Справа № 362/7847/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
02 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 07.02.2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури, ІНФОРМАЦІЯ_1 про видачу військового квитка та повернення вилученого майна, -
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури та ІНФОРМАЦІЯ_1 про видачу військового квитка під час агресивної війни росії проти України та повернення спадщини та майна з Франції.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2023 року справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Київським окружним адміністративним судом встановлено, що в заяві від 29.11.2023 року про забезпечення позову поданої до Васильківського міськрайонного суду Київської області позивач просить заборонити начальнику ТЦК м. Василькова та всім його підлеглим вчиняти будь-які противозаконні дії відносно ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 до вирішення по суті питання по скарзі від 29.11.2023 року Васильківським відділом Обухівської окружної прокуратури.
Вищевказану заяву про забезпечення позову Васильківським міськрайонним судом Київської області не було розглянуто.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 від 29.11.2023 (вх.№23594) про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2025 р.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із поганим самопочуття позивача.
Втім, колегія суддів розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову в її задоволенні, оскільки жодних доказів в підтвердження існування поважних причин неявки апелянта в судове засідання до клопотання не додано. Також, за нормами КАС України, явка в судове засідання суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18 та застосована Судом, зокрема у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 420/4037/20.
Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована із зазначенням:
1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі;
2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Відтак, у випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.
Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову виходив з того, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Таких доказів не додано також і до апеляційної скарги.
Більш того, судом першої інстанції встановлено, що заявником жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати невідворотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Зазначені висновки суду першої інстанції апелянтом жодним чином не спростовано.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне судове рішення з додержанням норм процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу апелянта, що за приписами Кодексу адміністративного судочинства України вжиття заходів забезпечення позову можливе лише у двох випадках: до подання позовної заяви та після подання позовної заяви. При цьому, заходи забезпечення позову обмежені у часі датою набрання рішенням суду у такій справі законної сили.
На даний час провадження у справі № 362/7847/23 завершено ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто позивачу.
Вказана ухвала суду оскаржена не була та набрала законної сили, а відтак, в рамках адміністративної справи № 362/7847/23 є рішення суду, що набрало законної сили.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури, ІНФОРМАЦІЯ_1 про видачу військового квитка та повернення вилученого майна залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя В. Ю. Ключкович
(Повний текст постанови складено 02.10.25)