СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/6337/25
ун. № 759/23098/25
03 жовтня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , подану в порядку ст. 303 КПК України на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 від 22.09.2025 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №1202410000000193, внесеного до ЄРДР 21.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
Скаржник 02.10.2025 року через підсистему «Електронний суд», подав до Святошинського районного суду м. Києва скаргу на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 від 22.09.2025 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №1202410000000193, внесеного до ЄРДР 21.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
В обґрунтування поданої скарги, скаржником зазначено, що 24.06.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Адвокатом ОСОБА_4 на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги здійснюється захист прав та інтересів ОСОБА_3 .
В рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, у порядку ст. 220 КПК України захисником ОСОБА_4 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 18.09.2025 шляхом направлення на адресу електронної пошти kvo@police.gov.ua подано до старшого слідчого групи слідчих СУ ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні №12024110000000193 від 21.03.2024 клопотання за вих. №ГА-26/2025 про проведення процесуальної дії - допиту підозрюваного ОСОБА_3 .
За результатами розгляду даного клопотання старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 було надано відповідь за №222486 2025 від 01.10.2025 до якої було додано копію постанови про відмову у задоволенні клопотання від 22.09.2025.
Відповідна відмова аргументована тим, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження стороною захисту жодного разу не було заявлено клопотання чи наміри в наданні показань. Разом з тим, 16.09.2025 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було завершено, а на досудовому розслідуванні під час виконання статті 290 КПК України неможливе проведення стороною обвинувачення слідчих (розшукових) дій, НСРД та інших процесуальних дій.
На думку сторони захисту дана постанова слідчого про відмову в задоволенні клопотання є необґрунтованою, безпідставною та такою, що порушує право на захист ОСОБА_3 у зв'язку з чим, останній змушений звернутися до слідчого судді з відповідною скаргою, у якій просив:
Скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024110000000193 від 21.03.2024, на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 від 22.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчої дії - допиту підозрюваного ОСОБА_3 - задовольнити.
За результатами розгляду скарги винести ухвалу, якою зобов'язати слідчого із групи слідчих СУ ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні №12024110000000193 від 21.03.2024, провести слідчу дію - допит підозрюваного ОСОБА_3 .
У судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з'явився та подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про розгляд скарги без його участі, у якій підтримав вимоги скарги у повному обсязі.
Уповноважена особа СУ ГУНП в Київській області у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов висновку, про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 7) ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: як рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Судом встановлено, що 24.06.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Адвокатом ОСОБА_4 на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги здійснюється захист прав та інтересів ОСОБА_3 .
В рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, у порядку ст. 220 КПК України захисником ОСОБА_4 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 18.09.2025 шляхом направлення на адресу електронної пошти kvo@police.gov.ua подано до старшого слідчого групи слідчих СУ ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні №12024110000000193 від 21.03.2024 клопотання за вих. №ГА-26/2025 про проведення процесуальної дії - допиту підозрюваного ОСОБА_3 .
За результатами розгляду даного клопотання старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 було надано відповідь за №222486 2025 від 01.10.2025 до якої було додано копію постанови про відмову у задоволенні клопотання від 22.09.2025.
Відповідна відмова аргументована тим, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження стороною захисту жодного разу не було заявлено клопотання чи наміри в наданні показань. Разом з тим, 16.09.2025 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було завершено, а на досудовому розслідуванні під час виконання статті 290 КПК України неможливе проведення стороною обвинувачення слідчих (розшукових) дій, НСРД та інших процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
При цьому оскаржувана постанова слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення процесуальної дії - допиту підозрюваного ОСОБА_3 є немотивованою та такою, що винесена в порушення вимог ст. 110 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Як убачається із постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 від 22.09.2025 року, остання аргументована тим, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження стороною захисту жодного разу не було заявлено клопотання чи наміри в наданні показань. Разом з тим, 16.09.2025 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було завершено, а на досудовому розслідуванні під час виконання статті 290 КПК України неможливе проведення стороною обвинувачення слідчих (розшукових) дій, НСРД та інших процесуальних дій.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України одною із форм закінчення досудового розслідування є звернення прокурора до суду з обвинувальним актом для здійснення судового розгляду судом.
Відповідно з вимог ст. 293 КПК України, закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі направлення до суду обвинувального акту має місце тоді, коли стороною обвинувачення вчинено всі необхідні процесуальні дії, а саме: складено обвинувальний акт, який затверджено прокурором, його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку надано підозрюваному, його захиснику, законному представнику та одночасно з цим обвинувальний акт безпосередньо передано до суду.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Однак, наведені дії не є діями щодо безпосереднього закінчення досудового розслідування, які вчиняються в порядку ст. 293 КПК України, а лише передують їм.
Таким чином, незважаючи на наявність повідомлення про завершення досудового розслідування, до фактичного подання обвинувального акту до суду слідчий та прокурор здійснюють ряд інших процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, слідчий, всупереч вказаним вимогам закону, не навів у постанові жодних законних мотивів, за яких він відмовив у задоволенні клопотання про проведення процесуальної дії - допиту підозрюваного, не перевіривши доводи, наведені у клопотанні, не дав наведеним доказам належної оцінки для прийняття відповідного процесуального рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 20 КПК України зазначено, що підозрюваний має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право давати пояснення, показання з приводу підозри.
Положеннями ч. 1, 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Крім того кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.
Позбавлення стороною обвинувачення можливості ОСОБА_3 реалізувати своє право дати покази щодо себе та інкримінованої йому підозри, є грубим порушенням права на захист ОСОБА_3 та обмеженням його права на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Стосовно можливості проведення слідчих дій після «завершення» досудового розслідування наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 344/6630/17.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних із направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.
ВС наголосив, що за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК).
Окрім того, ВС зазначив, що досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив'язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.
За таких обставин, можливе проведення органами досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчі дії після завершення досудового розслідування, а встановлені внаслідок таких слідчих дій докази є допустимими та можуть бути використані при винесенні процесуальних рішень.
Така правова позиція повністю узгоджується із постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6630/17 (провадження № 51?4852км20).
Крім того аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Верховного суду України у своїй постанові від 27.06.2024 у справі № 359/157/22 (провадження № 51 3053км23).
Сукупність наведеного свідчить, що доводи захисника - адвоката ОСОБА_4 , які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, ґрунтуються на законі, що є підставою для задоволення скарги.
Разом з тим, вимога скарги щодо зобов'язання слідчого провести слідчу дію - допит підозрюваного у даному кримінальному провадженні задоволенню не підлягає, оскільки слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, що узгоджується з ч. 5 ст. 40 КПК України.
Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 3, 303, 304, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , подану в порядку ст. 303 КПК України на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 від 22.09.2025 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №1202410000000193, внесеного до ЄРДР 21.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 від 22.09.2025 року про відмову у задоволенні клопотання №ГА-26/2025 про проведення процесуальної дії - допиту підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №1202410000000193, внесеного до ЄРДР 21.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
В решті вимог за скаргою - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1