Справа № 420/25901/25
03 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43, м. Одеса, 65045), третя особа без самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Одеській області у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 року, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2025 рік для проведення з 01.02.2025р. перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2025, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30,08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2025 рік, для проведення з 01.02.2025р. перерахунку основного розміру пенсії.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі у якості третьої особи ГУ ПФУ в Одеській області. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електроній формі.
Позивач у позові зазначив, що йому призначена та виплачується пенсія відповідно до Закону України від 09.04.92 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України №2262-XII).
Позивач вказує, що отримує пенсію, розмір якої обрахований з грошового забезпечення, визначеного з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та вважає, що визначення посадового окладу і окладу за військовим званням у 2025 році повинно бути визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
24.06.2025 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати до ГУ ПФУ довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2025 для проведення перерахунку основного розміру пенсії за всіма видами і розмірами грошового забезпечення з 01.02.2025 року та отримав лист від 25.07.2025 № 65.1/65.23-1397 про відмову у задоволенні заяви.
Позивач вважає таку відмову протиправною та посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704, а отже у нього виникли правові підстави для перерахунку його пенсії, призначеної згідно із Законом, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Представником відповідача наданий до суду відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, відповідно до ч.4 ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених КМУ.
Аналіз норм Порядку №45, постанови КМУ №704 світчить про те, що саме Кабінету Міністрів України (а не СБУ чи Управлінню, як помилково вважає позивач) надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Представник вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесено зміни до Постанови №704 та абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.».
Отже постановою КМУ №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 №1774-VІІІ.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови КМУ від 12.05.2023 №481.
Згідно з положеннями ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 320/2796/23, від 04.12.2018 у справі N 816/52/17, від 09.04.2025 у справі № 826/17907/18 та інших.
У вказаних справах Верховний суд врахував висновки Конституційного Суду України викладені у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. Згідно висновків Конституційного Суду України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Також представник просив звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є нечинною лише з 18 червня 2025 року. За таких обставин, у спірних правовідносинах у відповідача були відсутні правові підстави для складання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2025.
Представник ГУ ПФУ не надав до суду пояснень.
Справа розглянута в порядку письмового провадження за матеріалами в електронному вигляді.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за Законом України №2262-ХІІ.
Пенсія позивачу розрахована з грошового забезпечення, яке зазначене у довідці про грошове забезпечення. Посадовий оклад розрахований шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.
За даними автоматизованої системи діловодства суду вказана довідка була виготовлена УСБУ на виконання рішення суду від 21.02.2024 року по справі №420/35001/23, а пенсія перерахована на підставі вказаної довідки у відповідності до рішення суду від 30.07.2024 року по справі №420/18549/24.
Позивач також звертався до суду до УСБУ з позовними вимогами про виготовлення довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2024 року з встановленням у довідці посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 р. (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Суд зазначив, що після набрання Постановою № 481 чинності, змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, оскільки останні з 20.05.2023 р. необхідно розраховувати виходячи з розміру 1762 грн. та визначати шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік.
Отже, встановлення з 01.01.2024 р. абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.
Звертаючись до суду з позовом у цієї справі, позивач посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704, а отже у нього виникли правові підстави для перерахунку його пенсії, призначеної згідно із Законом, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Проте суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення ч.3 ст.43 та ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ.
Відповідно до частин 1,2,4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, необхідною умовою для перерахунку пенсій є підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі нормативно-правових актів.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тобто пенсії військовослужбовців залежать від грошового забезпечення діючих військовослужбовців за відповідною посадою та проводиться з дати виникнення права на нього.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-ХІІ, визначений Порядком №45, згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону України №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону України №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Отже іншою підставою та умовою для перерахунку пенсії є прийняття постанови КМУ про перерахунок пенсій особам, які отримують пенсію за нормами Закону України №2262-ХІІ.
Судом встановлено, що після постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Кабінетом Міністрів України до 12.05.2023 року не приймалось постанов про перерахунок пенсій військовослужбовцям, між тим для застосування постанови №45 це є необхідною умовою для виконання органами пенсійного форду та уповноваженими органами на підготовку списків, виготовлення довідок та перерахунку пенсій. Іншого механізму Порядком №45 не встановлено, що є логічно-послідовним для здійснення одночасного перерахунку пенсій всім пенсіонерам, які отримують пенсію за Законом України №2262-ХІІ, що відповідає принципу соціальної справедливості.
Порядком №45 не передбачено отримання довідок про розмір грошового забезпечення окремим пенсіонером без прийняття постанови КМУ про перерахунок пенсії.
Постанова КМУ №103 набрала законної сили 24.02.2018 року. У зв'язку з прийняттям постанови №103 втратила чинність редакція п.4 постанови №704, що діяла до 24.02.2018 року, якою було встановлено, що розміри посадових окладів визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Постановою КМУ №103 від 21.02.2018 року була визначена нова редакція п.4 постанови, якою було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний згідно з додатками 1,12,13,14.
Вказаний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року складав 1762 гривні.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині та визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 було встановлено - внести зміни до постанов КМУ, що додаються. Зокрема, були внесені зміни в постанову КМУ №704, а саме п.4 викладений у наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний згідно з додатками 1,12,13,14.
У п.10 цифри і слова « 1 січня 2019 року» замінено цифрами і словами « 1 березня 2018 року».
Не зважаючи на наявність рішення суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 положення норми в редакції Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року фактично не змінювались до внесення змін постановою КМУ №481 від 12.05.2023 року, в якій вказана фіксований розмір - 1762грн, виходячи з якого визначається оклад.
Була прийнята лише постанова КМУ № 1038 від 28.10.2020, якою внесено зміни у додатки 1, 12, 13, 14 постанови №704 та вилучено звідти умову, що посадовий оклад та оклад за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У зв'язку з неприйняття до постанови КМУ №481 від 12.05.2023 року інших постанов щодо редакції п.4 постанови КМУ №704, діючим військовослужбовцям продовжувався визначатися оклад шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний згідно з додатками 1,12,13,14, як це було визначено п.4 постанови КМУ.
Вказана норма не змінювалась постановою КМУ після скасування судом п.6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року, а тому для відповідача як суб'єкта владних повноважень вказана норма була діючою.
Скасування рішенням суду п.6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року автоматично не відновило норму - п.4 постанови №103, яка діяла до внесення в до неї змін постановою КМУ №103, оскільки в чинному законодавстві розрізняються поняття «визнання нечинним» та «скасування».
Скасування акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта з моменту його прийняття. Втрата чинності акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта на майбутнє, іншими словами, акт втрачає чинність з моменту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.
Відповідно до ч.2 ст.245 КАСУ у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Аналогічні положення містяться в ст.5 КАСУ. Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що суд має право скасовувати індивідуальний акт, а нормативно-правовий акт лише визнати протиправним та нечинним.
Проте судом скасовані положення нормативно-правового акту, а не визнані нечинними, але будь-якого відповідного акту уповноваженим органом, який повинен застосовуватися органами виконавчої влади не прийнято.
В законодавстві не передбачено автоматичного поновлення норми права навіть при визнанні її судом у відповідності до норм КАС України нечинною, а також при її скасуванні.
Відповідно до ч.9 ст.264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Частиною 2 ст.265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже скасований судом нормативно - правовий акт втрачає чинність з дати набрання законної сили рішення суду, проте це не означає поновлення дії нормативно-правового акту, якій буву скасований до цього тим актом, який визнаний протиправним судом.
КМУ на основі та на виконання Конституції і Законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (ст.49 Закону України «Про КМУ»).
Згідно з п.32 Правил підготовки актів КМУ, затверджених постановою КМУ від 06.05.2005 року №870 визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом
Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування.
Таким чином, після скасування рішенням суду п.4 постанови №704 в редакції постанови КМУ №103 автоматично не відбулось поновлення попередньої редакції п.4 постанови №704, у зв'язку з чим діючим військовослужбовцям посадовий оклад розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762грн) на відповідний тарифний згідно з додатками 1,12,13,14.
Нова редакція п.4 постанови №704 прийнята постановою КМУ від 12.05.2023 року № 481, якою визначено що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
З вказаних підстав з 2018 року посадовий оклад діючих військовослужбовців розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762грн) на відповідний тарифний згідно з додатками 1,12,13,14, а з травня 2023 року з прийняттям постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 з цього ж розміру як фіксованого.
Таким чином, надання довідки позивачу для перерахунку пенсії не буде відповідати (буде вищім) грошовому забезпеченню діючого військовослужбовця, якій проходить службу під час воєнного стану в Україні, за відповідною посадою. Враховуючи положення Закону України №2262-ХІІ про заборону зменшувати нараховану пенсію, надання довідки для перерахунку пенсії із зазначенням посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 буде значно перевищувати посадовий оклад діючого військовослужбовця, якій проходить службу під час воєнного стану, а також особи, яка під час воєнного стану буде звільнятися зі служби на пенсію, якому посадовий оклад буде розраховуватися шляхом множення 1762грн на відповідний тарифний згідно з додатками 1,12,13,14, тобто значно меншого, ніж з якого бажає здійснити розрахунок позивач, що має наслідком нерівність пенсійного забезпечення осіб - військовослужбовців при рівних підставах його отримання.
Також визнання протиправним та нечинним пункту 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не поновлює автоматично дію попередньої редакції вказаної постанови. Діючий буде лише нова редакція постанови прийнята КМУ.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі №640/6699/20 зазначив, що У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4-зп надано роз'яснення стосовно порядку набрання чинності нормативно-правовими актами та зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
Отже, одна норма може спричиняти недійсність іншої; в цьому випадку "недійсна" норма втрачає чинність остаточно, вона залишається нечинною навіть після втрати чинності норми, яка її "витіснила".
Крім того, чинне законодавство України не передбачає випадків поняття "відновлення" в силі нормативних актів Уряду, які у встановленому порядку втратили чинність.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
При цьому, приписами частини другої ст.265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.
З огляду на вищевказане імперативне положення КАС України суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.
Таким чином, при скасуванні судом нормативно-правового акту, прийнятого КМУ, він страчає свою чінність з дати набрання законної сили рішення суду. При цьому не поновлюється дія попередньої редакції вказаного нормативно-правового акту. Регулювання таких правовідносин відбувається лише шляхом прийняття КМУ нового нормативно-правового акту.
Також рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 та від 25.01.2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25.01.2012 року №3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції, пункту 5 частини першої ст.4 Бюджетного кодксу України та пункту 2 частини першої ст.9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі N 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі N 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Більше того, потенційне визнання нечинним певних положень нормативно-правового акта в судовому порядку матиме лише перспективну дію і не змінить ретроактивно правової оцінки дій відповідача, вчинених у період, коли постанова Уряду була чинною.
Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб'єктів владних повноважень були відсутні підстави для розрахунку військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови N 704.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 01.01.2025 року не настали обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії військовослужбовців, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ. Тому у відповідача відсутні правові підстави для підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2025.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).
Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.2,5,6,7,9,241-246 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 20001645), третя особа без самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2025 року із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2025 рік, для проведення з 01.02.2025р. перерахунку основного розміру пенсії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.