П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38239/24
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
повний текст судового рішення
складено 28.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Джабурії О. В.,
суддів - Кравченка К. В., Вербицької Н. В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність та виплати за період з січня 2016 року по квітень 2018 року суми індексації грошового забезпечення без додержання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити за період з січня 2016 року по квітень 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 04 квітня 2024 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати здійснити нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 04 квітня 2024 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати за період з 30.01.2020 по 04.04.2024 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати нарахувати та виплатити за період з 30.01.2020 по 04.04.2024 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати нарахувати одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати нарахувати грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та виплатити недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року позов в частині позовних вимог повернуто позивачеві, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Тому, суд першої інстанції розглядав позов ОСОБА_1 у межах наступних позовних вимогах:
- визнати протиправною бездіяльність та виплати за період з січня 2016 року по квітень 2018 року суми індексації грошового забезпечення без додержання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити за період з січня 2016 року по квітень 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати здійснити нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати нарахувати та виплатити за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати нарахувати грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та виплатити недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений у запас і виключений зі списків особового складу військової частини 04.04.2024 відповідно до наказу командира №95 від 04.04.2024.
Після звільнення відповідачем не було проведено повного розрахунку, а тому звернувся до відповідача із заявою про вчинення відповідних дій щодо урегулювання питання порушених прав. Від Військової частини НОМЕР_1 14.11.2024 надійшла відповідь за №1793 від 13.11.2024, якою йому відмовлено в задоволені його заяви, а тому змушений звертатися до суду для захисту своїх прав, які гарантовані Конституцією України та чинним законодавством України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року суми індексації грошового забезпечення без додержання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, суд першої інстанції, відступивши від висновку Верховного Суду, указав, що основне збільшення заробітної плати військовослужбовців відбулось саме в 2016 році, тобто після прийняття істотних змін в Порядок №1078.
Тому, на думку суду, правила нарахування індексації за Постановою №1013 повинні застосовуватись виключно з 01.01.2016.
Однак, позивачу в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року, що є протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 .
Щодо фіксованої індексації суд першої інстанції указав, що в березні 2018 грошове забезпечення позивача було нараховано та виплачено в розмірі 8548,40 грн, а в квітні 2018 року за правилами Постанови № 704 - в розмірі 8974,26 грн., тобто сума підвищення доходу склала 425,86 грн., тобто є меншою за розмір можливої індексації в сумі 496,88 грн. За таких умов сума індексації-різниці складає 71,02 грн.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Разом з цим, суд першої інстанції вважав необхідним відмовити в задоволенні позову про нарахування та виплату за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
На думку суду, в період з 29.01.2020 по даний час розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Саме з такого розміру відповідач і розраховував грошове забезпечення позивача.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтування апеляційної скарги складається з такого.
По-перше, скаржник не погоджується з визначеним судом першої інстанції базовим місяцем нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та указує на те, що останнє перед оспорюваним періодом підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось з 01 січня 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294), а тому базовим місяцем у випадку нарахування індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року.
По-друге, скаржник з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової справи №160/8324/19, вважає, що має право на перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 04.04.2024.
Так, скаржник указує, що згідно з Постановою №704 в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
По-третє, скаржник в апеляції також наводить мотиви строку звернення до суду з даним позовом та вважає, що норма статті 233 КЗпП України надає йому право подати позов, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо нарахування та виплати позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення. Разом з цим, апеляція не містить мотивів у чому саме помилився суд першої інстанції постановляючи відповідне рішення.
Також скаржник не погоджується із нарахуванням та виплатою судом першої інстанції індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 19.07.2022. Водночас, у чому саме неправильність висновків суду першої інстанції скаржник не наводить.
Сторони не скористались правом подання відзивів на апеляційні скарги.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.04.2024 №95 ОСОБА_1 , звільнений зі служби у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та знято з усіх видів забезпечення.
12.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо вчинення відповідних дій щодо урегулювання питання щодо його порушених прав.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 13.11.2024 №1793 повідомила, що відсутні будь які правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Згідно довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 розмір грошового забезпечення в 2015 році складав від 3851,05 грн в січні до 4619,22 грн в грудні. З указаної довідки вбачається, що індексація нараховувалась та виплачувалась в період з січня по грудень 2015 року, сума нарахованої та виплаченої в грудні 2015 року індексації склала 1014,21 грн.
Згідно довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 розмір грошового забезпечення в 2016 році складав в січні 9414,16 грн. Середній розмір грошового забезпечення в 2016 складав 7879,41 грн. Індексація не нараховувалась та не виплачувалась.
Згідно довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 грошове забезпечення складало від 7968,80 грн до 8104,80 грн. Індексація не нараховувалась та не виплачувалась.
