29 вересня 2025 рокуСправа № 215/5686/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю.,, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинно медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради в особі лікаря Постоян Людмили Григоровни про встановлення наявності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинно медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради в особі лікаря Постоян Людмили Григоровни про встановлення наявності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 справу №215/5686/25 передано на розгляд судді Рищенко А.Ю.
05.08.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинно медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради в особі лікаря Постоян Людмили Григоровни про встановлення наявності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху; запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, а саме надати до суду: оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону; додатки до позовної заяви для відповідача; уточнені позовні вимоги у відповідності до ст.ст. 5, 245 КАС України.
15.09.2025 до суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про відкриття провадження по справі після усунення недоліків позивач просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним матеріальним станом, бо отримані ним щомісячні доходи у сумі 2250 грн менше рівня прожиткового мінімуму (3028 грн), а подана ним позовна заява стосується захисту соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, передбачені ст.46, 48 Конституції України. На підтвердження свого скрутного майнового стану позивач надав Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 рік станом на 03.03.2025 за вих.№0482-25-04677, згідно з якими ОСОБА_1 отримав за 2024 рік включно виплати на загальну суму 27 339,00 грн. Відтак, позивач вважає, що він є членом малозабезпеченої сім'ї з доходами, менше рівня прожиткового мінімуму та звертається до суду з повторною заявою про звільнення його від сплати судового збору.
Розглянувши вищевказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України №3674-VІ "Про судовий збір".
Так, згідно з вищенаведеними законодавчими нормами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Вказаний перелік є вичерпним.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин для звільнення від сплати судового збору.
Долучені до матеріалів справи Відомості з реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків свідчать про те, що протягом 2024 року включно ОСОБА_1 отримав дохід у загальному розмірі 27 339,00 грн (тобто за повний рік).
Відтак, розмір судового збору за подання до суду цього позову (1211,20 грн) не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
Таким чином, вказані докази не можуть бути враховані судом в якості належного доказу скрутного матеріального становища позивача, оскільки не містять відомостей на підтвердження обставин того, що його майновий стан, в т.ч. і з урахуванням доходів, перешкоджає сплаті судового збору за подання даного адміністративного позову у встановленому законом порядку. Посилаючись на те, що позивач є членом малозабезпеченої сім'ї, ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження цього не надає.
Крім того, статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За таких обставин, підстави для задоволення повторної заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відсутні.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху уточнених позовних вимог у відповідності до ст.ст. 5, 245 КАС України; копій всіх документів, які додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, що прямо суперечить вимогам ч. 1 ст. 161 КАС України.
За наведених обставин, позивачем не виконано вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 про залишення позовної заяви без руху та не усунуті її недоліки, вказані в цій ухвалі суду, а подана ним заява про відкриття провадження у справі після усунення недоліків фактично зводиться до незгоди з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 05.08.2025 року та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні повторної заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинно медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради в особі лікаря Постоян Людмили Григоровни про встановлення наявності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Суддя А. Ю. Рищенко