про відмову у відкритті провадження
«01» жовтня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_1 , вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2025 року,
Як слідує з наданих матеріалів, на розгляді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024160000000050 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 239 та ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Згідно цього обвинувального акта, матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_2 виділені в окреме провадження.
Згідно наявних у справі матеріалів, адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, вилученого під час обшуку 04.02.2025, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , а саме: технічного паспорту НОМЕР_1 , транспортного засобу ЗИЛ 433362 д.н.з НОМЕР_2 .
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2025 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 239 та ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Задоволено частково клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2025 року (справа № 947/41273/24, провадження № 1-кс/947/2266/25), а саме:
на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 до транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , ключі до транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , транспортний засіб марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , повернувши вказане майно власнику - ОСОБА_2 , або інший уповноваженій особі.
У задоволенні інших вимог представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна відмовлено (яких саме, не конкретизовано).
Отже, як вбачається зі змісту мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали, рішення щодо майна ОСОБА_5 (технічного паспорту НОМЕР_1 , транспортного засобу ЗИЛ 433362 д.н.з НОМЕР_2 ), про яке в апеляційній скарзі зазначив апелянт, судом першої інстанції не приймалось.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали судом не конкретизовано, щодо якого саме майна просив скасувати арешт адвокат ОСОБА_3 , та яке з них кому належить. В ухвалі зазначено лише, що адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про скасування певного майна (легковий автомобіль, вантажний автомобіль та мобільний телефон). При цьому в ухвалі зазначено, що адвокат ОСОБА_3 як на підставу скасування арешту майна послався на те, що майно належить ОСОБА_2 , а не ОСОБА_5 , як зазначено в апеляційній скарзі.
Жодної згадки про майно, яке належить ОСОБА_5 та щодо якого адвокат ОСОБА_3 просив скасувати арешт у поданому до суду клопотанні, оскаржувана ухвала не містить.
Разом з тим, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
При цьому, згідно доданого до клопотання ордеру про надання правової допомоги, адвокат ОСОБА_3 представляє інтереси ОСОБА_2 . Тобто, адвокат не надав повноважень, згідно яким він може представляти інтереси ОСОБА_5 .
Вивчивши надані суду матеріали, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1)вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 392 КПК України, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
З огляду на вимоги апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_3 оскаржує ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2025 року саме в частині відмови у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Разом з тим, оскаржуваною ухвалою рішення про майно ОСОБА_5 взагалі не приймалось.
Згідно цієї ухвали, прийнято рішення про скасування арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 до транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , ключі до транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , транспортний засіб марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , повернувши вказане майно власнику - ОСОБА_2 , або інший уповноваженій особі.
У задоволенні інших вимог представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна відмовлено.
Окрім того, в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що рішення в частині скасування арешту підлягає оскарженню в апеляційному порядку, що є помилковим, з огляду на таке.
Положеннями ч. 4 ст. 314 КПК України передбачені рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, що постановлені під час підготовчого судового розгляду, зокрема ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
При прийнятті рішення апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду по справі №456/3303/21 від 24.10.2022.
Відповідно зазначеному правовому висновку, ухвала суду про накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст. 392 КПК України, не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
В силу ч. 2 ст. 392 КПК України ухвалу судді (суду) про арешт майна може бути переглянуто під час апеляційного оскарження вироку по відповідному кримінальному провадженню, а також скасовано в порядку статті 174 КПК України. Це свідчить про те, що чинне законодавство не виключає можливість перегляду відповідної ухвали судді (суду), але визначає певні межі для її реалізації.
З огляду на наведене, враховуючи вимоги ст. 392, ч. 4 ст. 174, ч. 4 ст. 314 КПК України, оскаржене рішення в частині вирішення питання про скасування арешту майна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Оскільки ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, слід відмовити адвокату ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України.
Керуючись ст. 399 КПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та всіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя ОСОБА_1