ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 9/337-15/423
24.01.08
За позовом Державного підприємства "Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до Державної акціонерної компанії "Хліб України"
про стягнення 34 164,05 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Кузьмінський О.О.
від відповідача - Насадюк І.В.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 15.10.2007 до 05.11.2007, з 05.11.2007 до 11.12.2007 та з 11.12.2007 до 24.01.2008 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (далі - позивач) до Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 34 164,05 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2006 у справі № 9/337 (суддя Шабунін С.В.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2006 у справі № 9/337 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Керівництвом суду новий розгляд справи доручено судді Хоменку М.Г.
Ухвалою від 14.06.2007 справу прийнято до свого провадження суддею Хоменком М.Г. та присвоєно номер 9/337-15/423.
Заявлений позов мотивований наступним. Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" між сторонами по справі був підписаний розподільчий баланс станом на 31.07.2003 та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу, за якими до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977, в т.ч. право вимоги до КСП "Воєводське" на суму 34 164,05 грн. Оскільки, за інформацією позивача, згідно з листом Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 20.06.2006 № 905 КПС "Воєводське" ліквідоване та зняте з державної реєстрації 26.12.2002, проте відповідач, не дивлячись на це, передав позивачу заборгованість КСП "Воєводське" в розмірі 34 164,05 грн. Таким чином, відповідач передав позивачу недійсну вимогу, а тому повинен нести відповідальність на підставі ст. 519 Цивільного кодексу України.
В процесі розгляду справи позивач змінив предмет позову і просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 34 164,05 грн., нанесені передачею недійсної вимоги позивачу.
Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях від 27.10.2006 № 12-1-09/2876 та від 25.06.2007.
Всебічно і повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" було утворене ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" шляхом виділення зі складу ДАК "Хліб України" філії "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
Відповідно до п. 3 даної постанови відповідач повинен був забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977, від 24.01.1998 № 77, від 24.01.1998 № 83, від 25.08.1998 № 1338.
Згідно з п. 3.1. Статуту позивача підприємство є правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованого відповідача у відповідності з розподільчим актом (балансом).
Відповідно до п. 3.1. вказаного Статуту підприємство утворене з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.
31.07.2003 між позивачем і відповідачем був складений та підписаний акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв, зокрема, дебіторську заборгованість за поставлені мінеральні добрива відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977 на суму 90 325,0 тис. грн. згідно з реєстрами.
У відповідності з п. 1788 додатку № 1 до Акту передачі- приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 позивач прийняв від відповідача дебіторську заборгованість КСП "Воєводське" на суму 34 164,05 грн. та відповідно право вимоги до КСП "Воєводське" на вказану суму.
Як стверджує позивач, ним було встановлено, що відповідно до листа Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 20.06.2006 № 905 КПС "Воєводське" ліквідоване та зняте з державної реєстрації 26.12.2002.
07.07.2006 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 1221 про сплату боргу на суму 34 164,05 грн., в якій зіслався на положення ст.ст. 519, 526, 530 Цивільного кодексу України, та зобов'язання ДАК "Хліб України" в семиденний строк сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від просточеної суми, оскільки передана вимога є недійсною.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 34 164,05 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004, положення цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу", тому, на думку суду, до таких спірних відносин мають застосовуватись положення Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 4 ЦК УРСР Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до ч. 2 цієї статті цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Уступка вимоги кредитором іншій особі згідно зі ст. 197 ЦК УРСР допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 202 ЦК УРСР уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.
Таким чином уступка права вимоги вчинюється у письмовій формі шляхом укладення відповідної угоди (правочину).
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання які виникли між сторонами по справі, є такими, що засновані на адміністративному акті, а саме на постанові Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу".
Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 було створено шляхом реорганізації ДАК "Хліб України" і відповідно є правонаступником майнових прав та обов'язків позивача відповідно до розподільчого балансу, що підтверджується Статутом позивача.
В силу адміністративного акту (Постанови Кабінету Міністрів від 15.05.2003 № 690) у відповідача виник обов'язок щодо передачі, а у позивача - щодо прийняття дебіторської заборгованості та права вимоги, незалежно від дійсності таких вимог, зокрема до КПС "Воєводське".
Таким чином, саме на підставі адміністративного акту (Постанови Кабінету Міністрів від 15.05.2003 № 690) відповідач втратив право вимоги в тому числі до КПС "Воєводське", а позивач набув ці майнові права і обов'язки.
Зміна кредитора в зобов'язанні, передбачена ст. 197 ЦК УРСР, це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі. Для цієї уступки вимоги необхідною є письмова угода між старим і новим кредитором.
Між позивачем і відповідачем не був укладений договір про уступку права вимоги, тому посилання позивача на положення цивільного законодавства, зокрема на главу 47 ЦК України, що регулюють уступку вимоги та відповідальність первісного кредитора є такими, що не заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено господарському суду обставин, на яких грунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються господарським судом такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко