Номер провадження: 11-сс/813/1621/25
Справа № 947/21491/25 1-кс/947/10548/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2025, про арешт майна у к/п №12025160000000229 від 05.03.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12025160000000229 від 05.03.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 та було накладено арешт на речі та документи вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «Samsung» в корпусі сірого кольору, оснащений сім картою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 в корпусі сірого кольору; ноутбук марки Lenovo, модель Yoga7, в корпусі сірого кольору, DESKTOPF2EP14J, довіреність від 16.12.2024, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_9 , зареєстровану в реєстрі 6783 на 1 арк., ?довіреність від 20.12.2024, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_9 , зареєстровану в реєстрі 6851 на 1 арк. шляхом позбавлення права на володіння, розпорядження та користування вказаним майном.
Обґрунтовуючи прийняте рішення про арешт майна, слідчий суддя вказував на те, що вилучені документи та технічні носії у повному обсязі відповідають критеріям речових доказів, оскільки могли бути знаряддям злочину, можуть містити відомості, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні, що свідчить про необхідність їх збереження, зокрема з метою проведення експертиз.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що порушує усталену практику ЄСПЛ з таких підстав:
- ОСОБА_8 не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні, окрім того, до клопотання не додано жодного доказу на підтвердження її відношення до зазначеного провадження. ОСОБА_8 як представник ОСОБА_10 на підставі довіреності зверталася до територіального сервісного центру МВС з метою реєстрації за останнім транспортного засобу. Але ОСОБА_8 не має жодного стосунку до групи «бігунків», яких виявлено департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України, ніколи не представляла інших осіб у ТСЦ з питань реєстрації ТЗ.
- до клопотання не надано доказів, що на технічних носіях міститься інформація, яка має відношення до зазначеного кримінального провадження, визнання предмету речовим доказом не свідчить безумовно про його доказове значення. Окрім того, в ході обшуку слідчий оглядав збережену інформацію, однак нічого важливого виявлено не було.
- матеріали справи не містять доказів того, що клопотання про арешт майна було надіслано до суду не пізніше 10 год. 10.07.2025, відтак, оскільки зареєстроване судом 14.07.2025, є таким, що подане з порушенням строків, передбачених ст. 172 КПК України;
- до клопотання не долучено доказів щодо призначення будь-яких експертиз, відтак, слідчий суддя необґрунтовано зазначив про необхідність їх проведення у мотивувальній частині ухвали;
Враховуючи викладені обставини, представник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30.07.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання та зобов'язати слідчого повернути вилучене у ОСОБА_8 майно.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію часників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що вона зазначеним вимогам КПК України відповідає не у повному обсязі з огляду на такі обставини.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно дост. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Так, як вбачається з матеріалів судової справи, СУ ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування к/п №12025160000000229 від 05.03.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, до Одеського управління ДВБ НП України надійшла оперативна інформація щодо незаконної діяльності групи «бігунків», які налагодили корупційну схему з отримання неправомірної вигоди від службових осіб підприємств за послуги в територіальних сервісних центрах МВС в Одеській області по ухиленню від виконання вимог Постанови КМУ №1921 від 28.12.2000 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов'язок».
В ході виконання доручення слідчого оперативним підрозділом встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень причетні зокрема: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 які можуть зберігати речі та документи, що мають доказове значення у кримінальному провадженні за адресами мешкання.
Згодом, 08.07.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 та було виявлено і вилучено мобільний телефон, ноутбук та довіреності.
Як вбачається зі змісту клопотання про накладення арешту прокурорвизначив метою накладення арешту на майно збереження речових доказів (а.с. 6).
Водночас, на переконання апеляційного суду, клопотання прокурора не у повному обсязі відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та може бути застосований лише в порядку та на підставах визначених кримінальним процесуальним законодавством.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими аргументи представника власника майна з приводу того, що до клопотання прокурором не надано доказів, що на технічних носіях міститься інформація, яка має відношення до зазначеного кримінального провадження, а визнання вилученого майна речовим доказом не свідчить безумовно про його доказове значення.
Зі змісту протоколу обшуку вбачається, що ОСОБА_8 не перешкоджала огляду виявленого в неї майна а саме телефона та ноутбука, натомість на момент апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали матеріали справи не містять відомостей з приводу того, чи містить вилучене майно інформацію, яка має значення для зазначеного кримінального провадження.
Водночас, апеляційний суд враховує надані прокурором відомості з приводу призначення комп'ютерно-технічної експертизи, однак зазначена обставина не виправдовує безумовно необхідність накладення арешту за відсутність у матеріалах будь-яких інших відомостей на підтвердження відношення ОСОБА_8 до зазначеного кримінального провадження.
Колегія суддів враховує ту обставину, що триває досудове розслідування, проводиться ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, однак зауважує, що наявні у матеріалах справи матеріали у поєднанні із загальними доводами клопотання та відсутністю у ОСОБА_8 будь-якого процесуального статусу у зазначеному кримінальному провадженні не можуть бути безумовними підставами для накладення арешту на майно.
Окрім того, апеляційний суд враховує, що з моменту проведення обшуку минуло більше 2 місяців, відтак обґрунтування необхідності накладення арешту на майно виключно відомостями, отриманими в ході виконання доручення не є достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
При цьому, апеляційний суд на підставі аналізу наданих матеріалів не виключає відношення вилученого майна, до предмету доказування, однак, у зв'язку із зазначеними вище обставинами вважає за необхідне повернути клопотання прокурору для усунення недоліків.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК, з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо відношення вилученого майна до обставин, які встановлюються в ході проведення досудового розслідування.
Отже, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя суду 1-ої інстанції при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам КПК України та не виконав приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно яких, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, слідчий суддя своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії повного тексту ухвали апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2025 про арешт вилученого під час проведення 08.07.2025 обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 майна у к/п №12025160000000229 від 05.03.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_21 про арешт майна, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, вилученого 08.07.2025 в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 - повернути прокурору-процесуальному керівнику у к/п №12025160000000229 від 05.03.2025, для усунення недоліків протягом 72 год. з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4