03 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 215/3197/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року (суддя Ільков В.В.) у справі №215/3197/25 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- встановити компетенцію (повноваження) Криворізької міської ради вирішити питання заяви від 15.03.25 р. вх 95 до правового порядку п.22 ч.1 ст. 26, п.п. 3 п. "б" ст. 32 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні» і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати забезпечити соціальний захист ОНКО хворій ОСОБА_2 при амбулаторному лікуванні рецептами на безоплатні ліки відповідно до наказу МОЗУ від 19.07.05 р. №360.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з моменту отримання даної ухвали шляхом надання:
оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;
уточненого позову, для суду та відповідача, з зазначенням способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог частини першої статті 5 та п. 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України України, де в прохальній частині позову має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню;
доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
належним чином засвідчених копій всіх документів, які додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року позовну заяву, у зв'язку з не усуненням недоліків, повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю згідно статті 315 КАС України. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції
безпідставно відмовив в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, оскільки дохід позивача не дозволяє сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав позивача надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. З цього приводу зазначає те, що обов'язок доказувати правомірність своїх дій покладено на відповідача, а не на позивача. Також позивач зазначає про те, що суд не повідомив його належним чином про залишення позову без руху.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, як вбачається з ухвали суду першої інстанції від 25.12.2024 підставами для залишення позовної заяви без руху стали висновки суду першої інстанції про те, що:
- позивачем не сплачено судовий збір, а підстави для звільнення від його оплати відсутні;
- вимоги заявлені в позові не відповідали способам захисту права, які передбачені ст.ст.5, 160 КАС України;
- позивачем не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- позивачем не додано копій всіх документів, які додаються до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
З приводу підстав для залишення позову без руху суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, суд першої інстанції, залишаючи позов без руху, обгрунтовано зазначив про необхідність приведення заявлених позивачем позовних вимог у відповідність із ст.5 КАС України. Погоджуючись з такою позицією суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з того, що така необхідність пов'язана з тим, що позивачем у компетенційних спорах може бути виключно суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. Оскільки позивачем заявлено вимоги про встановлення компетенції, а позивач у цій справі не є суб'єктом владних повноважень, то він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.
Стосовно висновків суд першої інстанції щодо необхідності надання позивачем копій доданих до позовної заяви документів.
Відповідно до ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Отже, нормами КАС України передбачена необхідність подання разом з оригіналом позовної заяви її копій, а також копій доданих до неї документів, для інших учасників справи.
Відтак, встановивши, що позивач не долучив до позовної заяви її копію та додатки до позову для відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано запропоновував подати такі копії до суду.
Стосовно сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
До заяви про звільнення від сплати судового збору позивачем долучено довідку Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради від 26.03.2025 №1422, що видана ОСОБА_1 про те, що він знаходиться на обліку в УПСЗН Тернівського району м. Кривий Ріг і отримує компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до постанови КМУ №859 від 23.09.2020 на загальну суму 27 000грн. (за період січень 2024 - грудень 2024).
Враховуючи викладене, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову (1211,2грн.), не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (27000,00 х 5% = 1350,0 грн.).
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність законодавчо визначених підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи позивача про те, що переданий на вирішення суду спір є справою про захист соціальних прав, оскільки предмет спору у цій справі, виходячи із заявлених позивачем вимог, стосується неправомірності, на думку позивача, дій відповідача при розгляді його заяви від 15.03.2025 №95.
Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції і аргументи позивача про те, що він є членом малозабезпеченої сім'ї. З цього приводу суд зазначає те, що позивачем не було надано доказів як щодо складу його сім'ї так і щодо доходів членів сім'ї
Отже, вважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, а позивачем, окрім довідки про дохід, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.
Суд зазначає, що обов'язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об'єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірному випадку були наявні підстави для залишення позову без руху.
Щодо надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вимогами частини 4 статті 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як встановлено вище, підставою для звернення позивача з цим позовом до суду стала протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача в частині належного розгляду його заяви від 15.03.2025 №95, на яку ним отримано відповідь від 20.03.2025 №285.
Натомість, до позовної заяви позивачем не долучено а ні його заяви від 15.03.2025 №95, а ні відповіді на неї від 20.03.2025 №285.
У зв'язку з цим суд першої інстанції обгрунтовано запропонував позивачу надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Щодо направлення позивачу копії ухвали про залишення позову без руху.
Як свідчать матеріали справи, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.06.2025 була направлена судом першої інстанції на поштову адресу позивача, яка вказана ним в позовній заяві, однак на адресу суду 24.06.2025 повернувся конверт з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання».
Копія ухвали суду від 02.06.2025 року про залишення позову без руху було повторно направлено судом на адресу позивача, зазначену у позовній заяві.
29.07.2025 року на адресу суду повернувся конверт з відмітками “за закінченням терміну зберігання».
Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 05 березня 2009 року №270 (зі змінами та доповненнями) після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Пунктом 4 частини шостої вказаної статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно із частиною першою статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
За правилами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
При цьому беруться до уваги положення частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із копію ухвали про залишення позовної заяви без руху не вручено адресату з незалежних від суду причин, а тому вважається, що така ухвала суду є врученою позивачу.
Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Матеріали справи у справі свідчать про те, що позивач не виявив “необхідної старанності» з метою подання позову до суду, який би відповідав вимогам ст..161 КАС України.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року (справа №640/209945/18).
У справі №9901/471/21 (постанова від 21 вересня 2023 року) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що саме позивач як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з часу постановлення ухвали про залишення без руху від 02.06.2025 року по день винесення судом ухвали про повернення позову від 30.07.2025 року пройшло майже два місяці, але позивач не проявив зацікавленості, протягом такого часу, з метою з'ясування ходу судового розгляду його справи.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції виконано покладений на нього обов'язок щодо інформування учасників справи про ухваленні судові рішення, а не вручення ухвали суду про залишення позову без руху позивачу мало місце з незалежних від суду причин.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, оскільки у встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуті не були, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позову позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що повернення позову не позбавляє ОСОБА_1 процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року по справі №215/3197/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки, які визначено ст..329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров