Cправа № 127/1470/25
Провадження № 2/127/193/25
03 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Березовської О. А.,
за участю секретаря судового засідання Схабовської І. М.,
представника позивача - адвоката Суховерка О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
14.01.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник-адвокат Суховерко О. В., звернувся до суду з вище зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 27.12.2023 в сумі 291 600, 00 грн та судові витрати в сумі 2 916, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.12.2023 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений у формі розписки, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 300 000, 00 грн, які зобов'язався повернути в строк до 31.12.2026. Також відповідач гарантував, в рахунок погашення позики, щомісячну виплату в сумі 8 400, 00 грн. 05.02.2024 відповідачем була проведена виплата в погашення позики в сумі 8 400, 00 грн, але в порушення взятих зобов'язань подальші виплати відповідач припинив. Отже, станом на дату подачі позовної заяви, неповерненою залишилась позика в сумі 291 600, 00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 головуючим суддею була визначена суддя Березовська О. А. Справа передана судді 15.01.2025
15.01.2025 судом згенерована Відповідь №1034916 з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с.19).
Ухвалою суду від 21.01.2025 вказана позовна заява була прийнята до розгляду, відкрите провадження та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні, призначене підготовче засідання.
Копія ухвали суду разом з позовною заявою та додатками до неї направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 13.02.2025, 31.03.2025, 22.04.2025, 28.05.2025, 08.07.2025, 25.08.2025 (а. с. 26-27, 38-39, 47-48, 63-64, 71-72, 81-82).
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення :"адресат відсутній за вказаною адресою" - є належно врученими.
Суд розцінює відповідача як такого, що належним чином повідомлений про розгляд справи судом. Відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, інші заяви та клопотання від відповідача також не надходили.
Ухвалою суду від 07.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача-адвоката Суховерка О. В. в частині розгляду справи в режимі відеоконференції 15.04.2025 об 11-00 та задоволено клопотання про розгляд справи в подальшому в усіх інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 19.05.2025 закрите підготовче провадження у справ, справа призначена до розгляду по суті в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених в позовній заяві, доповнив, що позивачем направлялись відповідачу письмові вимоги, копії яких долучені до позовної заяви. Відповідач на вимоги не відповів, зв'язатися з ним позивач не зміг. Представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача судовий збір.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений судом відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, надані позивачем, у їх сукупності, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, а саме правовідносини, що виникають на підставі укладеного фізичними особами договору позики.
Судом встановлено, що 27.12.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений у формі розписки, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 300 000, 00 грн, які зобов'язався повернути в строк до 31.12.2026. Відповідач гарантував, в рахунок погашення позики, щомісячну виплату в сумі 8 400, 00 грн, про що він власноручно вказав в розписці. 05.02.2024 відповідачем була проведена виплата в погашення позики в сумі 8 400, 00 грн. Зазначене підтверджується оригіналом розписки, наданої суду представником позивача (а. с. 73).
Отже, судом встановлено, що неповерненою залишилась позика в сумі 291 600, 00 грн.
22.10.2024 та 18.12.2024 адвокатом Суховерком О. В. від імені ОСОБА_1 були направлені ОСОБА_2 заяви (вих. №22/10 від 22.10.2024, №18/12 від 18.12.2024) з вимогою повернути заборгованість в сумі 291 600, 00 грн. (а. с. 3, 6). Направлення заяви від 18.12.2025 підтверджується копіями відповідних документів відділення АТ «Укрпошта» (а. с. 7).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Згідно зі статтями 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З вище наведеного вбачається, що позивачем та відповідачем був укладений договір позики, визначені його істотні умови, який був оформлений розпискою позичальника.
Частиною першою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
З розписки, наданої суду позивачем вбачається, що сторонами був встановлений строк повернення позики - 31.12.2026 та обов'язок позичальника повернути позику частинами: щомісячно по 8 400, 00 грн.
Судом встановлено, що відповідач здійснив виплату в сумі 8 400, 00 грн 05.02.2024. Письмових доказів, які підтверджують виконання відповідачем свого зобов'язання щодо щомісячної виплати суми позики, відповідачем суду не надано. Наявність оригіналу розписки у позивача підтверджує невиконання відповідачем боргового зобов'язання.
Суд, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено неналежне виконанням умов договору позики відповідачем ОСОБА_2 , який допустив прострочення - несвоєчасне внесення сум для погашення отриманої позики, а отже порушив права позивача.
З наданої позивачем розписки вбачається, що з моменту отримання позики ОСОБА_2 на виконання умов договору позики здійснив оплату в сумі 8 400, 00 грн; заборгованість за договором позики становить 291 600, 00 грн.
Отже, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 916, 00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оплата судового збору позивачем підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 83).
Керуючись вимогами статей 10, 12, 76, 141, 259, 263-265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27.12.2023 в сумі 291 600 (двісті дев'яносто одна тисяча шістсот) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 916, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складене 03.10.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА