОСОБА_2 , який є пенсіонером, офіційно не працює та мав стягнення з себе аліментів на його утримання до повноліття, має можливість надавати йому матеріальну допомогу. У зв'язку з чим позивач для захисту своїх прав змушений пред'явити до відповідача відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на своє утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, аліменти у розмірі частини від всіх його доходів.
20.08.2025 року ухвалою суду (а.с.13-14) у даній справі відкрито провадження та призначено проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано позивачем, у порядку встановленому пунктом 4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що в сукупності свідчать відомості з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про результат надіслання поштою рекомендованого поштового відправлення № 0610275352783 та саме рекомендоване поштове відправлення № 0610275352783, яке 21.08.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) про відсутність адресата за вказаною адресою, яка була повідомлена ним суду у змісті позовної заяви (а.с.2) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, а в свою чергу відповідачем, у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 19.08.2025 року № 03-17/2760 (а.с.12), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення № 0691024977946 про особисте вручення йому 26.08.2025 року рекомендованого поштового відправлення № 0610275357360. Окрім того судом додатково було направлено відповідачу вищезазначену ухвалу суду за адресою його проживання, зазначеною позивачем у позовній заяві (а.с.2) на виконання положень пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення № 0691024975390 про особисте вручення йому 26.08.2025 року рекомендованого поштового відправлення № 0610275354590.
У встановлений судом строк відповідач не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (відзив) не подав. У зв'язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області 24.07.2007 року (а.с.4), актовий запис № 61.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був припинений внаслідок його розірвання, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеської області 18.01.2017 року (а.с.5), актовий запис № 03.
При цьому, 15.08.2017 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/866/17 було ухвалено рішення, яке набрало законної сили 26.08.2017 року та згідно якого із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто грошові кошти (аліменти) на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 у розмірі частини місячного доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 13 травня 2017 року, і до повноліття дитини, зокрема - до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить роздруківка цього рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.8-9), відомості про яке зазначені позивачем у змісті своєї позовної заяви та знаходять у публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України.
З 22.06.2020 року позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія витягу з реєстру територіальної громади № 2025/011312913 від 11.08.2025 року отриманий за запитом державного підприємства «Дія» (а.с.3).
З 19.08.2024 року позивач ОСОБА_1 , який досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається на денній формі Одеського державного університету внутрішніх справ, при цьому орієнтовною датою закінчення навчання є липень 2028 року, про що свідчить копія довідки відділу кадрового забезпечення зазначеного навчального закладу від 16.07.2025 року № 3/2/3106 (а.с.6). При цьому, у змісті цієї довідки також відзначено те, що ОСОБА_1 поставлений на всі види утримання та забезпечення, які встановлені законодавством для здобувачів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2 має спільну з ОСОБА_4 малолітню дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якої з нього стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.12.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчать відомості, які знаходять у публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та у Єдиному державному реєстрі судових рішень, роздруківку судового наказу з якого додано до матеріалів справи (а.с.23-24).
Нормативно-правове застосування:
Відповідно до ч.1-3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ч.1-2 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому, пункт 3 ч.1 ст. 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Висновки суду
- щодо обґрунтованості позову:
Суд приходить до висновку, що у повнолітнього позивача ОСОБА_1 наявна обґрунтована потреба в отриманні матеріальної допомоги від батьків у зв'язку з продовженням навчання на денній формі навчання в м. Одесі, тобто поза межами свого зареєстрованого місця проживання в м. Кодима, що не може не вимагати витрат пов'язаних принаймні із повсякденним проживанням за місцем навчання.
Відповідачем ОСОБА_2 не заперечено та не спростовано обставину отримання доходу, зокрема у вигляді пенсії, про що було зазначено позивачем у змісті своєї позовної заяви без конкретизації самого виду цієї пенсії, тому суд вважає, що останній має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину - ОСОБА_1 , який продовжує навчання.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Положенням ч.2-3 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальний обов'язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача разом з поданням відзиву.
Водночас, позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів про свої доходи, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, які можна отримати як за зверненням до органу Державної податкової служби України так і шляхом виконання електронного запиту в «Електронному кабінеті» Державної податкової служби України через офіційний веб-сайт за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/.
