03 жовтня 2025 рокуСправа № 495/7537/24
Номер провадження 2/495/4051/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
секретар судового засідання Мартиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою адвоката Гафійчука Сергія Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення, зобов'язання укласти договір найму,
встановив:
датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
01.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визнання його наймачем квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язання відповідача укласти з ним договір найму вищезазначеної квартири.
1. Стислий виклад обставин.
1.1. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що протягом тривалого часу проживав разом зі свої братом ОСОБА_2 у квартирі по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки від 03.04.2023 № 17.
Брат позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач, приймаючи до уваги те, що постійно проживав разом зі своїм братом у вказаному помешканні, здійснив поховання брата та виконав всі необхідні християнські обряди, що підтверджується копією договору-замовлення на виконання ритуальних послуг.
Те, що позивач є братом померлого ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 , виданого повторно 02.05.2023 Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгороду-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Позивач не мав фізичної можливості звернутись раніше до суду із позовом, оскільки знаходився поза межами України, що підтверджується копіями контрактів, умовами про працю, а також копією закордонного паспорту.
В дійсний час позивач проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки від 27.05.2023 № 699.
1.2 Відповідач подав до суду відзив в якому заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні, у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_2 , був наймачем квартири АДРЕСА_1 . Також до позовної заяви не додано доказів про те, що позивач є членом сім'ї наймача, постійно проживав разом з наймачем, вів спільне з ним господарство.
Також, позивач не надав доказів про звернення із відповідним питанням до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та відмову органу місцевого самоврядування у визначенні його наймачем. Отже, позов подано до суду передчасно.
Відповідач також заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
2. Рух справи у суді.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.08.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 09.06.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.
Позивач та його представник не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
4. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки від 03.04.2023 № 17.
Брат позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25 березня 2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 , виданого повторно 02.05.2023 Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгороду-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.
В дійсний час позивач проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_4 , що підтверджується копією довідки від 27.05.2023 № 699.
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною четвертою статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частинами першою та другою статті 61 ЖК України закріплено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщеннях між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
За змістом ч. 2ст.3СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно з частинами першою та другою статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 682/933/16-ц (провадження № 61-3248св18), для визнання наймачем на підставі статті 106 ЖК України іншого члена сім'ї необхідно щоб попередній член сім'ї мав правовий статус «наймача».
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді даної справи факти на які посилається позивач судом встановлені не були і згідно вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України позивач не довів їх належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що відповідають вимогам статей 76-81 ЦПК України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог оскільки позивачем не надано доказів щодо статусу ОСОБА_2 як наймача житлового приміщення, спільного проживання з ОСОБА_2 , а отже вказані обставини не є доведеними, що в даній категорії спорів є обов'язковими.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні позовних вимог адвоката Гафійчука Сергія Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення, зобов'язання укласти договір найму відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ф. Волкова