Номер провадження: 22-з/813/347/25
Справа № 522/4107/20
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Кострицький В. В.
30.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А.
за участю секретаря Булацевської Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за апеляційною скаргою Реу Кристини Павлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення,
встановив:
В провадженні Одеського апеляційного суду знаходилась апеляційна скарга Реу Кристини Павлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року, у справі за вищевказаним позовом.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу Реу Кристини Павлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2024 року залишено без змін.
23 липня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича щодо вирішення питання стосовно судових витрат, а саме стягнення витрат на правову допомогу.
Мотивуючи подану заяву ОСОБА_3 зазначає, що під час винесення постанови, суд не вирішив питання про судові витрати, які поніс позивач заперечуючи проти апеляційної скарги в апеляційному провадженні.
Вказує, що у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу в апеляційному провадженні, який складає 20 000, 00 гривень.
За положенням п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; а також, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За ч. ч. 3-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши подану заяву, матеріали цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу від 19.03.2025, на виконання ст. 134 ЦПК України, адвокат позивача, ОСОБА_3 , надав Одеському апеляційному суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку із розглядом справи у сумі 20 000 грн..
Крім того, на підтвердження понесених витрати адвокат 23.07.2025 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надав копію Договору про надання правничої допомоги №16 від 30 серпня 2022 року; копія Акту виконаних робіт від 22.07.2025, та квитанцію до прибуткового касового ордера №2116.
В Акті виконаних робіт зазначається, що вартість виконаних робіт адвокатом складає 20 000 гривень, а саме : вивчення, аналіз та дослідження документів наданих Клієнтом 7 000 гривень (2 год), складання процесуальних документів по справі 9500 гривень (3 год), участь у судових засіданнях - 3500 гривень (1 судове засідання).
Таким чином вважає, що загальна вартість стягнення за вказаним договором становить 20 000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Крім того, апеляційний суд, бере до уваги процесуальну активність іншої сторони, відповідач по справі не надала будь яких клопотань та заперечень щодо зменшення вказаної суми чи відмови у її задоволенні.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи наданої у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат сумі позовних вимог, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру та співвідношення часових витрат та кількості судових засідань, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, та виконаної роботи з метою захисту інтересів ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Лапін Кирило Анатолійович, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 141, 246, 270, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Заяву адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича, який діє в ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу витрат на правову допомогу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді Ю.П. Лозко
В.А. Коновалова