При цьому, як вже судом відзначалось вище, згідно змісту довідки відділу кадрового забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ від 16.07.2025 року № 3/2/3106 (а.с.6), ОСОБА_1 поставлений на всі види утримання та забезпечення, які встановлені законодавством для здобувачів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Відтак суд вважає, що певний розмір доходів у вигляді відповідних утримання та забезпечення в позивача ОСОБА_1 все ж існує.
Також позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних належних доказів на підтвердження тієї обставини, який саме у його батька - відповідача ОСОБА_2 розмір заробітку (доходу), від якого він бажає отримати заявлені аліменти в розмірі частини, а за відсутності в нього таких, не просив суд витребувати їх в порядку ст. 84 ЦПК України, зокрема шляхом витребування відповідних відомостей від ДПС про доходи свого батька.
Внаслідок чого сам заявлений позивачем ОСОБА_1 до стягнення розмір аліментів - частини заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 може стати для останнього занадто обтяжливим, оскільки буде переважати його можливості надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, за умов наявності в нього ще неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якої з нього стягнуті аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 02.11.2035 року.
Наводячи в своїй позовній заяві твердження про відсутність у своєї матері - ОСОБА_3 можливості надавати йому матеріальну допомогу позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних належних доказів на підтвердження цієї обставини, а також доказів про наявність або відсутність у його матері самих доходів і їх розмірів, а за відсутності в нього таких відомостей, не просив суд витребувати їх в порядку ст. 84 ЦПК України, зокрема шляхом витребування відповідних відомостей від ДПС про доходи своєї матері.
Тому суд вважає, що твердження позивача ОСОБА_1 про відсутність у своєї матері можливості надавати йому матеріальну допомогу є необґрунтованим.
Суд вважає, що наявність у батьків, зокрема матері, можливості надавати матеріальну допомогу про яку йдеться у ч.1 ст. 199 СК України передбачає не лише існуючи можливості, а й ті, які можуть у батьків з'явитися, за умов докладання ними активних зусиль для цього, якщо їх стан (працездатність, стан їхнього здоров'я, відсутністю на їх догляді дітей віком до трьох років, осіб з інвалідністю тощо) об'єктивно дозволяє здійснити це.
В протилежному випадку весь тягар утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, лягає виключно на працевлаштованого з батьків, в той час як непрацевлаштований з батьків не несе відповідного обтяження, хоча і не має перешкод для цього, хоча може мати інший вид доходу, зокрема пасивний (від оренди, банківських процентів тощо), що на думку суду є несправедливим підходом позивача ОСОБА_1 до оцінки дійсного розподілу обов'язків між своїми батьками, оскільки це суперечить загальним принципам рівності обов'язків батьків щодо своїх дітей, зокрема щодо їх утримання, передбаченого ч.1 ст. 141 і ч.1 ст. 180 СК України.
Ураховуючи, що обидві сторони не реалізували свої процесуальні можливості на належне доведення обставин, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог (позивач) та заперечень (відповідач), то суд при вирішенні даної справи вважає за доцільне дотриматись балансу між правами і інтересами як позивача на отримання матеріальної допомоги від батька так і самого батька як відповідача шляхом визначення розміру частки, яка підлягає стягненню від доходу (заробітку) відповідача на користь позивача у вигляді аліментів, а саме у проміжному розмірі між заявленим позивачем (1/4 частина) і рівною часткою матеріальної допомоги, яку позивач має можливість отримати від іншого зі своїх батьків - матері, тобто стягнути аліменти в розмірі 1/8 частини доходу (заробітку) відповідача.
Згідно ч.2 ст. 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
При цьому, згідно змісту довідки відділу кадрового забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ від 16.07.2025 року № 3/2/3106 (а.с.6) орієнтовний термін закінчення навчання ОСОБА_1 є липень 2028 року.
У зв'язку з чим стягнення задоволеного розміру аліментів має здійснюватися до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення повнолітнім сином двадцяти трьох років.
Аналогічний висновок викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 227/5551/18 (провадження № 61-13619св19).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
- щодо негайного виконання рішення:
Відповідно до пункту 7 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
В свою чергу, згідно пункту 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Ураховуючи зазначене суд вважає за необхідне допустити негайне його виконання у межах суми платежу за один місяць.
- щодо судових витрат:
Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви даної категорії на підставі пункту 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, то суд за результатом розгляду даної справи вважає необхідним, на виконання вимог ст. 141 ЦПК України та ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 133, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 430 ЦПК України, ст. 199, 200 СК України, пунктами 17, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання останнього в розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 13.08.2025 року і до закінчення повнолітнім сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко