Постанова від 30.09.2025 по справі 420/974/25

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/974/25

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар - Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника апелянта - Згоди О.О.

представників відповідача - Ясинецької Ю.А., Лисого С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 420/974/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 3210 від 24.12.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП №2 ГУНП в Одеській області», яким до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №2010 о/с від 26.12.2024 “По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) із 26.12.2024;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на рівнозначній станом на час переведення в розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області посаді з 26 грудня 2024 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив , що Наказом ГУ Національної поліції в Одеській області №2986 від 26.11.2024 “Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених в доповідній записці управління головної інспекції ГУНП від 25.11.2024 №55/3478 щодо можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в області в т.ч. ОСОБА_1 та іншими. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №3210 від 24.12.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП №2 ГУНП в Одеській області» зокрема п.1 зазначеного Наказу за скоєння дисциплінарного проступку, до капітана поліції ОСОБА_1 зарахованого в розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Одеській області №1872 о/с від 26.12.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області та зараховано в розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Згідно наказу ГУ Національної поліції в Одеській області “По особовому складу» №2010о/с від 26.12.2024 капітана поліції ОСОБА_1 (00417710) зарахованого в розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) із 26.12.2024 копію наказу надаємо до позову, оригінал знаходиться у відповідача)

Позивач уважав, що оскаржувані накази в частині притягнення його до відповідальності та звільнення його зі служби в поліції винесені протиправно без відповідних правових підстав, наведені у наказах обставини не відповідають дійсності та викладені необґрунтовано, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку і звільнення його із служби в поліції є незаконним. Зазначив, що ним було надано пояснення від 17.12.2024 в яких зазначено, що 21.11.2024 йому зателефонували його батьки та повідомили, що невідомі особи намагаються проникнути до його домоволодіння. Після отримання цього повідомлення він прибув до батьків, які розповіли, що невідомі в цивільному одязі вимагали відчинити будинок, однак отримали відмову, оскільки вони очікували прибуття сина для перевірки наявності законних підстав для проникнення. Прибувши до будинку, позивач побачив, що невідомі особи вже знаходяться всередині. В будинку він зафіксував факт заповнення одним із чоловіків невідомих документів. На прохання позивача надати ухвалу суду, невідомі особи відповіли, що мають право здійснювати такі дії без ухвали, після чого один із чоловіків завдав йому удару, відібрав телефон, а інший направив на нього та його батьків пістолет, погрожуючи розправою. З метою захисту життя та здоров'я себе та рідних він був змушений дістати табельну зброю, яку не застосовував, а лише попередив про її наявність. Після втручання начальника поліції невідомі особи покинули місце події, надавши копію протоколу обшуку. Однак вищевказані пояснення необґрунтовано не враховані відповідачем, що призвело до незаконного винесення оскаржуваних наказів. Дисциплінарна комісія безпідставно послалась у наказі № 3210 від 24.12.2024 про наявність підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, його затримання та застосування до нього запобіжного заходу, оскільки вирішення питання притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність встановити саме склад дисциплінарного проступку в його діях (бездіяльності), а не надавати оцінку обґрунтованості чи необґрунтованості пред'явленої останньому підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Сам по собі факт повідомлення поліцейському підозри у вчиненні кримінального правопорушення не є беззаперечною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

На момент застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції кримінальне провадження стосовно нього не закінчено та вирок не ухвалено, тому необхідно утримуватись від публічних заяв про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена.

Щодо порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, зокрема в протоколах про адміністративні правопорушення складені відносно громадян: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 , зазначає що Біляївський районний суд Одеської області визнав їх законними, а факти порушення чинного законодавства під час складання цих матеріалів не встановлено, оскільки вищевказаних осіб притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановами Біляївського районного суду Одеської області: від 26.09.2024 по справі №496/6282/24; від 01.10.2024 по справі № 496/5139/24, також на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення від 24.08.2024 серії ГБВ № 540453 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , яка є діючого та ніким не скасована. Дані рішення підтверджують законність дій позивача під час складання адміністративних матеріалів, свідчать про відсутність порушень законодавства з його боку. Таким чином, оскаржуваний наказ, яким до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є неправомірним та винесений з порушенням принципів об'єктивності й законності. З приводу невстановлення місця перебування осіб, які ухиляються від мобілізаційних заходів та не направлення матеріалів за юрисдикційністю зазначає, що відповідно до змісту доповідної записки зазначено, що капітан поліції ОСОБА_1 закріплений за поліцейською дільницею № 6, 7, 8 в межах населених пунктів Вигодянської ОТГ сіл Вигода, Сонячне, Зоряне, Паліївка, Кам'янка, Василівка, Секретарівка, Червона Гірка, Михайлівка та Біляївської ОТГ сіл Мирне, Ш. Балка, Березань, Дослідне, Петрове, Важне, Жовтень, Доброжанове, Курган, тобто загалом 18 сіл. Враховуючи вищевикладене внаслідок високого службового навантаження могли виникати окремі недоліки, які є наслідком об'єктивних обставин, які не вирішувались його безпосереднім керівництвом, яким не вживались дії щоб зняти велику навантажність на одну службову особу. Діючі дисциплінарні стягнення у позивача на час звільнення зі служби відсутні, а обставини викладені відповідачем в оскаржуваному наказі не набули широкого громадського резонансу, завдання шкоди, в т. ч. репутації чи авторитету правоохоронного органу та відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування відносно ОСОБА_1 найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби. Вважає, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем порушено в тому числі ст.ст. 12,13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також ст.19 Закону України “Про Національну поліцію».

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у ході проведення службового розслідування встановлено що 21.11.2024 у якості невідкладної слідчої дії посадові особи ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, намагалися провести несанкціонований обшук за місцем мешкання капітана поліції ОСОБА_5 .

Так, під час проведення працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, обшуку за місцем мешкання капітана поліції ОСОБА_5 за адресою: Одеська область, Одеський район, місто Біляївка, вулиця Південна, будинок 47, останній, перебуваючи на кухні домоволодіння, у ході конфлікту з працівниками цього контролюючого правоохоронного органу, підійшовши до однієї із шухляд шафи, дістав наявну там, закріплену за ним на постійне носіння та зберігання табельну вогнепальну зброю пістолет “ПМ», відвів затвор у крайнє заднє положення, дослав патрон в патронник та висловив до працівників ТУ ДБР вимогу залишити місце проведення слідчої дії. У подальшому, було припинено дії капітана поліції ОСОБА_5 , який пізніше в присутності керівництва ОРУП № 2 ГУНП в області здав табельну зброю до чергової частини районного управління поліції. 22.11.2024 ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, було внесено відомості до ЄРДР № 62024150020002384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України та затримано капітана поліції ОСОБА_5 в порядку статті 208 КПК України.

Того ж дня слідчим ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, повідомлено про підозру капітану поліції ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України у межах вищевказаного кримінального провадження та поміщено останнього до ІТТ № 1 ГУНП в області.

З копії ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2024 по кримінальному провадженню від 07.08.2024 № 42024164110000073, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, частиною п'ятою статті 426-1 КК України, які отримано з доступного членам дисциплінарної комісії ГУНП в області джерела “Єдиного державного реєстру судових рішень», установлено, що цим судом було задоволено клопотання посадової особи ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури Південного регіону. Таким чином, як слідує з цієї ухвали, було надано дозвіл на проведений обшук за місцем проживання капітана поліції ОСОБА_5 , який фактично проводився з 23:30 21.11.2024 до 01:30 22.11.2024. о 19:30 капітана поліції О. Проценка було затримано в порядку статті 208 КПК України та у цей день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси до підозрюваного було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі “Одеський слідчий ізолятор». Досудове розслідування триває.

Отже, дисциплінарна комісія ГУНП в області, шляхом дослідження пояснень (цивільних осіб, посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОРУП № 2 ГУНП в області) відеозаписів, які 11.12.2024 надала ОСОБА_7 , а також відеозаписів, що 02.12.2024 надійшли на адресу цієї комісії з УІАП ГУНП в області (вх. № 4331) та 19.12.2024 з Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Миколаєві, (вх. № 1607), у тому числі з копій матеріалів, зібраних під час цього службового розслідування, установила, що капітан поліції ОСОБА_8 вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 7, 10, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІП, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 44, частини третьої, одинадцятої статті 46, частини першої статті 64 Закону України “Про Національну поліцію», пункту 10 розділу IV Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України 11.10.2018 № 828, підпункту 2 пункту 4, підпунктів 1, 3 пункту 6, підпунктів 1, 2, 3, 6 пункту 10, пункту 11 розділу І, підпунктів 1, 2, 5, 6, 7 абзацу п'ятого пункту 2 розділу ІІІ, пункту 4 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводжені зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, що виразилося: в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України; порушенні Присяги поліцейського в частині дотримання законів України та особистого зобов 'язання з гідністю нести високе звання поліцейського; не сприянні 21, та 22.11.2024 посадовим особам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, які виконували службові обов'язки в межах кримінального провадження від 07.08.2024 №42024164110000073, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, частиною п'ятою статті 426-1 КК України; безпідставному застосуванні до посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, фізичної сили; спілкуванні з посадовим особам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, із застосуванням нецензурної лексики; порушенні порядку зберігання табельної вогнепальної зброї, закріпленої на постійне носіння та зберігання; невиконанні заходів безпеки при поводженні зі зброєю та боєприпасами, у тому числі безпідставному приведенні табельної вогнепальної зброї в готовність, що також могло призвести до втрати набою, порушенні порядку та заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю і боєприпасами під час її здачі до чергової частини ОРУП№ 2 ГУНП в області. Службовим розслідуванням встановлено факт неетичної, нетактовної поведінки капітана поліції ОСОБА_5 у позаслужбовий час, а саме використання нецензурної лексики під час спілкування з працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Одесі. Водночас візуально підтверджується факт порушення капітаном поліції О. Проценком пункту 10 розділу IV Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України 11.10.2018 № 828. Також підтверджується факт порушення капітаном поліції О. Проценком частини одинадцятої статті 46 Закону України “Про Національну поліцію» та підпунктів 1, 2, 3, 6 пункту 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводжені зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, в частині безпідставного приведення у готовність табельної вогнепальної зброї, що могло завдати шкоди оточуючим. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області належним чином з'ясовано обставини, які мали значення для прийняття спірних рішень, наведено мотиви, з яких зроблено висновки про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, відтак правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, і такий захід дисциплінарного впливу застосовано обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Відтак, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби позивача, як крайнього заходу дисциплінарного впливу є співмірним вчиненому позивачем проступку. Матеріали справи не містять жодного доказу порушення процедури проведення службового розслідування відносно позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення відмовив повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що зазначені відповідачем обставини, про які йдеться в ухвалі слідчого судді, не є преюдиційними для розгляду цієї адміністративної справи. Суд не зобов'язаний брати їх до уваги як беззаперечний факт, оскільки такі обставини можуть бути перевірені та оцінені судом самостійно;

- суд першої інстанції проігнорував, що рішення Біляївського районного суду Одеської області: від 26 вересня 2024 року по справі №496/6282/24; від 01 жовтня 2024 року по справі № 496/5139/24 підтверджують законність дій позивача під час складання адміністративних матеріалів, свідчать про відсутність порушень законодавства з його боку. Таким чином, оскаржуваний наказ, яким до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є неправомірним та винесений з порушенням принципів об'єктивності й законності;

- відповідачем не доведено об'єктивної та суб'єктивної сторони дисциплінарного проступку, оскільки обставини на підставі яких винесений оскаржуваний наказ №3210 від 24.12.2024 року в частині начебто неправомірних дій ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на припущеннях, обставини порушення ним дисципліни і норм професійної етики не відповідають дійсним обставинам;

- суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував ст.ст. 12,13,14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України а також ст.19 Закону України «Про Національну поліцію»;

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та виклик свідків;

- до вирішення справи № 420/974/24 не можливо застосовувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 по справі № 420/9503/22, від 15.08.2024 по справі № 420/5700/23 оскільки обставини, які вирішувались у цих справах, на які посилається суд першої інстанції, суттєво відрізняються від обставин в справі № 420/974/24;

- судом першої інстанції необґрунтовано не враховано те, що начальник ГУНП в Одеській області, який виносив оскаржуваний наказ не наділений дискреційними повноваженнями щодо обрання виду дисциплінарного стягнення. У даної посадової особи відсутня абсолютна свобода дій або право приймати рішення без належних підстав та не обґрунтовуючи свої дії;

- судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що при винесенні оскаржуваних наказів не були враховані приписи Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зокрема ст. 29 якою визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану;

- при вирішенні даного спору судом першої інстанції не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року по справі № 480/1338/19, від 10.09.2020 по справі № 360/4790/19, від 29.04.2020 року по справі №820/5543/17 в яких розглядалися аналогічні правовідносини та застосовуючист.19 Конституції України, ст.ст. 12,13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України а також ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» та інші вищевказані норми матеріального права.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №2986 від 26.11.2024 призначено службове розслідування та створена дисциплінарна комісія з метою перевірки відомостей викладених у доповідній записці УГІ ГУНП в Одеській області від 25.11.2024 №55/3478 (а.с.18-26, т.1) у тому числі неналежного виконання службових обов'язків старшим дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції ОРУП №2 ГУ НП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_9 , що призвело до проведення 21.11.2024 працівниками ТУ ДБР слідчих дій у межах кримінального провадження від 07.08.2024 року № 42024164110000073 та повідомлення про підозру капітану поліції ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.348 КК України, а також для вивчення службової діяльності, ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останніх.

Строк службового розслідування продовжувався до 24.12.2024 за наказом ГУ НП в Одеській області № 3112 від 10.12.2024.

За результатами службового розслідування комісією складений висновок від 23.12.2024, яким встановлено, що 22.11.2024 ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, було внесено відомості до ЄРДР № 62024150020002384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України та затримано капітана поліції О. Проценка в порядку статті 208 КПК України.

Службовим розслідуванням встановлено, що у якості невідкладної слідчої дії посадові особи ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, 21.11.2024 намагалися провести несанкціонований обшук за місцем мешкання капітана поліції ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ). Перебуваючи за вказаною адресою службові особи Територіального ТУ ДБР встановили, що за вказаною адресою відсутні будь-які особи та у період час з 23:00 по 00:20 здійснили неодноразові телефонні дзвінки на номер мобільного телефону ОСОБА_1 з повідомленням про необхідність прибуття за місцем проживання та участі у проведення слідчих дій, які він ігнорував та повідомляв неправдиві відомості щодо свого місцезнаходження з метою ввести в оману службових осіб правоохоронних органів та перешкодити проведенню слідчих дій.

Водночас під час проведення працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, обшуку за місцем мешкання капітана поліції ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , останній, перебуваючи на кухні домоволодіння, у ході конфлікту з працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, підійшовши до однієї із шухляд шафи, дістав наявну там, закріплену за ним на постійне носіння та зберігання табельну вогнепальну зброю пістолет “ПМ», відвів затвор у крайнє заднє положення, дослав патрон у патронник та висловив до працівників ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, вимогу залишити місце проведення слідчої дії. У подальшому, працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, було припинено дії капітана поліції ОСОБА_5 , який пізніше в присутності керівництва ОРУП № 2 ГУНП в області здав табельну зброю до чергової частини районного управління поліції. За цими обставинами, 22.11.2024 ТУ ДБР, розташованим у м. Миколаєві, було внесено відомості до ЄРДР № 62024150020002384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України.

Крім того 22.11.2024 слідчим ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, вручено письмове повідомлення про підозру капітану поліції ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України та затримано в порядку статті 208 КПК України.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2024 по кримінальному провадженню від 07.08.2024 № 42024164110000073, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, частиною п'ятою статті 426-1 КК України, цим судом було задоволено клопотання посадової особи ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури Південного регіону та надано дозвіл на проведений обшук за місцем проживання капітана поліції ОСОБА_5 , який фактично проводився з 23:30 год 21.11.2024 до 01:30 год 22.11.2024.

При цьому в описовій частині цієї ухвали зазначено, що посадові особи ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, діяли в порядку частини третьої статті 233 КПК України, оскільки вживали заходів, пов'язаних з врятуванням майна - а саме грошових коштів, які являються предметом неправомірної вигоди на загальну суму 4 500 доларів США.

Таким чином за висновками службового розслідування капітан поліції ОСОБА_8 вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 7, 10, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 N 2337-VI, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 44, частини третьої, одинадцятої статті 46, частини першої статті 64 Закону України “Про Національну поліцію», пункту 10 розділу IV Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України 11.10.2018 № 828, підпункту 2 пункту 4, підпунктів 1, 3 пункту 6, підпунктів 1, 2, 3, 6 пункту 10, пункту 11 розділу І, підпунктів 1, 2, 5, 6, 7 абзацу п??ятого пункту 2 розділу ШІ, пункту 4 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводжені зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 N 70, що виразилося:

- в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України;

- порушенні Присяги поліцейського в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського;

- не сприянні 21 та 22.11.2024 посадовим особам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, які виконували службові обов?язки в межах кримінального провадження від 07.08.2024 № 42024164110000073, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, частиною п?ятою статті 426-1 КК України;

- безпідставному застосуванні до посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, фізичної сили;

- спілкуванні з посадовим особам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, із застосуванням нецензурної лексики;

- порушенні порядку зберігання табельної вогнепальної зброї, закріпленої на постійне носіння та зберігання;

- невиконанні заходів безпеки при поводженні зі зброєю та боєприпасами, у тому числі безпідставному приведенні табельної вогнепальної зброї в готовність, що також могло призвести до втрати набою;

- порушенні порядку та заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю і боєприпасами під час її здачі до чергової частини ОРУП N 2 ГУНІ в області.

Також службовим розслідуванням встановлено , що з 01.06.2024 капітан поліції ОСОБА_8 особисто задокументував 18 матеріалів про адміністративні правопорушення.

Вивченням адміністративних матеріалів, складених особисто капітаном поліції ОСОБА_9 , виявлено порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376 (далі - Інструкція), зокрема:

- у протоколі про адміністративне правопорушення від 21.08.2024 серії ВАД N 168173, складеного відносно гр. ОСОБА_2 за статтею 173 КУпАП. виявлено порушення абзацу 2 пункту 9 розділу ІІ - Інструкції - у графі “посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім?я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень), в якій капітан поліції ОСОБА_8 не прописав повністю свою посаду, орган та допустив скорочення вказаних відомостей. Також, на порушення абзацу 5 пункту 9 розділу ІІ Інструкції - у графі “чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності), капітан поліції ОСОБА_8 не вказав чи притягувалась раніше особа до адміністративної відповідальності;

- у протоколі про адміністративне правопорушення від 17.08.2024 серії ВАД N 168172, складеного відносно гр. ОСОБА_10 за частиною другою статті 187 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення від 22.07.2024 серії ВАД N 104471, складеного відносно гр. ОСОБА_11 за частиною другою статті 187 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення від 17.09.2024 серії ВАД N 168238, складеного відносно гр. ОСОБА_12 за частиною третьою статті 156 КУпАП виявлено порушення абзацу 2 пункту 9 розділу ІІ - Інструкції - у графі “посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім?я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім?я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень), в якій капітан поліції ОСОБА_8 не прописав повністю свою посаду, орган та допустив скорочення вказаних відомостей;

- у постанові по справі про адміністративне правопорушення від 24.08.2024 серії ГБВ N 540453, винесеної відносно гр. ОСОБА_13 за частиною першою статті 178 КУпАП, виявлено порушення абзацу 2 пункту 9 розділу II -Інструкції - у графі “посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім?я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім?я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень), в якій капітан поліції ОСОБА_8 не прописав повністю свою посаду, орган та допустив скорочення вказаних відомостей.

Крім того, вивчення матеріалів, розглянутих капітаном поліції ОСОБА_1 за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу встановлення місця перебування осіб, які ухиляються від мобілізаціних заходів НОМЕР_1 від 30.08.2024, N 11286 від 08.10.2024, виявлено порушення вимог пункту - розділу V Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 N 930, що виразилось у не проведенні ретельної перевірки, а саме у не опитуванні сусідів осіб, вказаних у цих зверненнях, інших поліцейських заходів направлених на встановлення місця перебування осіб з числа ухилянтів.

Також, у ході вивчення матеріалів НОМЕР_2 від 08.10.2024, розглянутих капітаном поліції ОСОБА_8 , за фактом звернення адвоката ОСОБА_14 в інтересах гр. ОСОБА_15 , щодо затримання останнього працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що капітан поліції ОСОБА_8 , у порушення вимог частини третьої статті 7 Закону України “Про звернення громад» не вирішив питання щодо скерування зазначених матеріалів до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 для опрацювання в межах компетенції служби, оскільки заявник у скарзі оскаржував неправомірні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналогічні прорахунки у службовій діяльності, в порушення вимог частини третьої статті 7 Закону України “Про звернення громад» капітан поліції ОСОБА_8 допустив в ході розгляду матеріалів ЄО N 10855 від 19.08.2024, що виразилось у ненаправлені зазначених матеріалів по територіальності до Роздільнянського РВП ГУНП в області.

Також, у ході вивчення матеріалів ЄО N 12573 від 25.09.2024 встановлено, що капітан поліції ОСОБА_8 , у порушення вимог частини п?ятої абзацу третього пункту 16 розділу І та пункту 5 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 Nє 930, неналежним чином здійснив їх розгляд, не вживши достатніх заходів щодо опитування особи, на яку вказувала заявниця, а лише додав формальний рапорт без будь-яких об?єктивних відомостей про здійснення заходів поліцейського реагування.

Згідно пункту 1 розділу V Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650, дільничні офіцери поліції здійснюють превентивні заходи щодо осіб, схильних до вчинення правопорушень та осіб, які перебувають на обліках в органах поліції для запобігання вчинення ними правопорушень.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 розділу V Інструкції, облікові справи заводяться відносно раніше судимих осіб, щодо яких установлено адміністративний нагляд. Порядок ведення здійснення превентивної роботи з адміннаглядними, а також ведення їх особових справ передбачено пунктами 3.9, 33, 5.4 Інструкції “Про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 року №1303/203 (далі - Інструкція 2). Так, на закріпленій за капітаном поліції ОСОБА_9 поліцейській дільниці проживає ОСОБА_16 , відносно якої судом встановлено адміністративний нагляд. Особова справа на вказану громадянку зареєстрована відповідним чином, проте її ведення не відповідає вимогам Інструкції 2. Перевіркою вказаної справи з'ясовано, що вказана піднаглядна за місцем мешкання перевіряється не на постійній основі, контрольні перевірки не здійснюються, соціальний статус не вивчається, відсутні пояснення від сусідів та співмешканців, у зв??язку з чим не можливо встановити образ життя піднаглядної, коло її зав'язків, джерела існування, наявність авто - мототранспортних засобів, та інше. Також, відсутня взаємодія з оперативними працівниками поліції під час проведення із вказаними особами профілактичної роботи, про що свідчить відсутність відповідних документів. Таким чином, капітан поліції ОСОБА_8 порушив вимоги частини третьої статті 7 Закону України “Про звернення громад», абзаців 2, 5 та 6 пункту 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, пунктів 3.9, 5.3 та 5.4 Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту у країни з питань виконання покарань від 04.11.2003 Nє1303/203, частини п?ятої абзацу третього пункту 16 розділу І та пункту 5 розділу IV, пункту 2 розділу V Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, пункту 1, абзацу 5 пункту 7 розділу V Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650, що виразилось:

- невнесенні до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.08.2024 серії ВАД № 168173, складеного відносно ОСОБА_2 за статтею 173 КУпАП, повних обов?язкових реквізитів “посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, їм?я, по батькові особи, яка склала протокол», внесенні з цього приводу недопустимих допущенні скорочень, інформації щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року;

- невнесенні до протоколів про адміністративні правопорушення від 17.08.2024 серії ВАД № 168172, складеного відносно ОСОБА_10 за частиною другою статті 187 КУпАП, від 22.07.2024 серії ВАД № 104471, складеного відносно ОСОБА_11 за частиною другою статі, і 187 КУпАП, від 17.09.2024 серії ВАД № 108238, складеного відносно гр. ОСОБА_12 за частиною третьою статті 156 КУпАП, постанові по справі про адміністративне правопорушення від 24.08.2024 серії Г БВ № 540453, винесеної відносно гр. ОСОБА_13 за частиною першою статті 178 КУпАП, повних обов'язкових реквізитів “посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол», внесенні з цього приводу недопустимих допущенні скорочень;

- непроведені ретельних перевірок за зверненнями ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу встановлення місця перебування осіб, які ухиляються від мобілізаційних заходів (ЄО ОРУП № 2 ГУНІ в області від 30.08.2024 № 11481, від 08.10.2024 № 11286), не опитуванні сусідів осіб, вказаних у цих зверненнях, інших поліцейських заходів, направлених на встановлення місця перебування осіб з числа ухилянтів;

- непроведені ретельної перевірки (ЄО ОРУП № 2 ГУНП в області від 25.09.2024 № 12573) за зверненням ОСОБА_17 з приводу крадіжки її овочів, неопитувані особи, на яку вказувала заявниця, складанні формального рапорту без будь-яких об?єктивних відомості про здійснення заходів поліцейського реагування;

- ненаправлені матеріалів від 08.10.2024 ЄО ОРУП № 2 ГУНІ в області № 13425 за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 після розгляду звернення адвоката О. Михайлова, в інтересах ОСОБА_18 , який скаржився на працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ненаправлені матеріалів від 19.08.2024 ЄО ОРУП № 2 ГУНІ в області № 10855 по територіальності до Роздільнянського РВП ГУНП в області для розгляду звернення керівництва Дячинського виробничого підрозділу служби колії “Одеська дистанція захисних лісонасаджень» М. Пазевич щодо виявленої незаконної порубки дерев; невжитті відповідних заходів відносно ОСОБА_10 , пов?язаних з становленням судом відносно останньої адміністративного нагляду.

Під час службового розслідування, моніторингом мережі “Інтернет», було виявлено низку публікацій в засобах масової інформації, що стосуються вказаної події, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_4 groshi vidstrochku dbr.html, https://censor.net/ua/photonews/3521800/dbykrylo-spivrobitnykiv-odeskogo-rttsk-detali-zatrymannya, тa ІНФОРМАЦІЯ_5 . У вказаних публікаціях йде мова викриття правоохоронцями ТУ ІНФОРМАЦІЯ_6 , які ймовірно, затримували чоловіків на блокпостах та вимагали гроші за відстрочку від мобілізації, крім цього в них зазначається, що під час обшуку в помешканні одного з фігурантів справи, той дістав табельну зброю та направив її на працівників ДБР, привів її у бойове положення та погрозами вимагав повернути вилучений мобільний телефон і вийти з його будинку. Вказані публікації частково містять обставини події, набули суспільного резонансу, що може негативно вилинути на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

На підставі викладеного комісія вважала за грубе порушення службової дисципліни, застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Одеській області № 3210 від 24.12.2024 (п.1) за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 7, 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 44, частин третьої, одинадцятої статті 46, частини першої статті 64 Закону України “Про Національну поліцію», частини третьої статті 7 Закону України “Про звернення громад», пункту 10 розділу VI Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, підпункту 2 пункту 4, підпунктів 1, 3 пункту 6, підпунктів 1, 2, 3, 6 пункту 10, пункту 11 розділу І, підпунктів 1, 2, 5, 6, 7 абзацу п'ятого пункту 2 розділу ІІІ, пункту 4 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводжені зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, абзаців другого, п'ятого та шостого пункту 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, пунктів 3.9, 5.3 та 5.4 Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 №1303/203, пункту 5 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, пункту 1, абзацу п'ятого пункту 7 розділу V Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650 до капітана поліції ОСОБА_1 зарахованого в розпорядження ГУ НП в Одеській області застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Надалі наказом ГУ НП в Одеській області №2010о/с від 26.12.2024 капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої ст.77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З вказаними наказами позивач не погодився по звернувся з позовом до суду.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки дисциплінарного провадження знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, зокрема, встановивши, що позивач під час спілкування з працівниками ТУ ДБР в порушення приписів пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 висловлювався на їх адресу нецензурною лексикою.

Також суд першої інстанції погодившись з висновками дисциплінарної комісії, зазначив, що 21.11.2024 року позивач знаходячись у власному будинку під час спілкування з працівниками ТУ ДБР дістав при них табельну зброю пістолет Макарова із шухлядки на кухні, замість зберігання пістолета у сейфі який у нього був, чим порушив вимоги пунктів 5,6,7,8,10 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС від 11.1.0.2018р. №828

З приводу дій позивача щодо направлення вогнепальної зброї на працівників ТУ ДБР, суд першої інстанції погодився із висновками дисциплінарної комісії про порушення останнім пунктів 4 та 10 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю затвердженої Наказом МВС України від 01.02.2026 року №70.

Окрім того, вирішуючи спірне питання суд першої інстанції зазначив, що дії позивача щодо направлення вогнепальної зброї на працівників ТУ ДБР набули суспільного резонансу, що це негативно впливає на формування громадської думки щодо стану правопорядку, діяльність поліції та рівень довіри населення до поліції.

Щодо виявлених дисциплінарною комісією недоліків під час оформлення адміністративних матеріалів , суд першої інстанції відхиляючи доводи позивача з того приводу, що ці недоліки не призвели до їх неврахування судом під час розгляду та притягнення правопорушників до відповідальності, та велику навантаженість зазначив , що це не спростовує факт недотримання позивачем вимог нормативних актів, які висуваються до їх оформлення та не може слугувати підставою для невиконання своїх службових обов'язків.

Оцінивши вищезазначене, обставини, викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування та указані вище правові норми, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях в діях позивача ознак вчинення порушення як службової дисципліни, так і присяги поліцейського, що є порушенням статті 18 Закону № 580-VIII, статті 1 Дисциплінарного статуту, тобто скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України.

Також суд вирішуючи спірне питання відхилив доводи позивача щодо неправомірних дій працівників ТУ ДБР, так як їх дії не є предметом спору по справі.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони обґрунтовано.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 13.01.2015 року, справа 21-364а14, номер судового рішення в ЄДРСРУ 42576399 та Верховний Суд у постанові від 31.10.2024 у справі № 420/8669/23.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського зокрема'.

пункт 1 - бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

пункт 2 - знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;

пункт 6 - утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

пункт 8 - знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

пункт 9 - підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

пункт 14 - під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частина друга статті 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої цієї статті Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:

пункт 1 - неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції;

пункт 2 - професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України “Про Національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Відповідно до статті 64 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський складає Присягу на вірність Українському народові, відповідно до тексту якої особа, яка вступає на службу в поліції, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

абзац 2 - неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

абзац 3 - професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

абзац 8 - поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

абзац 10 - дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Відповідно до пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено:

абзац 7 - перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.

Відповідно до розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 01.02.2021 № 177:

пункт 2.1 - поліцейські повинні дотримуватися вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року No1179

пункт 2.4 - працівники поліції повинні уникати нецензурної лексики, не допускати підвищеної інтонації під час спілкування. Неприпустимими є прояви зверхності, зневажливого ставлення до колег та громадян.

пункт 2.5 - працівники поліції під час виконання своїх службових (посадових) обов'язків повинні дотримуватися взаємоповаги, ділового стилю спілкування, виявляти принциповість і витримку.

Відповідно до п.5,6.7,8.10 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення , зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС від 11.1.0.2018 № 828 видача на постійне зберігання і носіння поліцейськими озброєння здійснюється: табельної вогнепальної зброї та боєприпасів - за наявності умов для їх зберігання за місцем проживання поліцейських та після складання ними заліків щодо передбачених чинним законодавством вимог до порядку зберігання, носіння, використання і застосування зброї, заходів безпеки під час поводження з нею та матеріальної частини зброї;

Належні умови зберігання табельної вогнепальної зброї та боєприпасів передбачають наявність за місцем постійного проживання поліцейського прикріпленогодо стіни або підлоги металевого ящика із внутрішнім замком, який виключав би можливість доступу сторонніх осіб до зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.

Поліцейський, який отримав табельну вогнепальну зброю, боєприпаси та спеціальні засоби для постійного зберігання і носіння, зобов'язаний забезпечити їх збереження та постійно підтримувати в технічно справному стані.

Під час перебування поліцейського на службі видана йому табельна вогнепальна зброя та боєприпаси мають знаходитися при ньому або у службовому сейфі, який виключає можливість доступу до озброєння інших осіб.

Згідно п.4 та 10 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю затвердженої Наказом МВС України від 01.02.2026 року №70 кожен поліцейський повинен знати та точно виконувати встановлені цією Інструкцією заходи безпеки при поводженні зі зброєю та боєприпасами.

Категорично забороняється:

1) виймати зброю (боєприпаси) з кобури (спеціального спорядження, підсумка) без потреби;

2) тримати палець на спусковому гачку без необхідності;

3) знімати запобіжник з положення “запобігання» у всіх випадках, не пов'язаних зі стрільбою;

4) закривати або затикати сторонніми предметами канал ствола, що при пострілі може призвести до його роздуття чи розриву;

5) безпідставно спрямовувати ствол зброї у бік людей, транспорту, будинків, інших будівель та споруд. За необхідності зброя спрямовується на поверхню, яка в змозі прийняти кулю, наприклад: на землю, стовбур дерева, кулеуловлювач або вгору під кутом 45-60 градусів;

6) залишати зброю без нагляду, а також передавати її іншим особам;

Згідно розділу ІІІ Інструкції з дозволу оперативного чергового під контролем керівника (заступника керівника, уповноваженої особи від керівництва) органу (закладу, установи) поліції поліцейські по одному заходять до спеціально обладнаної кімнати чергової частини для здачі зброї та боєприпасів, проводять розряджання зброї і здають її та боєприпаси оперативному черговому.

Розряджання зброї проводиться біля кулеуловлювача, при цьому ствол зброї повинен бути спрямований в його напрямку.

При розряджанні зброї необхідно:

1) не виймаючи пістолет з кобури, витягти магазини з основи рукоятки і з кишені кобури (не змінюючи положення автомата, від'єднати основний магазин та вийняти з підсумка запасний);

2) самостійно вийняти патрони з магазинів, перевірити їх кількість та стан;

3) від'єднати пістолет від пістолетного ремінця та дістати його з кобури (спеціального спорядження) (зняти автомат з положення “на ремні», “на грудях», “на плечі»);

4) перевірити наявність патрона в патроннику (вимкнути запобіжник, відвести затвор (затворну раму з газовим поршнем) у заднє положення, поставити його на затворну затримку (утримувати затворну раму з газовим поршнем у задньому положенні) та оглянути патронник);

5) переконавшись у відсутності патрона в патроннику, повернути затвор у переднє положення (відпустити затворну раму з газовим поршнем);

6) здійснити спуск курка з бойового взводу в напрямку кулеуловлювача;

7) ввімкнути запобіжник.

Згідно п.4 Розділу IV Інструкції у цивільному одязі зброю необхідно носити на спеціальному спорядженні з дотриманням заходів запобігання її випаданню або витягуванню іншими особами.

В аспекті оцінки аргументів сторін , та враховуючи обсяг встановлених судом обставин суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Щодо порушень, виявлених дисциплінарною комісією під час проведення обшуку.

Спірним питання в цій частині позовних вимог є висновки дисциплінарної комісії про наявність складу дисциплінарного проступку та порушення присяги, котре виразилось у тому, що під час проведення працівниками ТУ ДБР обшуку за місцем мешкання позивача, останній, перебуваючи на кухні домоволодіння, у ході конфлікту з працівниками цього органу, підійшовши до однієї із шухляд шафи, дістав наявну там, закріплену за ним на постійне носіння та зберігання табельну вогнепальну зброю пістолет “ПМ», відвів затвор у крайнє заднє положення, дослав патрон в патронник та висловив до працівників ТУ ДБР вимогу залишити місце проведення слідчої дії.

У подальшому, ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, було внесено відомості до ЄРДР № 62024150020002384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України, затримано позивача в порядку статті 208 КПК України та у цей день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України.

Наведені обставини кваліфіковані відповідачем як: особиста недисциплінованість позивача, умисне невиконанні норм діючого законодавства України, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України; порушенні Присяги поліцейського в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського; не сприяння 21 та 22.11.2024 посадовим особам ТУ ДБР, які виконували службові обов'язки в межах кримінального провадження від 07.08.2024 № 42024164110000073, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, частиною п?ятою статті 426-1 КК України; безпідставне застосуванні до посадових осіб ТУ ДБР фізичної сили; спілкування з посадовим особам ТУ ДБР із застосуванням нецензурної лексики; порушення порядку зберігання табельної вогнепальної зброї, закріпленої на постійне носіння та зберігання; невиконання заходів безпеки при поводженні зі зброєю та боєприпасами, у тому числі безпідставному приведенні табельної вогнепальної зброї в готовність, що також могло призвести до втрати набою; порушенні порядку та заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю і боєприпасами під час її здачі до чергової частини ОРУП № 2 ГУНІ в Одеській області.

