П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/540/25
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,
повний текст судового рішення
складено 28.04.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта - Гажа О.О.
представника відповідача - Клюцевська С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2024 року №2503214290708, -
ТОВ «МИНЕРАЛИС» звернулося з позовними вимогами до ГУ ДПС у Миколаївській області та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2024 року та стягнути судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в зв'язку з військовою агресією російської федерації про України та положеннями ч.6 ст.3 Закону України «Про валюту і валютні операції» з огляду на форс-мажорні обставини нарахування пені відповідно до ч.5 ст.3 зупиняється на весь період дії форс мажорних обставин. ТТП України підтвердило 28.02.2024 року, що події з 24.02.2022 року до їх закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З огляду на викладене, оскаржувані висновки акту перевірки та винесене на підставі акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення не узгоджується з приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
У зв'язку із неналежним виконанням нерезидентом «ARSENIS DOO» умов імпортних контрактів від 01.01.2024 року №0101-24 та від 12.01.2024 року №0102-24, ТОВ «МИНЕРАЛИС» звернулося із відповідними позовами до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Постановами Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08.08.2024 року прийнято справи до провадження за №283/2024, №284/2024. Звернув увагу, що відповідно до норм глави 11 Податкового кодексу «Відповідальність», платник податків може нести відповідальність лише за наявності у його діях вини.
Відповідач не визнав позов, надав відзив, згідно якого за результатами перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення форма «С» від 11.12.2024 року №2503214290708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» на загальну суму 17 724 108,18 гривень. Відповідач вважає, позов необґрунтованим, оскільки контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах. Безумовними підставами щодо звільнення ТОВ «МИНЕРАЛИС» від відповідальності за порушення термінів розрахунків (отриманням товару) за зовнішньоекономічними контрактами від 01.01.2024 року №0101-24, від 12.01.2024 року №0102-24 укладеними з компанією «ARSENIS DOO» (Чорногорія), є наявність довідок (сертифікатів) щодо підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, та які до перевірки надано не було. Відповідачем враховано, що ТОВ «МИНЕРАЛИС» звернулося 08.08.2024 до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості з нерезидента за контрактом, постановами суду прийнято справи до провадження, граничні строки розрахунків відповідно зупиняються з дня подання позову до суду і пеня за порушення строку в цей період не нараховується, даної норми було дотримано і пеня нарахована до дати подачі позову. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 21.11.2024 року №19057/14-29-07-08/43308658, ґрунтуються на наявних фактах порушення ТОВ «МИНЕРАЛИС» норм чинного законодавства, за результатами якого відповідно до вимог чинного законодавства прийнято у відповідності до норм чинного законодавства податкове повідомлення-рішення від 11.12.2024 року №2503214290708, тому просив відмовити в задоволенні позову.
24.01.2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку загального провадження.
25.03.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 квітня 2025 року - об 11:30 год.
21.04.2025 року винесено скорочене рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року по справі №400/540/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «МИНЕРАЛИС» у повному обсязі; покласти на відповідача усі судові витрати по справі, зокрема, витрати на сплату судового збору у розмірі 45 420,00 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.). Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
27.06.2025 року (вхід.№34838/25) до суду апеляційної інстанції від представника Головного управління ДПС у Миколаївській області - Москаленко Єлизавети Віталіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «МИНЕРАЛИС» (ЄДРПОУ 43308658) у повному обсязі, залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року у справі №400/540/25.
07.07.2025 року (вхід.№36664/25) до суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «МИНЕРАЛИС» - Мицика Миколи Миколайовича надійшло клопотання про залучення до участі у апеляційному розгляді справи №400/540/25 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «AРСЕНІС» («ARSENIS DOO») (особистий реєстраційний номер 03370160, вул. Атінска, 20, м. Подгориця, Чорногорія, 81101).
08.07.2025 року (вхід.№36934/25) до суду апеляційної інстанції від представника Головного управління ДПС у Миколаївській області - Москаленко Єлизавети Віталіївни надійшло клопотання про відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі №400/540/25 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача нерезидента «ARSENIS DOO» (Чорногорія).
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Протокольною ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «AРСЕНІС» («ARSENIS DOO» (Чорногорія).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Головне управління ДПС у Миколаївській області, відповідно до статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 глави 8 розділу ІІ, з урахуванням вимог підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МИНЕРАЛИС» (код за ЄДРПОУ 43308658) з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 01.01.2024 року №0101-24, від 12.01.2024 року №0102-24 за період з 01.01.2024 року по 07.11.2024 року. Перевірка проводилась з 08.11.2024 року по 14.11.2024 року. Термін проведення перевірки не продовжувався.
За результатами перевірки складено акт від 21.11.2024 року №19057/14-29-07-08/43308658 та встановлено порушення частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 (зі змінами та доповненнями), а саме:
- в частині несвоєчасного повернення коштів у сумі 368 278,62 євро (16 235 415,65 грн. за курсом НБУ на дату виникнення) за імпортним контрактом від 01.01.2024 року №0101- 24, укладеного з компанією «ARSENIS DOO» (Чорногорія);
- в частині ненадходження імпортного товару на суму 6 833 388,62 євро (306 714 105,96 грн. за курсом НБУ на дату виникнення) за імпортним контрактом від 12.01.2024 року №0102-24, укладеного з компанією «ARSENIS DOO» (Чорногорія).
Згідно з Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2020 року №846, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2021 року за №222/35844 за результатами перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення форма «С» від 11.12.2024 року №2503214290708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» на загальну суму 17 724 108,18 гривень.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено Укрпоштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «МИНЕРАЛИС» 11.12.2024 року, яке отримано платником податків 13.12.2024 року.
ТОВ «МИНЕРАЛИС» не погодилось з висновками, що викладені в акті перевірки та подало до Миколаївського окружного адміністративного суду позовну заяву, в якій оскаржено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2024 року №2503214290708.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VIII (надалі Закон №2473-VIII).
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Частиною п'ятою статті 13 Закону №2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Згідно з п.п.21, 22, 23 Розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.
Згідно із підпунктом 2 пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України №7 від 02.01.2019 року, відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків розпочинається з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону № 2473-VIII).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому положеннями Закону №2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон України «Про валюту і валютні операції» та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону №2473-VIII) - відсутні.
Частинами першою - третьою статті 3 Закону №2473-VIII передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Відповідно до п.п.14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022 року.
Водночас, частина 6 статті 13 Закону №2473-VII передбачає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Колегія суддів, звертає увагу, що законодавцем передбачений випадок не застосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання договору.
Відповідно, у разі проведення перевірки контролюючим органом, платник податків має право надати контролюючому органу докази неможливості виконання договору в силу форс-мажорних обставин, зокрема і в частині дотримання граничного строку розрахунків за ЗЕД.
Як вже зазначено вище, позивач вказував на те, що військова агресія Російської Федерації проти України, введення воєнного стану - підпадають під визначення форс-мажорних обставин, а тому застосування спірної фінансової відповідальності до закінчення таких форс-мажорних обставин є неправомірним.
З цього приводу, надаючи оцінку доводам позивача щодо існування у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин внаслідок введення в Україні воєнного стану, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-ВР від 02.12.1997 (далі - Закон №671/97-ВР) торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону №671/97-ВР).
З викладеного слідує, що нарахування пені відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону зупиняється у разі якщо виконання договору (Контракту) зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обстави.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і продовжує діяти на час даного апеляційного перегляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримував сертифікату торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, натомість посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого ТПП України підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
В подальшому, підтримуючи свою позицію по листу від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на своєму офіційному сайті розмістила лист від 26.12.2024 року «Щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», в якому зазначила наступне:
«Торгово-промислова палата України, враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.
Даний лист, особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката дотримуючись порядку встановленого Регламентом за кожним зобов'язанням окремо.».
Надаючи оцінку наведеним листам Торгово-промислової палати України, колегія суддів вважає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 може бути підтвердженням форс-мажорних обставин внаслідок введення воєнного стану на території України та може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів, без необхідності окремого звернення суб'єкта господарювання до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням сертифіката про такі обставини, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто, необхідно довести зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними діями в Україні.
Колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа №620/14203/23), від 11 вересня 2024 року (справа №520/21174/23), від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року (справа №580/4079/23), від відступу у яких Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 року по справі №520/2941/24 не знайшов підстав, висловлено наступну правову позицію:
«Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання».
ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані висновки акту перевірки та винесене на підставі акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення не узгоджується з приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Окрім того, у відповідності до вимог ст.129.9.ПК України: пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках: 129.9.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що на виконання умов спірного контракту саме контрагент позивача несе відповідальність за виконання його зворотної частини, а саме за відвантаження та доставку предмету контракту, що у умовах військової агресії, постійних ракетно-дронових ударів є майже неможливим. Саме тому у колегії суддів не має сумнівів в відсутності вини позивача у невиконання умов контракту.
Також колегія суддів зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням зі сторони «ARSENIS DOO» (Чорногорія), умов зовнішньоекономічних контрактів №0101-24 від 01.01.2024 року, №0102-24 від 12.01.2024 року, позивач звернувся із відповідними позовами до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Постановами Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 08.08.2024 року, на підставі зазначених позовів було відкрито провадження по справах за №283/2024 та №284/2024.
У зв'язку з тим, що «ARSENIS DOO» (Чорногорія) було в повному обсязі перераховано заборгованість в рамках імпортного контракту №0101-24 від 01.01.2024 року, позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з листом №04/10-2024/2 від 04.10.2024 року про припинення провадження по справі №283/2024 у зв'язку із сплатою «ARSENIS DOO» боргу в рамках зовнішньоекономічного контракту №0101-24 від 01.01.2024 року. Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09.10.2024 року у справі №283/2024 було припинено арбітражний розгляд.
Наведені обставини також підтверджують позицію позивача щодо намагань виконати умови контракту, навіть під час форс-мажорних обставин.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду даної справи №400/540/25, суд першої інстанції дійшов наступного висновку: «У даному випадку, з урахуванням приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, наведено належні докази на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення».
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вищевказаним висновком та вважає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку доводам позивача про відсутність у діях останнього складу правопорушення, а саме наявності вини щодо порушення граничних строків розрахунків відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 01.01.2024 року №0101-24, від 12.01.2024 року №0102-24, укладених із компанією «ARSENIS DOO» (Чорногорія).
Відповідно до положень глави 11 Податкового кодексу України, «Відповідальність», які набрали чинності з 01.01.2021 року, платник податків може нести відповідальність лише за наявності у його діях вини.
Позивач під час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій, наголошував, що не порушував строків розрахунків за зовнішньоекономічних контрактів від 01.01.2024 року №0101-24, від 12.01.2024 року №0102-24, а неналежне виконання попередньо вказаних зовнішньоекономічних контрактів допустив саме ТОВ «ARSENIS DOO» (Чорногорія), тобто нерезидент.
Матеріали даної справи містять докази належного виконання зобов'язань зі сторони ТОВ «МИНЕРАЛИС» відповідно до вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів у повному обсязі.
Згідно з вимогами п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 112 ПК України, встановлені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з вимогами п.112.1 ст.112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.112.2 ст.112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Пунктом 112.7 статті 112 ПК України, визначено, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, про не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2020 року у справі №640/4563/19, «валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об'єктивних і суб'єктивних ознак, що утворюють його склад. Об'єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв'язок між діянням і його результатом. В свою чергу, суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. За умови відсутності хоча б одного елемента суб'єктивної чи об'єктивної сторони діяння, хоч і не перестає бути неправомірним, однак втрачає статус правопорушення та, відповідно, не може бути підставою для застосування до суб'єкта державно-правового примусу у вигляді юридичної відповідальності певного виду та міри. Наведені обставини мають бути встановлені як такі, що є ключовими при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування до резидента - учасника зовнішньоекономічних відносин фінансової відповідальності за порушення граничних строків розрахунків при імпорті/експорті товарів/послуг».
Таким чином, здійснення з 24.02.2022 року повномасштабної військової агресії Російською Федерацією проти України, запровадженні в зв'язку з введенням воєнного стану обмеження на території України, призупинення транспортного авіаційного сполучення між Україною та іншими країнами, виникнення реальної загрози життю та здоров'ю залучених до виконання вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів осіб внаслідок ведення бойових дій, надання урядами інших країн рекомендацій щодо не здійснення відвідувань території України, унеможливило належне виконання імпортних контрактів №0101-24 від 01.01.2024 року, №0102-24 від 12.01.2024 року, укладених між ТОВ «МИНЕРАЛИС» та «ARSENIS DOO» (Чорногорія).
Отже, колегія суддів вважає, що невиконання зовнішньоекономічних договорів нерезидентом не є наслідком неправомірних дій позивача. Крім того, контролюючим органом в матеріалах перевірки не доведено наявності в діях ТОВ «МИНЕРАЛИС» складу фінансового правопорушення, що не було враховано судом першої інстанції.
Такий підхід не відповідає принципу індивідуальної податкової відповідальності, який неодноразово наголошувався Верховним Судом та Європейським судом з прав людини. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») неодноразово підтвердив у рішеннях по справах «Булвес АД проти Болгарії», «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Сєрков проти України», «Інтерсплав проти України» та ін.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).
Згідно п.17 рішення від 24.11.2016 у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (пп. 69 і 73 рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (п.50 рішення від 21.02.1986 по справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
ЄСПЛ зазначає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (п.190 і 191 рішення від 19.04.2018 у справі «Скордіно проти Італії»).
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що відображені в Акті перевірки факти порушення пункту 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 (зі змінами та доповненнями), а саме: в частині несвоєчасного повернення коштів у сумі 368 278,62 євро (16 235 415,65 грн. за курсом НБУ на дату виникнення) за імпортним контрактом від 01.01.2024 року №0101-24, укладеного з компанією «ARSENIS DOO» (Чорногорія); в частині ненадходження імпортного товару на суму 6 833 388,62 євро (306 714 105,96 грн. за курсом НБУ на дату виникнення) за імпортним контрактом від 12.01.2024 року №0102-24, укладеного з компанією «ARSENIS DOO» (Чорногорія) були допущені саме внаслідок введення воєнного стану на території України.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується посиланням сторони позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, як на належний доказ настання для позивача форс-мажорних обставин, та доводів позивача щодо зупинення перебігу строку розрахунків та нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Крім вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегія суддів зауважує, що податковим органом невірно визначений курс НБУ при розрахунку пені.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
При визначенні пені за порушення строків розрахунків при експорті має враховуватися курс валют на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, а при імпорті - на дату оплати резидентом товару.
Як слідує з розрахунку пені, наведеного у Додатку №3 до Акту перевірки, відповідач розрахував пеню в гривні за курсом Національного банку України по валюті 978 (євро), який був встановлений на наступний день за останнім днем граничного строку розрахунків в іноземній валюті, тобто на 181 день після дати оплати резидентом (ТОВ «МИНЕРАЛИС») товару.
Зокрема, використання податковим органом при обрахунку пені курсу євро, встановленого НБУ на 181-й день після дати оплати резидентом (ТОВ «МИНЕРАЛИС») товару, підтверджується наступним:
1) при обрахунку пені за Імпортним контрактом від 01.01.2024 року №0101-24, укладеним з нерезидентом Компанія «ARSENIS DOO» (Чорногорія) євро визначений:
- станом на 10.07.2024 - 44,0846 грн. (сума простроченої заборгованості 368 279,62 євро - 29 календарних днів (з 10.07.2024 по 07.08.2024).
2) при обрахунку пені за Імпортним контрактом від 12.01.2024 року №0102-24, укладеним з нерезидентом Компанія «ARSENIS DOO» (Чорногорія) євро визначений:
- станом на 16.07.2024 - 44,7263 грн. (сума простроченої заборгованості 1 200 000,00 євро - 23 календарних днів (з 16.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 20.07.2024 - 45,2618 грн. (сума простроченої заборгованості 1 100 000,00 євро - 19 календарних днів (з 20.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 21.07.2024 - 45,2618 грн. (сума простроченої заборгованості 700 000,00 євро - 18 календарних днів (з 21.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 22.07.2024 - 45,1860 грн. (сума простроченої заборгованості 1 080 000,00 євро - 17 календарних днів (з 22.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 23.07.2024 - 44,9952 грн. (сума простроченої заборгованості 680 000,00 євро - 16 календарних днів (з 23.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 24.07.2024 - 44,7693 грн. (сума простроченої заборгованості 1 050 000,00 євро - 15 календарних днів (з 24.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 27.07.2024 - 44,6830 грн. (сума простроченої заборгованості 400 000,00 євро - 12 календарних днів (з 27.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 29.07.2024 - 44,6324 грн. (сума простроченої заборгованості 650 000,00 євро - 10 календарних днів (з 29.07.2024 по 07.08.2024);
- станом на 03.08.2024 - 44,4013 грн. (сума простроченої заборгованості 710 000,00 євро - 5 календарних днів (з 03.08.2024 по 07.08.2024).
Колегія суддів вважає, що визначена спірним податковим повідомленням-рішення сума пені неправомірно розрахована відповідачем по курсу євро, встановленого НБУ на 181-й день після дати оплати резидентом (ТОВ «МИНЕРАЛИС») товару, що призвело до завищення суми пені, враховуючи офіційні курси євро, які були встановлені на дати оплати резидентом (ТОВ «МИНЕРАЛИС») при імпорті товару. Тобто, колегія суддів, окрім порушення принципу нарахування пені, встановила ще й арифметичні помилки при обрахунку, які викликані банальним не вірним застосування офіційного курсу Євро на дати, зазначені в акті, що безпосередньо впливає на правомірність спірного розміру предмета спору.
В даній категорії спорів адміністративній суд перевіряє спірне податкове повідомлення-рішення не тільки в частині правових підстав для його винесення, а також і в частині правильності розрахунку суми, яка таким рішенням нарахована.
При цьому, суд може скасувати податкове повідомлення-рішення частково в тому випадку, якщо є можливість відокремити правомірно нараховані цим рішенням податкові зобов'язання від неправомірно нарахованих.
В той же час, адміністративний суд не може приймати замість податкового органу рішення, яке б відповідало вимогам закону, самостійно здійснюючи розрахунок визначити суми податкових зобов'язань.
В даній справі №400/540/25 колегія суддів не може відокремити правомірно нараховані спірними рішенням суми пені від неправомірно нарахованих, оскільки в цьому випадку суду необхідно здійснити самостійний розрахунок пені, що виходить за межі повноважень суду.
За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 11.12.2024 року №2503214290708 підлягає скасуванню в повному обсязі, як неправомірне.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС».
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року скасувати.
Ухвалити у справі 400/540/25 нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2024 року №2503214290708 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 11.12.2024 року № 2503214290708.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» (ЄДРПОУ 43308658) витрати на оплату судового збору у розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень нуль копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 03.10.2025 року.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька