Номер провадження: 22-з/813/313/25
Справа № 947/9257/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Кострицький В. В.
30.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
судді: Лозко Ю.П., Коновалова В.А.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Корнишина Юрія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за апеляційною скаргою Шелест Марини Борисівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року,
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання боргу безпідставним, списання заборгованості та приведення даних лічильника у відповідності до фактичного споживання,
встановив:
В провадженні Одеського апеляційного суду знаходилась апеляційна скарга Шелест Марини Борисівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року, у справі за вищевказаним позовом.
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу Шелест Марини Борисівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» - задоволено частково.
Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року - скасовано в частині закриття провадження за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання боргу безпідставним, списання заборгованості та приведення даних лічильника у відповідності до фактичного споживання з підстав визначених п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
В подальшому на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява адвоката Корнишина Ю.О. про розподіл судових витрат, а саме витрати на правову допомогу.
Дослідивши подану заяву, матеріали цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішення після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також в ч. 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із п.п. б, п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, аналіз вищезазначених положень ЦПК України дає підстави дійти висновку, що судові витрати можуть бути стягнуті у разі розгляду апеляційним судом справи по суті заявлених позовних вимог.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрати на правову допомогу, при цьому апеляційний суд не розглядав справу по суті спору.
Оскільки судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання по суті, а лише розглядалось процесуальне питання за наслідками розгляду якого справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із звернення до суду апеляційної інстанції, не вбачається.
Тому заява, ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 141, 246, 270, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні заяви адвоката Корнишина Юрія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу витрат на правову допомогу - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді Ю.П. Лозко
В.А. Коновалова