Позивач спростовуючи таку кваліфікацію відповідача як грубий дисциплінарний проступок, акцентував увагу на тому, що вказані дії були зумовлені протиправними діями співробітників ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаїв, зокрема, незаконним вилученням у нього телефона під час фіксування обшуку у його домоволодінні без будь-якого процесуального рішення у порядку КПК України та наведення працівником ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаїв на позивача та його батьків зброї, що у відповідності до приписів пункту 1 частини 4 статі 46 Закону України «Про Національну поліцію» є правовою підставою для вчинення вищевказаних дій.

Надаючи оцінку вказаним подіям та доводам позивача, суд першої інстанції врахувавши правову позицію Верховного Суду , викладену у постановах від 03.04.2024 по справі № 420/9503/22 та від 15.08.2024 по справі № 420/5700/23 зазначив, що сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання хабаря та висвітлення цієї події у засобах масової інформації - призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. А те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VІІІ. Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580, а не пункт 10 цієї норми.

Також суд першої інстанції відхилив зауваження позивача щодо неправомірних дій працівників ТУ ДБР розташованого у м.Миколаїв, так як їх дії не є предметом спору по справі.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду з огляду на таке.

По-перше, як убачається із висновків дисциплінарної комісії, позивач не притягався до дисціплінарної відповідальності за фактом пред'явлення підозри, принаймні колегія суддів не вбачає, що факт вручення підозри кваліфікований дисциплінарним органом, як порушення певної норми чинного законодавства, котре регламентує дисциплінарну відповідальність та етичну поведінку працівника поліції.

Доречно також урахувати й той факт, що ОСОБА_1 не відсторонювався від виконання обов'язків за посадою відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

По-друге, колегія суддів зазначає, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності. Притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за одні і ті ж самі дії не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

У постанові від 22.12.2023 у справі № 140/3984/22 Верховний Суд вказав, що дисциплінарний орган зобов'язаний самостійно зібрати та оцінити докази, а не покладатися виключно на матеріали кримінального провадження. Це забезпечує дотримання принципів об'єктивності та неупередженості

У постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 Верховний Суд звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення.

Підтримуючи вищевказану позицію, Верховний Суд в постанові від 17.04.2024 у справі №320/11315/22 зазначив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи наявні в матеріалах службового розслідування будь-які інші докази, крім матеріалів кримінального провадження, що були добуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни.

Водночас, як убачається із змісту обвинувального акта ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві від 22.01.2025 (а.с.155-161,т.1), ОСОБА_1 будучи працівником правоохоронного органу - співробітником Національної поліції України , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вичинив кримінальні правопорушення, що полягали в опорі працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, та погрозі насильства щодо них за таких обставин, зокрема, ОСОБА_1 приблизно о 00:21 год 22 листопада 2024 року, ігноруючи будь-які вимоги слідчого, став словесно висловлювати погрози застосування насильства відносно працівників ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві та, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на сприйняття погроз реальними, перебуваючи на кухні домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 підійшов до однієї з шухляд шафи та дістав наявний там самозарядний пістолет «Макарова», закріплений за ним у якості табельної зброї, та направи його у бік службових осіб ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві з метою перешкоджання подальшому проведенню слідчої дії, при цьому пред'явивши незаконну вимогу повернути вилучений у нього мобільний телефон, негайно завершити проведення слідчої дії та залишити його домоволодіння.

Крім цього за наведених обставин ОСОБА_1 22.11.2024 о 00:22 год, тримаючи самозарядний пістолет «Макарова» у правій руці, здійснив взвод затвору, досилаючи патрон у ствол пістолету, таким чином приводячи вогнепальну зброю до бойового положення, з метою сприйняття його погроз відносно правоохоронців реальними, спрямував пістолет в бік вказаних учасників обшуку задля примушування останніх до припинення слідчої дії, тим самим здійсним погрозу застосування насильства відносно останніх.

Описані вище дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового слідства за статтями 324 (частина 1) КК України та 342 (частина 3) КК України..

Співставивши ці висновки з висновками службового розслідування, колегія суддів констатує, що відповідач фактично у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворив виклад обставин кримінального правопорушення, який міститься у обвинувальному акті ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві від 22.01.2025.

При цьому, в постанові від 23.03.2023 у справі № 826/2076/17 Верховний Суд вказав, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження стверджувати про її винуватість як доконаний факт не можна.

В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у вказаній справі також зауважував, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).

Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

Як було зазначено вище, висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінувалися позивачу у кримінальному провадженні № 6202450020002384, у зв'язку чим такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів. (див. постанову Верховного Суду від 20.11.2018 у справі 8047835/15).

Таким чином колегія суддів зазначає, що притягненню особи до відповідальності(дисциплінарної) має передувати встановлення факту його винуватості в рамках кримінального провадження.

Жодних самостійних висновків, котрі ґрунтуються на незалежних доказах матеріали дисциплінарного провадження не містять.

Враховуючи викладене, вищенаведені докази не містять відомостей, які можуть бути використані як докази в адміністративному судочинстві щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку/порушення присяги та можливість надавати кваліфікацію дисциплінарного проступку виключно під кутом зору правил службової етики.

Окрім того, колегія суддів також звертає увагу, що за загальним правилом презумпція невинуватості, як гарантія, не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, відомості матеріалів кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні, зокрема, питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. (див. п.65 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 11-238сап20).

Водночас вказане правило не може бути застосоване, якщо існує тісний зв'язок між кримінальним і цивільним(дисциплінарним) провадженням щодо звільнення з посади, а причиною звільнення позивача слугував сам факт відкриття проти нього кримінального провадження та подальші процесуальні рішення, дисциплінарне та кримінальне провадження проводяться одночасно, (див. для прикладу п.п.52, 53 рішення Європейського суду з прав людини(далі -ЄСПЛ) у рішенні Hrdalo v. Croatia, № 23272/07, від 27.09. 2011).

Проаналізувавши висновки дисциплінарного провадження, колегія суддів зазначає, що кваліфікація дій позивача - вчинення дисциплінарного проступку/порушення присяги фактично за своїм складом, за своїми компонентами, способом виявлення співпадають зі складом кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статі 345 та частиною 3 статі 342 КК України, а оспорений наказ, хоч і прийнято з використанням матеріалів кримінального провадження, однак не містить відомостей, що правова кваліфікація надавалась тільки тим фактам, котрі мають значення для прийняття дисциплінарним органом рішення виключно рамках своєї компетенції.

Отже існує тісний зв'язок між кримінальним провадженням та дисціплінарним провадженням відносно позивача, що, у свою чергу, виправдовує розширення сфери презумпції невинуватості на останнє.

У рішенні ISPIRYAN v. LITHUANIA від 27.06.2023 (остаточне від 27.09.2023), заява № 11643/20 (див. зокрема. огляд рішень Європейського суду з прав людини за червень 2023 року), ЄСПЛ наголосив, що принцип презумпції невинуватості не обмежується процесуальною дією у кримінальних справах: його сфера дії є ширшою і вимагає, щоб жоден представник держави не заявляв, що особа винна у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде встановлено судом. У зв'язку з цим презумпція невинуватості може бути порушена не тільки в контексті кримінального процесу, але й в окремому цивільному, дисциплінарному або іншому провадженні, яке здійснюється одночасно з кримінальним. (п.76 рішення).

Подібний висновок щодо застосування принципу презумпції невинуватості у дисциплінарних провадженнях підтвердив ЄСПЛ в рішенні RAVIER c. FRANCE, заява no 32324/22, від 19.06.2025.

Більш того у рішенні від 06.10.2020 у справі «Агапов проти Росії» (скарга № 52464/15), ЄСПЛ зазначив, що використання цивільними судами таких формулювань у рішеннях відображало їхню думку про те, що кримінальний злочин було вчинено й винний у ньому директор, незважаючи на те що він не був засудженим за цей злочин і не мав можливості захиститися в кримінальному провадженні.

У рішенні від 25.03.2025 (остаточне 25.06.2025) по справі ONAT AND OTHERS v. Tьrkiye (№ 61590/19) ЄСПЛ повторив, що захист, передбачений п. 2 ст. 6 Конвенції, під час кримінального провадження має на меті заборонити передчасне вираження судом думки про те, що той, «кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним, до того, як це буде доведено відповідно до закону.

Тобто за позицією ЄСПЛ вина особи повинна підтверджуватися виключно обвинувальним вироком суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в рішенні №3-р(ІІ)/2022 від 08.06.2022 Конституційний Суд України також зазначив , що приписи статей 1, 3, 8, 62 Конституції України у їх взаємозв'язку вказують на позитивний обов'язок держави забезпечувати дотримання презумпції невинуватості особи на всіх стадіях кримінального провадження та після його завершення аж до спростування такої презумпції в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку.

Таким чином, висновки оспорюваного наказу, а саме: безпідставне застосування до посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві фізичної сили; невиконанні заходів безпеки при поводженні зі зброєю та боєприпасами, у тому числі безпідставному приведенні табельної вогнепальної зброї в готовність та направленні її в сторону працівників Територіального управління ДБР розслідувань, розташованого у м. Миколаєві незважаючи на те, що хоча і мають самостійну кваліфікацію нормами дисциплінарного права, проте у своїй сукупності виражені у формулюванні, яке може бути витлумачено як притягнення позивача до кримінальної відповідальності, що є порушення принципу презумпції невинуватості (див. для прикладу, також рішення ЄСПЛ у справі RIGOLIO v. ITALY» від 09.03.2023, заява № 20148/09).

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо правомірності рішення відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, котрий виразився у тому, що останній дістав пістолет та направив в сторону працівників ДБР та про накладення дисциплінарного стягнення є передчасними та з порушенням принципу презумпції невинуватості.

Окрім іншого на підтримку цього висновку , колегія суддів додатково зазначає про таке.

Як було зазначено вище, позивач, у якості ключових аргументів, котрі виправдовують його дії зазначив про неправомірність дій працівників Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві.

Апеляційний суд зазначає, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (див. рішення Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії»).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 у справі № 340/5243/20 при перевірці рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до вимог статті 2 КАС України, суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У свою чергу, притягненню державного службовця до дисциплінарної відповідальності передує регламентована законом процедура здійснення дисциплінарного провадження.

Отже, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у результаті їх відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Елементом цього права-принципу, без забезпечення якого справедливий судовий розгляд є неможливим, є право особи, відносно якої ініційовано службове розслідування заявляти відповідні клопотання. Надавати пояснення саме крізь призму наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, викликати і допитувати свідків, а також розраховувати на те, що службовим розслідуванням буде надана належна правова оцінка його поясненням, а отже буде дотриманий принцип правової визначеності, що є інтегративним складником принципу верховенства права, котрий вимагає, щоб правозастосування було прогнозованим та передбачуваним.

Колегія суддів зазначає, що наведені міркування суду відображають принцип, щоб в усіх елементах службового розслідування існувала процедурна справедливість.

В свою чергу з приводу цих аргументів позивача дисциплінарна комісія у Висновку службового розслідування від 25.11.2024 вих. №55/3478 (а.с.146,т.4) зазначила, що оскарження дій посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаїв, Одеської спеціалізованої прокуратури Південного регіону та Київського районного суду м.Одеси до компетенції Національної поліції України не входить, тобто належна правова оцінка аргументам позивача не надавалась.

Суд першої інстанції також відхилив ці доводи, пославшись на те, що оцінка діяльності працівників ДБР не охоплюється предметом спору, тобто відмовляючи надати оцінку доводам позивача фактично послався на відсутність компетенції суду.

Поміж тим, колегія суддів зазначає що ЄСПЛ у рішенні CATANГ v. The Republic of Moldova, № 43237/13 від 21/05/2023 вирішуючи питання щодо компетенції суду зазначив такі висновки:

«… - у випадках, де п. 1 ст. 6 Конвенції був застосовним до дисциплінарних проваджень, Конвенція вимагала, як мінімум, наявності однієї з наступних систем. Або професійні дисциплінарні органи самі повинні відповідати вимогам ст. 6 Конвенції, або, у випадку, якщо вони не відповідають таким вимогам, провадження. в таких органах мають підлягати подальшому перегляду судовим органом, який має повну юрисдикцію та забезпечує дотримання гарантій ст. 6 Конвенції

- … потенційні заявники не мали можливості перегляду Верховним Судом юстиції фактів, що мають вирішальне значення для їхньої справи ( п. 39 Рішення )

- Верховний Суд повинен мати, у питаннях розгляду скарг, поданих проти рішень CSM, можливість ефективно вирішувати порушені на нього питання та здійснювати однаково ефективний розгляд справ (п. 40 рішення)

- у цій справі Верховний суд не мав повноважень досліджувати фактичні обставини, правову кваліфікацію діянь, у вчиненні яких звинувачувалась заявниця, або пропорційність застосованих дисциплінарних стягнень. Тому він не мав повної юрисдикції для цілей ст. 6 Конвенції щодо двох дисциплінарних проваджень стосовно заявниці ( див. п.62 Рішення)…».

Наведені висновки, серед іншого, слугували підставою для встановлення ЄСПЛ порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

У справі POTOCKA AND OTHERS v. POLAND, заява no. 33776/96 від 04.10.2001 ЄСПЛ відмітив повноваження суду скасовувати рішення повністю або частково, якщо було встановлено, що в провадженні, яке призвело до його прийняття, не було дотримано процесуальних вимог справедливості ( див. п.п. 55,58 рішення).

Також з цього приводу колегія суддів підкреслює, що передбачене статтею 6 Конвенції право на справедливий розгляд справи містить 2 ключових компоненти: принцип змагальності та принцип рівності, які тісно пов'язані між собою. Наведені принципи вимагають встановлення справедливого балансу між сторонами справи, відповідно до якого кожній стороні повинна бути надана розумна можливість викласти свої аргументи на умовах, за яких жодна із сторін не буде поставлена у суттєво невигідне становище у порівнянні з іншою стороною (див. п.51 постанови ВС від 10.01.2023 у справі № 600/2019/21-а).

Таким чином, якщо застосувати вищенаведені правові висновки, а також те, що у відповідності до приписів пункту 3 частини 4 статті 246, пункту в частини 2 статті 322 КАС України, за змістом якої суд зобов'язаний надати мотивовану оцінку кожному аргументу учасника справи, можна констатувати, що відхилення ключових, доречних та важливих доводів позивача лише з тієї підстави, що такі питання не є предметом позову є свідченням порушення права особи на змагальний судовий процес (п., а відтак свідчать про відсутність справедливого судового розгляду, що є неприпустимим.

Водночас надання такої оцінки в рамках дисциплінарного провадження може вплинути на кваліфікацією дій позивача у кримінальному провадженні, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.04.2020, справа № 804/4245/17 виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Наведені міркування, на переконання колегії суддів, підтримують вищенаведений висновок суду у цій справі про неможливість накладення дисціплінарного стягнення, яке тісно пов'язане з незакінченим кримінальним провадженням.

Підсумовуючи усе наведене вище колегія суддів констатує, що висновки дисциплінарної комісії у цій частині позовних вимог не відповідають критеріям справедливості, вмотивованості, змагальності та викладені з порушенням принципу презумпції невинуватості, що є достатньою підставою вважати їх протиправними.

Також суд не погоджується із кваліфікацією дій позивача, що останній не сприяв 21 та 22.11.2024 посадовим особам Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, які виконували службові обов'язки в межах кримінального провадження від 07.08.2024 № 42024164110000073, унесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368, частиною п?ятою статті 426-1 КК України.

Так, як було встановлено вище, слідчі дії відбувались у домоволодінні позивача, адже він у цьому випадку мав також статус власника приміщення у якому проводиться обшук, отже користуючись приписами статті 63 Конституції України останній будучи наділеним правом не свідчити проти себе, зокрема у контексті свободи від самовикриття (див., також рішення ЄСПЛ Funke v. France від 25.02.1993, заява № 10828/84 та Saunders v. the United Kingdom " 17.12.1996, заява 43/1994/490/572) незалежно від його статусу у кримінальному провадженні, не зобов'язаний був вчиняти дії щодо сприяння працівниками ДБР виконувати службові обв'язки.

Наведена вище правова оцінка статусу позивача під час обшуку його домоволодіння виключає поширення на останнього, як на посадову особу Нацполіції України вимог положень пункту 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 31179 щодо обов'язку поліцейського утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

Аналогічні правові висновки суд застосовує до претензій відповідача, що позивач допустив спілкування з посадовими особами ТУ ДБР із застосуванням нецензурної лексики.

Таким чином вищенаведену кваліфікацію дій позивача слід визнати протиправною.

Водночас кваліфікація дій позивача в частині порушення порядку зберігання табельної вогнепальної зброї, закріпленої на постійне носіння та зберігання, знайшла своє підтвердження, оскільки останній в порушення приписів розділу ІV (Умови та порядок постійного зберігання і носіння табельної вогнепальної зброї, боєприпасів і спеціальних засобів поліцейськими) Інструкції з організації забезпечення, зберігання те експлуатації озброєння в Національній поліції України), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.10.2018 № 826, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.11.2018 не зберігав пістолет у сейфі який у нього був та/або не здав табельну зброю до чергової частини, а вказані обставини виявлені дисциплінарним органом самостійно та не пов'язані з кримінальним провадженням.

Щодо порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування (абзац другий пункту 4 Розділу V Порядку №893).

Як було зазначено вище, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони обґрунтовано.

Апеляційним судом встановлено, що наказом начальника поліції Головного Управління Національної поліції в Одеської області № 2986 від 26.11.2024 (а.с.32-33,т.1, 9-10,т.2) призначено службове розслідування, проведення якого доручено здійснити у формі письмового провадження.

Як убачається із змісту цього Наказу, «… з метою повної всебічної об'єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці УГІ ГУНП в Одеській області від 25.11.2024 №55/3478 щодо можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ОРУП №2 ГУНП в області , у тому числі і неналежного виконання службових обов'язків старшим дільничним офіцером поліції ОСОБА_9 та інш. осіб , що призвело до проведення 21.11.2024 працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві , слідчих (розшукових) дій в межах кримінального провадження від 07.08.2024 №42024164220000073, унесеного до ЄДР за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого частиною п'ятою статті 426-1, частиною третьою статті 368 КК України , у службових приміщеннях згаданого територіального підрозділу поліції та за місцем мешкання поліцейських, внесення 22.11.2024 відомостей до ЄРДР № 62024150020002384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 348 КК України, затримання в порядку статті 208 КПК України та повідомлення про підозру капітану поліції ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також для вивчення службової діяльності , ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останніх …».

Аналогічний зміст містить Доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Одеській області майора поліції І.Прібилова від 25.11.2024 №55/3478 (а.с.4-7,т.2).

Таким чином, враховуючи абзац другий пункту 4 Розділу V Порядку №893, а також видання наказу про проведення службового розслідування від № 2986 від 26.11.2024 на підставі доповідної записки, предметом службового розслідування могли бути тільки події про які йшлося у вказаному наказі та доповідній записці.

Оскільки у зазначених документах не відображені події щодо неналежного оформлення адміністративних матеріалів, колегія суддів дійшла висновку про позбавлення права позивача знати про підстави проведення службового розслідування, що ставить його у заздалегідь уразливу позицію та позбавляє можливості захисту своїх трудових прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.08.2020, справа № 826/11855/18, критерій щодо ухвалення адміністративного акта з урахуванням права особи на участь у процесі його прийняття випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідний дисциплінарний орган зобов'язаний застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження. Незастосування суб'єктом владних повноважень цього критерію є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, здійснення службового розслідування щодо подій, кваліфікованих відповідачем як порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, є незаконним, оскільки виходить за межі призначеного службового розслідування, а тому здобуті під час такого службового розслідування обставини не можуть слугувати підґрунтям для дисциплінарної відповідальності позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 560/1803/19.

Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що наявність наведених вище процедурних порушень при накладені дисциплінарного стягнення, є достатньою підставою для скасування оспорюваного наказу в цій частині виявлених правопорушень. Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що за результатам розгляду адміністративної справи доведеним залишився лише факт порушення позивачем правил зберігання табельної зброї.

Означене порушення не можна вважати таким, котре дискредитує органи поліції.

За висновками Верховного Суду (див. п.58 постанови від 21.02.2024 у справі 160/17189/21) вимога пропорційності у застосуванні дисциплінарного стягнення передбачає потребу змінити його вид у випадку зменшення обсягу дій, що ставляться у провину особі.

Таким чином враховуючи обрану відповідачем санкцію, яка є крайнім заходом дисциплінарного впливу, колегія зазначає, що вона явно суперечить принципу пропорційності (пункт 8 частина 2 статі 2 КАС України), внаслідок чого оспорювані накази слід визнати протиправними та скасувати.

Наведене суд першої інстанції не враховував та помилково дійшов висновку про доведеність в діях позивача складу дисциплінарного проступку та порушення присяги працівника національної поліції.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України “Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт “з» пункту 1). Відповідно до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати “у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з роботи з 26.12.2024, відповідно 26.12.2024 є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено позивачу заробітну плату при проведенні розрахунку при звільненні.

Тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу, колегія вважає необхідним обраховувати з 27.12.2024 по 30.09.2025.

Колегія суддів при розрахунку сум, що підлягають стягненню на користь позивача, використано довідку про середню заробітну плату (дохід), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата (середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи) позивача складає - 24 793,26 грн., а середньоденна заробітна плата складає - 812,89 грн.

Виходячи з наведених величин, розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період часу з 27.12.2024 по 30.09.2025 складає: 225 983,42 грн, а саме: оскільки нарахована середньоденна заробітна плата становить 812,89 грн., а кількість днів вимушеного прогулу складає 278 дні.

Згідно з частиною 6 статі 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд , змінить судове рішення або ухвалить нове , він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплату судового збору, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 420/974/25 - скасувати.

Ухвалити у справі 420/974/25 нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 3210 від 24.12.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП №2 ГУНП в Одеській області», яким до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №2010 о/с від 26.12.2024 “По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) із 26 грудня 2024 року.

Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на рівнозначній станом на час переведення в розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області посаді з 26 грудня 2024 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак.Філатова,15-а, м. Одеса, 65080, ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2024 року по 30 вересня 2025 року у розмірі 225 983,42 (двісті двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 42 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 03 жовтня 2025 року.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк