Справа № 640/11132/21
03 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
20.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-252463-17 від 17 травня 2019 року Головного управління ДПС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.03.2021 року позивачу стало відомо про блокування його карткового банківського рахунку, після чого Позивач дізнався про існування оскаржуваної податкової вимоги №Ф-252463-17 Головного управління ДПС у м. Києві від 17 травня 2019 року. по станом на 25.11.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені та про відкриття виконавчого провадження №64147797 від 14.01.2021р. державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маковецькою В.Г.
Вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу недоїмки №Ф-252463-17 від 17 травня 2019 року в сумі 5211.36 грн. протиправною, оскільки остання порушує вимоги чинного за конодавства України та внаслідок прийняття якої суб'єктом владних повноважень порушено права інтереси Позивача.
Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) з поданим позовом не погодилось. У поданому до суду відзиві вказує, що ч. 2 ст. 2 Закону України від 08 липня 2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2464) зазначено, що виключно Законом № 2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи підприємці (далі ФОП), в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом є недоїмкою.
За даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП на загальній системі оподаткування.
Таким чином, в інтегрованій картці ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 IV квартал 2020 в розмірі мінімального страхового внеску, згідно обраної системи оподаткування, а саме за:
за 2017 у сумі 8 448,00 грн.;
за I-IV квартали 2018 в сумі 9 828, 27 грн.;
за I-IV квартали 2019 в сумі 11 016, 72 грн.;
за I-IV квартал 2020 в сумі 8 495, 30 грн.
Так як сплата по єдиному внеску платником не здійснювалась, на момент надання відзиву в інтегрованій картці ОСОБА_1 обліковується недоїмка.
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів надсилає платнику єдиного внеску, у якого станом на кінець календарного місяця обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, засобами інформаційної системи органів ДПС автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.05.2019 № Ф-252463-17 та направлено платнику.
Вважає, що відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/11132/21 та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідно до статті 262 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 замінено відповідача Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ ВП 44116011).
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як свідчать відомості з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 в період з 08.11.2005 по 29.10.2021 мав статус фізичної особи-підприємця.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 подавались податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017-2020 роки, відповідно до яких останнім не було отримано доходу у вказані звітні періоди.
Згідно наявної в матеріалах справи інтегрованої картки ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) в період з 19.04.2019 по 19.07.2019 сума недоїмки зі сплати єдиного внеску ФОП складає 5211,36 грн.
17.05.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-252463-17 У відповідно до якої станом на 25.11.2020 року заборгованість становить 5211,36 грн. Дата набрання чинності вимогою 25.11.2020.
14.01.2021р. державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маковецькою В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64147797 на виконання вимоги ГУ ДПС у м. Києві № Ф-252463-17 У від 17.05.2019.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI, який підлягає до застосування у редакції на час виникнення спірних правовідносин) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
В силу частини четвертої статті 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яка діє з 1 січня 2018 року, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.
При цьому, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Абзацом 3 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції №449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 17.05.2019 згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів сума боргу позивача складає 5211,36 грн.
При цьому, як свідчать матеріали справи у період з 2019 по 2020 рік позивач мав статус фізичної особи-підприємця.
Доказів сплати вказаного збору у період, з якого утворилась недоїмка, позивачем до матеріалів справи не надано та факт не сплати єдиного внеску за відповідний період не заперечується позивачем.
Окрім того, згідно з висновком Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 817/1061/17, від 14 березня 2019 року у справі № 826/12543/17 прийняття контролюючим органом вимоги з порушенням відповідного строку не звільняє платника від обов'язку сплатити борг з єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Не виключають обов'язок позивача зі сплати єдиного внеску і приписи п. 9-10.1 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки у спірному періоді позивач перебував на загальній системі оподаткування, про що свідчать долучені до позовної заяви податкові декларації про майновий стан і доходи.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби в м. Києві, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44116011.
Суддя Роман КАРАВАН
.