02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19246/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року у справі №420/19246/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови ВП №77549576 від 04.06.2025 року
17 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А. про закінчення виконавчого провадження ВП №77549576 від 04.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність у відповідача фактичних та правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови, оскільки судове рішення у справі №420/6981/24 не було виконано. Разом з тим, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду по справі №420/6981/24 не тільки залишилось не виконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що у свою чергу суперечить основним засадам виконавчого провадження.
Крім цього, як стверджував позивач, при винесенні спірної постанови відповідач не врахував, що судове рішення містить зобов'язання здійснити фінансування Одеського апеляційного суду коштами для проведення виплати позивачу недоотриманої суддівської винагороди. На переконання позивача, наведене виключає приналежність судового рішення до рішень немайнового характеру, а тому виконавче провадження не може бути закінченим в порядку виконання рішень немайнового характеру.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 07 липня 2025 року прийнято судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А. про закінчення виконавчого провадження ВП №77549576 від 04.06.2025 року.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №77549576 від 04.06.2025 року прийнята державним виконавцем передчасно та за відсутності доказів, які підтверджують фактичне виконання в повному обсязі судового рішення по справі №420/6981/24 чи вжиття відповідачем вичерпних заходів з його виконання.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерством юстиції України (далі - скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що державний виконавець вжив усіх заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», за результатами яких прийняв обґрунтовану й законну постанову про закінчення виконавчого провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України, вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року у справі №420/6981/24, зокрема:
«Зобов'язано ДСА України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштами для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за період з 17 жовтня 2023 року по 30 травня 2024 року відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.».
21 січня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №420/6981/24 про:
«Зобов'язання ДСА України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштами для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за період з 17 жовтня 2023 року по 30 травня 2024 року відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.». (а.с.53-54)
18.03.2025 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі виконавчого листа №420/6981/24 від 21.01.2025 року відкрито виконавче провадження №77549576. (а.с.55)
З метою примусового виконання рішення суду у справі №420/6981/24, 07.05.2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №77549576, якою на ДСА України накладено штраф у розмірі 5100 грн. за невиконання судового рішення без поважних причин. (а.с.57)
22.05.2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №77549576, якою на ДСА України накладено штраф у подвійному розмірі у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин. (а.с.96-98)
04.06.2025 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено на адресу Національної поліції України подання (повідомлення) про вчинення ДСА України кримінального правопорушення з ознаками складу злочину передбаченого частиною другою статті 382 КК України. (а.с.99-101)
04.06.2025 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №77549576 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів, передбачених законом, а рішення суду не може бути виконано без участі боржника. (а.с.102-104)
Уважаючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII установлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями частини першої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Приписами частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З аналізу наведених правових норм слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.
Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Як з'ясовано апеляційним судом, у справі, яка розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання здійснити фінансування Одеського апеляційного суду коштами для проведення виплати позивачу недоотриманої суддівської винагороди, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
Також колегія суддів наголошує, що частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов'язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Відтак, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, судом першої інстанції правильно враховано, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Зокрема, частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Разом з цим, як установлено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства України.
Відповідно до доводів скаржника й установлених обставин справи, зазначене судове рішення виконано не у повному обсязі, отже відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Враховуючи приписи статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судова колегія звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, яке у свою чергу суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Відтак, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Юридична оцінка обставин справи дає підстави для висновку про задоволення позовної вимоги щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №77549576 від 04.06.2025 року, позаяк така винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення.
Вирішуючи спір, апеляційний суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26.10.2023 року по справі №420/1511/23.
З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 287, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року у справі №420/19246/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови ВП №77549576 від 04.06.2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька