П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 487/6487/24
Перша інстанція суддя Нікітін Д.Г.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
при секретарі Модваловій Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній службі України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПС № 002236 від 13 травня 2024 року.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2025 року задоволено позов.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову, оскільки суб'єктом владних повноважень належним чином доведено факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення.
При цьому, апелянт наголошує, що факт зупинки автомобіля позивача за межами зони габаритно-вагового контролю, жодним чином не виключає відповідальності за відмову у проходженні такого контролю, оскільки положення ч. 3 ст. 132-1 КУпАП не містять застережень щодо того, що для притягнення до відповідальності за цією нормою відмова водія повинна відбутися лишу в зоні габаритно-вагового контролю.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 квітня 2024 року спеціалістом відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснювалась рейдова перевірка (перевірка на дорозі), відповідно до направлення № 000014 від 28 березня 2024 року.
При цьому, о 19:35 год. у м. Одеса по вул. Семена Палія, 113/1, посадовими особами Укртрансбезпеки, на підставі направлення № 000014 від 28 березня 2024 року зупинено вантажний автомобіль у складі спеціального вантажного сідлового тягача, що належить ОСОБА_1 та напівпричепа марки BURG, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час перевірки та візуального огляду транспортного засобу встановлено імовірне перевантаження транспортного засобу за візуальними ознаками: просідання вузлів підвіски транспортного засобу та завантаження транспортного засобу вище бортів кузова.
Тому, водію ОСОБА_2 запропоновано проїхати до пункту габаритно-вагового контролю, що розташований за адресою: автомобільна дорога М-14 21км + 434 м (відстань між місцем зупинки транспортного засобу пунктом габаритно-вагового контролю становить 6,8 км) для зважування транспортного засобу, про що складено рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу.
В свою чергу, водій ОСОБА_2 відмовився прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю (факт відмови зафіксовано на боді-камеру представника відповідача, відеозапис долучено до матеріалів справи (а.с. 220), про що складено акт № 017456 від 06 квітня 2024 року про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю. Також щодо водія ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 0002962 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП.
Згідно постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2025 року, у справі № 523/7038/24, судом встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП, проте провадження в справі про адміністративне правопорушення закрите, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, відповідно до ст. 38 КУпАП.
У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 на праві власності належить вантажний спеціалізований автомобіль VOLVO д/н НОМЕР_3 .
Між тим, згідно листа Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 30182/33/24-24 від 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 запрошено 13 травня 2024 року для участі у розгляді справи про порушення, скоєне 06 квітня 2024 року у м. Одеса, передбачене ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до постанови серії № ПС 002236 про накладення адміністративного стягнення від 13 травня 2024 року встановлено, що 06 квітня 2024 року о 19:35 год. в м. Одеса на вул. Семена Палія, 113/1 водій ОСОБА_2 , здійснював вантажні перевезення на т/з VOLVO д/н НОМЕР_3 , що належить гр. ОСОБА_1 з причепом BURG д/н НОМЕР_4 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю.
В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позову, так як у ході судового розгляду справи не підтверджено факту вчинення позивачем спірного правопорушення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.10 ПДР, габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно пункту 2.4-1 ПДР, у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Згідно ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративного стягнення серії ПС № 002236 від 13 травня 2024 року.
Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
В даному випадку, суб'єктом владних повноважень встановлено, що водій транспортного засобу, який належить позивачу, ухилявся від виконання законних вимог посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті щодо проходження габаритно-вагового контролю.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі та наданих сторонами пояснень вбачається, що автомобіль позивача зупинено посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті поза межами зони габаритно-вагового контролю.
Між тим, як вбачається з аналізу положень ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративно відповідальності за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю, в зоні габаритно-вагового контролю.
З іншого боку, згідно рішення посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті про супроводження транспортного засобу від 06 квітня 2024 року, за наслідком виявлення ознак перевищення вагових параметрів, передбачено супроводження автомобільного транспортного засобу позивача до найближчого місця зважування для здійснення габаритно-вагового контролю.
В свою чергу, водій транспортного засобу позивача ( ОСОБА_2 ) відмовився від виконання зазначеного рішення, що мало наслідком складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-57 КУпАП.
Між тим, ч. 19 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт», під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 188-57 КУпАП, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків, завдань - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, невиконання водієм транспортного засобу позивача вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків, є складом окремого правопорушення.
З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за умови зупинки водія транспортного засобу позивача поза межами зони габаритно-вагового контролю, позивача протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Крім того, варто зазначити, що згідно положень ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
В даному випадку, спірне правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі, а безпосередньо посадовими особами суб'єкта владних повноважень, шляхом складання відповідного акту у присутності водія транспортного засобу позивача.
В свою чергу, з урахуванням того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, колегія суддів вважає, що для притягнення позивача, як власника транспортного засобу, суб'єкту владних повноважень необхідно довести наявність у діях позивача суб'єктивної сторони спірного правопорушення.
Між тим, наявності вини безпосередньо у діях позивача, а не його водія, судом у ході розгляду даної справи не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук