Справа № 420/33314/25
03 жовтня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши поза межами судового засідання заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних "Оберіг" інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Id-ка тка № НОМЕР_4 , орган що видав 5114, від 20.11.2019 року, Ід. код: НОМЕР_1 , Зареєстрований: АДРЕСА_2 , з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних "Оберіг" інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Id- картка № НОМЕР_4 , орган що видав 5114, від 20.11.2019 року, Ід. код: НОМЕР_1 , Зареєстрований: АДРЕСА_2 , з військового обліку.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
В обґрунтування вимог позову зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до запису в військовому квитку Серія НОМЕР_5 , особистий № НОМЕР_6 з 16 грудня 1998 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 10 липня 2024 року позивач о 15 год. 29 хв. оновив свої дані через мобільний застосунок Резерв+. З мобільного застосунку "Резерв +" позивачу стало відомо про те, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних. 20 лютого 2025 р. до відповідачів було надіслано запит адвоката, щодо надання відомостей відносно громадянина ОСОБА_1 , перебування його або виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Згідно відповідей №943/4829 від 03 березня 2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_6 та №4054 від 03 березня 2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено, що дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 в ІНФОРМАЦІЯ_9 та м. Одеси відсутні, на обліку не перебував та не перебуває. 07 квітня 2025 р. до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 було надіслано запит адвоката, щодо надання копії висновку ВЛК гр. ОСОБА_1 та заяву на виправлення помилок і внесення до реєстру інформації про виключення з обліку з відповідними повноваженнями представника та належним описом №2387 та №2388 направлених документів. Згідно відповідей №6364 від 15 квітня 2025 р., №6728 та №6729 від 22 квітня 2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено, що надати копію висновку ВЛК гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 законних підстав нажаль не має. Відносно заяви на виправлення помилок і внесення до реєстру інформації про виключення з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено, що заява підписана адвокатом, а не гр. ОСОБА_1 , а також до заяви не додано документів на підтвердження повноважень адвоката, в інтересах і від імені гр. ОСОБА_1 , інтереси якого адвокат представляє в межах ЗУ «Про звернення громадян». Також, що рішення ВЛК, відноситься до організаційно-мобілізаційних питань, що містять відомості, які становлять службову інформацію та підпадають під дію розділу 3 «Організаційно-мобілізаційні питання, військове будівництво комплектування військ і кадрові питання». Наказу Ген. Штабу ЗСУ від 30.01.23 р. тощо. Дана відповідь не відповідає дійсності, оскільки повноваження адвоката були наявні в заяві на виправлення помилок на внесення до реєстру інформації про виключення з обліку (опис №2387 та №2388) та було долучено копію військового квитка гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 було проігноровано заяву та запит. 25 червня 2025 року гр. ОСОБА_1 особисто направив заяву про виправлення помилок і внесення до реєстру інформації про виключення з обліку, в якій просив: розглянути заяву про виправлення помилок і внесення до реєстру інформації про виключення з обліку; виправити та внести відповідні зміни у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: внести до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості стосовно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби та виключення з обліку. До заяви позивач також долучив копію військового квитка № НОМЕР_7 від 16.12.1998 року. Дану заяву ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 отримали 26 червня 2025 року, але відповідь не надійшла.
01.10.2025 року позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову служу по мобілізації, у т.ч. щодо його переміщення до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до моменту набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, внесення до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про непридатність до військової служби та виключення з обліку.
В обґрунтування заяви з посиланням на норми ст.ст. 150-156, 248 КАС України зазначено, що позивач не може в правовому полі, шляхом подання заяв, запитів, відстояти свої законні права та інтереси, а саме розглянути його запити та внести відомості про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних "Оберіг", а процес мобілізації триває. Відповідно до чинного законодавства в разі вручення позивачу повістки та відправка до військової частини може стати наслідком призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Позивач можу набути нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію ним права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду у справі за поданим позовом. Таким чином, будь-яке рішення у цій справі не поновить його порушені права і його звернення за судовим захистом не буде мати сенсу.
Станом на дату вирішення заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та наявні матеріали справи, суд дійшов наступного.
За приписами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини четверта - шоста статті 154 КАС України).
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Суд зазначає, що предметом позову є внесення відповідачами до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
У той же час у вказаній заяві позивач просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на період розгляду справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки позивачем не наведено підстави, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Заборона відповідачам вчиняти дії пов'язані з призовом позивача на військову службу під час мобілізації на думку суду не є спів мірним та адекватним заявленим позовним вимогам, які стосуються виключно відсутності реакції відповідачів на його запити стосовно включення певної інформації до відповідних реєстрів.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Слід також зазначити, що заявник не додав до заяви про забезпечення позову будь-яких доказів того, що відповідачі вживають будь-яких заходів для призову заявника на військову службу під час мобілізації в особливий період (повістки для проходження ВЛК, з метою призову тощо), тобто заходи забезпечення позову спираються виключно на ймовірність та припущення вчинення відповідачами дій щодо його призову на військову службу під час мобілізації.
Отже посилання позивача на необхідність вжиття заходів забезпечення його позову є нічим не підтвердженими та базуються на припущеннях.
В постанові від 19.09.2024 року у справі №440/3038/24 Верховний Суд зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що у судовому порядку здійснюється захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями / бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою.
Вивчивши заяву представника ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для забезпечення позову з наведених у заяві мотивів, що не перешкоджає йому подати таку заяву у подальшому, ґрунтуючись на інших аргументах та відповідних доказах.
З цих підстав суд відмовляє позивачу у забезпеченні позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у забезпеченні позову у справі №420/33314/25 за заявою ОСОБА_1 (вх. 102668/25 від 01.10.2025 року).
Відповідно до ч.ч.8,9 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.
Суддя М.М. Аракелян