Згідно довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, розмір грошового забезпечення в лютому 2018 року складав 8138,80 грн, в березні 2018 року - 8548,40 грн., а в квітні 2018 - 8974,26 грн. Індексація не нараховувалась та не виплачувалась.
Як свідчать довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди 2020, 2021, 2022 роки грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Разом з тим, слід звернути увагу, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Так, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє суду зробити висновок про незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців в період з 01.01.2008 до 01.03.2018.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визначення базового місяця січень 2016 року для розрахунку індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
На думку суду апеляційної інстанції, вказані вище нормативно-правові акти та висновки свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року підлягають задоволенню.
Наступне на чому слід зупинити увагу - спірний період невиплати відповідачем індексації-різниці з 01.03.2018 по 19.07.2022, відповідно до приписів абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
У той же час, як свідчать матеріали справи відповідач почав виплачувати позивачу грошове забезпечення з урахуванням збільшеного посадового окладу на підставі Постанови № 704 з квітня 2018 року, а тому з метою визначення наявності підстав для виплати індексації різниці судом буде здійснюватись порівняння розмірів грошового забезпечення за березень 2018 та квітень 2018 (перша виплата з урахуванням положень Постанови № 704).
З урахуванням висновків суду величина приросту споживчих цін складає 28,2%, тобто з січня 2016 року по березень 2018 року.
Отже, можлива сума індексації станом на березень 2018 року складала 496,88 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762,00 грн. х величину приросту споживчих цін 28,2%).
Як свідчать матеріали справи в березні 2018 грошове забезпечення позивача було нараховано та виплачено в розмірі 8548,40 грн., а в квітні 2018 року за правилами Постанови № 704 - в розмірі 8974,26 грн., тобто сума підвищення доходу склала 425,86 грн., тобто є меншою за розмір можливої індексації в сумі 496,88 грн. За таких умов сума індексації-різниці складає 71,02 грн.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
У доводах апеляційної скарги скаржник, в особі Військової частини НОМЕР_1 не спростовує вказані висновки суду першої інстанції.
Наступне на чому слід зупинити увагу це на доводі апеляції ОСОБА_1 про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відмови у перерахунку грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 04 квітня 2024 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених ЗУ «Про Державний бюджет» на 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови №704 з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2015 року № 44.
По-перше, слід указати, що суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам апеляції щодо періоду позовних вимог з 20.07.2022 по 04.04.2024, оскільки суд першої інстанції відповідною ухвалою повернув позов позивачеві у цій частині та відповідна ухвала не оскаржена в апеляційному порядку.
Отже, період, який переглядається судом апеляційної інстанції, складає з 30.01.2020 по 19.07.2022.
Вирішуючи указані доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему соціального та правового захисту, гарантій в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно ст. 1 Закону № 2011 - XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовці відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2011 - XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 2,3 ст. 9 Закону № 2011 - XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразову додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 5 Постанови № 704 визначені надбавки, доплати, винагороди, що виплачуються військовослужбовцям у складі грошового забезпечення.
Тобто, грошове забезпечення має включати усі передбачені законодавством види надбавок, доплат та винагород передбачених під час проходження мною військової служби.
Відповідно де ч.4 ст.9 Закону № 2011 - XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховуючи характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент її прийняття, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множенню: розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Відповідно до примітки 1 додатку 1 Постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, а саме: пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14».
Крім того, зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї постанови.
Згідно з Постановою №704 в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19, залишеним у силі постановою Великої палати Верховного Суду від 24.06.2020.
Таким чином, з 30.01.2020 (з дня, наступного за днем набрання вищенаведеною постановою суду апеляційної інстанції законної сили) по 19.07.2022 позивач мав право на визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на тарифні коефіцієнти, визначені Постановою №704.
За таких умов та правового регулювання, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у цій частині позову, а тому наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до Постанови №704 з урахуванням виплачених сум.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Однак, з урахуванням невірного визначення розміру грошового забезпечення, відповідач неправильно розрахував грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки.
За таких обставин, колегія суддів вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Також слід зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки.
Слід також указати, що в доводах апеляції ОСОБА_1 наводить мотиви строку звернення до суду з даним позовом та вважає, що норма статті 233 КЗпП України надає йому право подати позов, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів зазначає, що у межах даної справи суд першої інстанції ухвалою від 25 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 20.07.2022 по 04.04.2024 повернув позивачеві, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Дана ухвала позивачем оскаржена не була, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглядати відповідні доводи апеляції ОСОБА_1 , поданої на рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в частині нарахування і виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року, ухваливши у справі нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у неправильному тлумаченні закону та у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та інших витрат не поніс, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись статтями 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в частині нарахування і виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року, ухваливши у справі нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року суми індексації грошового забезпечення без додержання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 19.07.2022 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але неменше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька