Справа № 620/1869/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
02 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ГУ ПФУ у Київській області) від 03.02.2025 № 5459/03-16 про відмову у переведенні його з пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723-ХІІ);
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити йому з 27.01.2025 пенсію відповідно до пункту 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VII) та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 15.04.1993 по 10.12.2010, з 12.12.2011 по 12.06.2014, а також період проходження військової служби з 19.11.1980 по 07.12.1982, та здійснити перерахунок його пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.01.2025 № 10-031 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 15.01.2025 № 10-032, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.02.2025 № 5459/03-16 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 27.01.2025 пенсію відповідно до пункту 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.01.2025 № 10-031 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 15.01.2025 № 10-032, видані Головним управлінням ДПС у м. Києві, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 15.04.1993 по 10.12.2010, з 12.12.2011 по 12.06.2014.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач вказує про те, що оскільки у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж державної служби, передбачений ст. 37 Закону № 3723, то право на перерахунок пенсії згідно Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» відсутнє.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
17 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.
Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
27.01.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою № 193 про перехід його з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, додавши до заяви, зокрема, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.01.2025 № 10-031 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 15.01.2025 № 10-032, видані Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Звернення позивача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області, за результатами чого останнім було прийнято рішення від 03.02.2025 № 5459/03-16 про відмову позивачу в перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби, з огляду на незарахування позивачу до стажу державної служби періодів його роботи в податкових органах в період з 15.04.1993 по 01.05.2016 згідно із даними його трудової книжки.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.11.1980 по 07.12.1982 проходив військову службу у збройних силах, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 та записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Окрім того, згідно із записами вказаної трудової книжки позивача, останній у період з 15.04.1993 по 10.12.2010 на різних посадах працював в територіальних податкових органах ДПС у Чернігівській області та з 12.12.2011 по 12.06.2014 - в територіальних податкових органах ДПС у Київській області та в м. Києві, що в сукупності становить 20 років, 1 місяць, 27 днів.
Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , зокрема, 03.05.1994 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу; 11.07.1994 - прийнята присяга державного службовця; 01.11.1998 -присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу; 29.10.2003 присвоєно чергове спеціальне звання радник податкової служби ІІІ рангу; 05.03.2007 присвоєно чергове спеціальне звання податкової служби ІІ рангу; 04.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця; 27.12.2013 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.
Вважаючи відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Таким чином, оскільки позивач працював в органах державної податкової служби, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), йому присвоєно відповідні ранги державного службовця та спеціальні звання, такі періоди його роботи (служби) з 15.04.1993 по 10.12.2010, з 12.12.2011 по 12.06.2014, що в сукупності становлять понад 20 років належить зарахувати до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, оскільки відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв'язку із чим оспорюване у цій справі рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач має право на призначення такої пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладені приписи, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 19.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII від 10.12.2015), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII від 10.12.2015 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Колегія суддів звертає увагу на те, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач працював у період з 15.04.1993 по 10.12.2010 працював на різних посадах в територіальних податкових органах ДПС у Чернігівській області та з 12.12.2011 по 12.06.2014 - в територіальних податкових органах ДПС у Київській області та в м. Києві, позивачу зокрема:
- 03.05.1994 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;
- 11.07.1994 - прийнята присяга державного службовця;
- 01.11.1998 -присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;
- 29.10.2003 присвоєно чергове спеціальне звання радник податкової служби ІІІ рангу;
- 05.03.2007 присвоєно чергове спеціальне звання податкової служби ІІ рангу;
- 04.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 27.12.2013 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 1, 4 статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету, - мають право на зарахування періодів такої роботи до стажу державної служби.
Разом з цим, відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, у яких касаційний суд дійшов до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що проходження служби позивача в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.02.2025 № 5459/03-16 про відмову у переведенні позивача з пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу з 27.01.2025 пенсію відповідно до пункту 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.01.2025 № 10-031 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 15.01.2025 № 10-032, видані Головним управлінням ДПС у м. Києві, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 15.04.1993 по 10.12.2010, з 12.12.2011 по 12.06.2014, колегія суддів зазначає наступне.
З аналізу положень Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 62 суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату.
Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 (далі Постанова № 1-3) затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII Про державну службу:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві позивачу видані довідки від 15.01.2025 № 10-031 та від 15.01.2025 № 10-032 про складові заробітної для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
За змістом пункту 4 Порядку № 622 умовами визначення пенсії державного службовця із врахуванням норм абзацу 6 пункту 4 цього Порядку є:
- висловлене особою бажання здійснення розрахунку пенсійних виплат із застосуванням абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622;
- наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
- особа на час виходу на пенсію не перебуває на державній службі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підпадає під умови, визначені пунктом 4 Порядку № 622, а тому нарахування та виплата пенсії має бути проведена з урахуванням даних, зазначених у вищевказаних довідках.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма