23 вересня 2025 рокуСправа № 523/1060/25
Номер провадження 2/495/2152/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
08.05.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75637232 від 20.07.2021 у розмірі 50322 грн 99 коп.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. 20.07.2021 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_2 договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75637232.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 15000 грн, які відповідач зобов'язався повернути позикодавцю протягом 30 днів.
За користування позикою відповідач зобов'язався сплачувати на користь позикодавця відсотки:
- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами;
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
21.12.2021 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Договір факторингу №2112, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики № 75637232 від 20.07.2021.
31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклало з ТОВ «Фінпром Маркет» Договір факторингу № 310323-ФК, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики №75637232 від 20.07.2021.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 50322,99 грн, у тому числі: заборгованість за позикою 15000 грн; заборгованість за відсотками 35322,99 грн.
1.2. Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідача не було належно повідомлено про зміну кредитора, матеріали справи не містять належних доказів автентичності підпису чи підтвердження, що саме ОСОБА_2 укладала кредитний договір. Також у відзиві наголошено на тому, що розрахунок напроханих відсотків є неправильним.
1.3 Позивач подав до суду відповідь на відзив в якому зазначає , що відзив відповідача є не доведеним, ґрунтується на припущеннях, оскільки відповідачем 20.07.2021 року підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (VAkOXX3jTf), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору. Отже, без власного волевиявлення ОСОБА_2 та без надання останньою особою інформації необхідної для укладення договору позики (надання відповідачем: ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо. До того ж, без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Щодо нарахування процентів за договором позики №75637232 від 20.07.2021 року, позивач зазначає, що нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.70 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить задовольнити повністю позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61- 2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021. Доказів про визнання договору факторингу - не дійсним та/або виконання своїх Відповідачем перед первісним/попереднім кредитором- не надано та матеріали справи не містять.
2. Рух справи у суді
Позов надійшов до суду 08.05.2025.
Ухвалою від 12.05.2025 справу було прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено до судового розгляду.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Представник позивача 18.09.2025 у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності; проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач 18.09.2025 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки; про поважність причин неявки або про відкладення розгляду справи суду не заявив.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).
4. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 20.07.2021 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_2 договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75637232, за допомогою одноразового ідентифікатор: VAkOXX3jTf.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 15000 грн, які відповідач зобов'язався повернути позикодавцю протягом 30 днів.
Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №75637232 від 20.07.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №265fb3ce-2db2-4761- 8e36-98106b9906de від 20.07.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі, що підтверджується платіжною інструкцією № 265fb3ce-2db2-4761-8e36-98106b9906de від 20.07.2021 року.
Згідно листа №26/12/24-14 від 26.12.2024 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції №265fb3ce-2db2-4761-8e36-98106b9906de (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №75637232.
Згідно довідки № КД-000005364/ТНПП від 24.12.2024 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 p., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 20.07.2021 року, сума 15 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 265fb3ce-2db2-4761-8e36-98106b9906de. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
21.12.2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Договір факторингу №2112, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики № 75637232 від 20.07.2021.
31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклало з ТОВ «Фінпром Маркет» Договір факторингу № 310323-ФК, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики №75637232 від 20.07.2021.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 50 322,99 грн., з яких: 15 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35 322,99 грн. - сума заборгованості за відсотками.
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Укладені між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем кредитний договір № 1935728 від 10.04.2021 за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», договори підписані відповідачем одноразовими ідентифікаторами, які є аналогами власноручного підпису.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 сформовано наступну правову позицію.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положенням про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженим Постанова Правління Національного банку України № 151 від 13.12.2019 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.
Отже, відповідач, підписавши кредитні договори, не лише погодив їх умови, але й скористався кредитом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом даного позову є стягнення кредитної заборгованості новим кредитором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також враховуючи положення статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Позивач крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом позовної заяви та розрахунку боргу позивач ставить вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом. Вимога про стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК не заявлена.
Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.
Умовами договору № 75637232 від 20.07.2021 визначено, що кредит надається на 30 днів.
Пунктом 5.2. договору визначено, що позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Інших умов щодо пролонгації у договорі не міститься.
Позивач додав до позовної заяви Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщених на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила надання грошових коштів у позику розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір позики про, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо пролонгації договору саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Правила надання грошових коштів у позику, відсутність у договорі позики № 75637232 від 20.07.2021 конкретних умов пролонгації дії договору, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У даному випадку судом застосовано релевантну правову позицію, сформовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі N 342/180/17.
Отже, суд вважає недоведеними обставини продовження дії договору № 75637232 від 20.07.2021.
Ураховуючи вимоги статті 1048 ЦК України, правові висновки Верховного Суду, суд вважає необхідним, окрім неповернутого тіла кредиту за договором, стягнути з відповідача на користь позивача проценти за правомірне користування кредитом в межах строку кредитування (30 днів) за ставкою 1,99% в день, тобто 8 955 грн (15000 х 1,99%:100% х 30).
У частині заявленого позову про стягнення 26 367 грн відсотків за користування кредитом, нарахованих поза межами 30-тиденного строку кредитування, необхідно відмовити.
6. Розподіл судових витрат
6.1 Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, зважаючи на таке:
Відповідно до ч.1 ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Представник позивача Ткаченко Ю.О. як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подав копію договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, який укладений між ТОВ «Фінпром маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О.; акт прийому-передачі наданих послуг на суму 3500 грн.; витягом з акта № 3-П від 10.12.2024 до договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024; платіжною інструкцією № 579930933 від 18.12.2024, відповідно до якого ТОВ «Фінпром маркет» перерахувало адвокату Ткаченко Ю.О. 224000 грн.
Як встановлено заявлена сума витрат на правничу допомогу становить 3500 грн. На переконання суду така сума є непропорційною та несправедливою.
Керуючись положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України; керуючись принципом дійсності, необхідності, розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, суд знаходить необхідним зменшити суму правничої допомоги до 2 500 грн.
6.2 Судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги, було задоволено частково (на 47,6%), то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 153 грн 06 коп. (2422,40 х 47,6% / 100).
Керуючись статтями 525, 526, 530, 615, 626, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за кредитним договором № 75637232 від 20.07.2021 у сумі 23 955 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн).
В решті позову у сумі 26 367 грн 99 коп. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати на правничу допомогу у сумі 2 500 грн (дві тисячі п'ятсот грн); витрати по сплаті судового збору у сумі 1 153 грн 06 коп. (одна тисяча сто п'ятдесят три грн 06 коп.).
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення - 23.09.2025.
Повне найменування сторін:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінпром маркет», код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: вулиця Стельмаха Михайла, 9А/204, місто Ірпінь;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.Ф. Волкова