Справа № 580/2975/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
01 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича про визнання дій протиправними та скасування розпорядження,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича, в якій просив:
- визнати дії Черкаського міського голови Анатолія Бондаренка протиправними;
- визнати протиправними та скасувати розпорядження міського голови від 23.06.2022 № 336-р «Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 » та від 24.06.2022 № 308-р(к) «Про ОСОБА_1 ».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження від 23.06.2022 № 336-р «Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ».
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справ, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.10.2025.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі розпорядження про призначення службового розслідування не призводить до зміни прав чи обов'язків позивача, а на права чи обов'язки позивача може вплинути розпорядчий акт, прийнятий у подальшому за результатами проведення службового розпорядження, тому таке розпорядження не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує зміну прав та обов'язків, в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати приписи ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин, оскільки позивач набуває певних прав, які у подальшому, позбавлений можливості належним чином їх реалізовувати внаслідок протиправності оскаржуваного розпорядження, неможливість оскарження якого призводить до неправомірного обмеження позивача належним чином використовувати права, що безпосередньо впливає на його права, свободи та законні інтереси.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно норм ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, вказані приписи також підлягають застосуванню у разі, якщо заявлені позовні вимоги взагалі не підлягають судовому розгляду. Питання тлумачення поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, неодноразово було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду, якою було викладено висновок, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі №9901/135/18, від 10 травня 2018 року у справі №800/227/17, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 16 січня 2020 року у справі №9901/342/19, від 05 листопада 2020 року у справі №9901/147/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/302/21.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальним для розуміння спору, як адміністративно-правового є не тільки участь суб'єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб'єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти, як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Слід звернути увагу на те, що згідно пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач в оскаржуваній частині просив визнати протиправним та скасувати розпорядження від 23.06.2022 № 336-р, яким стосовно нього відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (далі Порядок №950) призначено службове розслідування.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що саме по собі розпорядження від 23.06.2022 № 336-р про призначення службового розслідування, не призводить до зміни прав чи обов'язків позивача, а на права чи обов'язки позивача може вплинути розпорядчий акт, прийнятий у подальшому за результатами проведення службового розпорядження, тому таке розпорядження не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує зміну прав та обов'язків, в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що аналіз норм, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що оскарженню у судовому порядку підлягають рішення, прийняті за результатами службового розслідування. Наказ/розпорядження про призначення службового розслідування, не є індивідуальним актом, що порушує права та інтереси позивача, відповідно, оскарження такого не може бути самостійною підставою позову. Саме рішення, прийняте за результатами службового розслідування, тягне для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів. А тому, саме таке може бути оскаржене до суду у визначеному законом випадку. Доводи позивача, якими обґрунтовуються вимоги, можуть бути підставою позову при оскарженні рішення, прийнятого за результатами службового розслідування.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 у справі № 320/34767/23.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спір щодо законності розпорядження від 23.06.2022 №336-р не підлягає розгляду в судовому порядку, в т.ч. за правилами адміністративного судочинства, тому оскаржувана ухвала відповідає приписам п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
У іншій частині позовних вимог судом було відкрито провадження у справі, що не є предметом даного апеляційного оскарження.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко
Повний текст постанови складено 01.10.2025.