Справа № 752/23858/23
Провадження № 2/752/781/25
29.09.2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Савчук К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку систематичного спілкування з дітьми, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку систематичного спілкування з дітьми та просить зобов'язати відповідача відновити можливість спілкування засобами телефонного та відео зв'язку позивача з дітьми та не чинити перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми, розблокувати позивача на всіх засобах зв'язку та мобільних пристроях дітей, сприяти встановленню безперешкодного зв'язку з дітьми в телефонного режимі або в режимі Вайбер, Вотсапп, Скайп, Телеграм та інші аналоги подібних способів аудіо та/чи відео зв'язку не менше трьох днів щотижня безперешкодно та без будь-яких обмежень; зобов'язати відповідача забезпечити зв'язок позивачу з дітьми щоденно перед сном на 5-10 хвилин по відео зв'язку.
В обгрунтування позову зазначено, що від шлюбу з відповідачем сторони мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачкою не склалось, тому рішенням суду від 09.06.2023р. шлюб було розірвано. Задля забезпечення інтересів, у першу чергу, дітей між сторонами було досягнуто певних домовленостей щодо того, що місце проживання дітей є разом з матір'ю, яка, у свою чергу, безперешкодно буде надавати відповідачу доступ до спілкування з дітьми. Проте відповідач перешкоджає у спілкуванні з дітьми. У зв'язку з цим, заявлені відповідні вимоги для вирішення спору в судовому порядку.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Колдіної О.О. від 17.11.2023р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, за якою позивач за зустрічним позовом просить визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача за зустрічним позовом аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 06.12.2023р. до досягнення дітьми повноліття.
В обгрунтування зустрічного позову зазначено, що після розірвання шлюбу з відповідачем за зустрічним позовом спільні діти залишилися проживати разом з позивачем за зустрічним позовом. Місце проживання сина ОСОБА_3 зареєстроване разом з позивачем за зустрічним позовом за адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання доньки ОСОБА_4 не зареєстроване через те, що відповідач не надає згоди на реєстрацію місця проживання доньки за місцем проживання та реєстрації позивача за зустрічним позовом. Оскільки питання про проживання дітей не вирішене в судовому порядку, це створює незручності та перешкоди у зв'язку з реалізацією прав та інтересів дітей, зокрема, в питаннях, пов'язаних з медичним обслуговуванням, навчанням, отриманням соціальних послуг та ін. У зв'язку з наведеними обставинами, позивачем за зустрічними вимогами заявлений позов із названими вище вимогами. Окремо позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач не виконує свого обов'язку щодо утримання дітей, на сплачує аліменти на утримання дітей. Діти фактично проживають з матір'ю та знаходяться на повному її утриманні. Відповідач за зустрічним позовом жодної допомоги не надає. Наскільки відомо, як зазначає позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом нікому аліменти не платить, стягнень за виконавчими документами з відповідача не проводиться, у шлюбі після розлучення не перебуває, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх доньки чи сина не немає.
Розпорядженням керівника апарату від 18.01.2024р. №76 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» у зв'язку із звільненням ОСОБА_5 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за рішенням Вищої ради правосуддя №1074/0/15-23 від 21.11.2023р., призначено повторний розподіл справи №752/23858/23.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024р. справу за позовом ОСОБА_1 розподілено на суддю Ольшевську І.О.
За ухвалою від 25.01.2024р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку систематичного спілкування з дітьми постановила розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, за яким вона просить відмовити позивачу за первісним позовом у повному обсязі. Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 грунтуються виключно на твердженнях, що відповідач за первісним позовом перешкоджає йому спілкуватися з дітьми, яке підтверджується скріншотом переписки із сином у месенджері. Жодних інших доказів чи документів не надано. Насправді, як зазначає відповідач за первісним позовом, вона не перешкоджає спілкуванню позивача за первісним позовом з дітьми і завжди намагалася його забезпечити. Однак з об'єктивних причин, зважаючи на воєнний стан не завжди можливо забезпечення спілкування за бажанням позивача за первісним позовом. Позивач за первісним позовом протягом останнього часу не брав участі у вихованні дітей, оскільки 24.02.2022р. виїхав за кордон і на даний час не проживає в Україні, його місцеперебування невідоме відповідачу за первісним позовом. У 2022р. відповідач за первісним позовом також виїздила з дітьми за кордон, однак у червні 2023р. повернулась в Україні в даний час діти відвідують школу та різні гуртки, необхідні для їх розвитку. Наразі відповідач за первісним позовом сама піклується про дітей, займається їх здоров'ям, вихованням, освітою, фізичним, духовним та моральним розвитком. Позивач за первісним позовом не вказав у своєму позові нічого про те, яким чином, перебуваючи за кордоном, він буде брати участь у вихованні дітей, можливо він має намір відводити дітей до школи та забирати із школи, відвідувати з ними гуртки, брати участь у батьківських зборах, займатися розвитком дітей або водити до лікаря, якщо вони захворіють. Крім того, відповідач за первісним позовом вказує, що задовольнити вимоги позивача за первісним позовом неможливо, оскільки діти можуть втомлюватися, після навчання та виконання домашніх завдань або хворіти, і з огляду на це не зможуть спілкуватися стільки, скільки вимагає позивач за первісним позовом та ще й за зручним для нього графіком. Також позивач за первісним позовом абсолютно не бере до уваги те, що в даний час мають місце обставини, які не залежать від бажань будь-кого і можуть унеможливлюватися спілкуванням за тим графіком, який ним пропонується, а саме: можливі відключення електроенергії та інтернету, відсутність мобільного зв'язку через обстріли, повітряні тривоги, необхідність перебувати в бомбосховищі. Отже, на думку відповідача за первісним позовом, твердження позивача за первісним позовом про створення перешкод у його спілкуванні з дітьми нічим не підтверджується, окрім, як посиланням на скріншот телефону, а поданий позов є безпідставним та надуманим, оскільки жодних перешкод у спілкуванні позивача за первісним позовом з дітьми відповідач за первісним позовом не створювала.
Ухвалою суду від 06.06.2024р. прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою суду від 13.11.2024р. залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації.
Від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов до суду Висновок від 10.03.2025р. №109.1495 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також надійшов Висновок від 17.03.2025р. №109-1619 про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановленого графіку систематичного спілкування з дітьми.
За ухвалою суду від 07.05.2025р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Щодо первісних позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14.03.2014р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09.06.2023р. у справі №752/8267/23.
У шлюбі сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що діти проживають разом з матір'ю.
Статтею 153 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З Висновку Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 17.03.2025р. №109-1619 вбачається, що Служба рекомендує суду визначити наступні способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення графіку спілкування з дітьми в наступному порядку: спілкування з дітьми в телефонному режимі або за допомогою месенджерів, таких як Viber, WhatsApp, Telegram, Skype та інших засобів аудіо та/чи відео зв'язку, а саме: щопонеділка, щочетверга, щосуботи у проміжок часу з 16:00 години до 19:30 години, інший день та час за погодженням між сторонами.
У Висновку зазначено, що на даний час малолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично проживають з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в орендованій двокімнатній
квартирі. Діти займають окрему кімнату, де є двоярусне ліжко, диван, шафа для одягу, поличка для книжок, столик, наявний одяг та взуття відповідно віку та сезону, іграшки, книжки. У квартирі створені належні умови для проживання та розвитку дітей. Із бесіди із ОСОБА_6 стало відомо, що його батько проживає за кордоном, вони спілкуються з ним за допомогою застосунку Telegram. Діти ОСОБА_6 та Єлизавета навчаються в початковій Демократичній школі «Майбутні». ОСОБА_2 надіслала до Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації письмове пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначила, що всі твердження позивача не відповідають дійсності, ніколи не перешкоджала та не перешкоджає спілкуванню з дітьми, завжди намагалась таке спілкування забезпечити. ОСОБА_1 надіслав заяву, в якій зазначив, що свою позовну заяву підтримує в повному обсязі, проти зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір'ю не заперечує. Зазначив, що хотів би мати чіткий графік побачень з дітьми, просив відновити можливість спілкування засобами телефонного та відео зв'язку з дітьми, розблокувати його на всіх засобах зв'язку та мобільних пристроях, сприяти встановленню безперешкодного зв'язку з дітьми в телефонному режимі або в режимі Viber, WhatsApp, Telegram, Skype та інших аналогах подібних способів аудіо та/чи відео зв'язку не менше трьох днів щотижня безперешкодно та без будь-яких обмежень.
Відповідно до абз. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько, мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. При наявності спору чи таких стосунків між батьками, що не уможливлюють укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, в порядку ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою мати або батька дитини орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Стаття 159 Сімейного кодексу України передбачає порядок вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це
викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
У судовому засіданні встановлено, що між сторонам дійсно існує спір щодо способу і порядку участі батька дитини.
При цьому, на думку суду, нормальний розвиток дитини без участі біологічного батька в її вихованні або обмеження такої участі не сприяє справжнім інтересам дитини, її розвитку і потребі.
А тому суд погоджується із висновком Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, яким визначено графік спілкування з дітьми, що повністю відповідає інтересам малолітніх дітей, тому саме такий графік суд бере до уваги і визначає позивачу за первісним позовом для спілкування з дітьми.
Щодо вимог за зустрічним позовом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Суд встановив, що сторони перебували у шлюбі з 14.03.2014р., який розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09.06.2023р. у справі №752/8267/23.
У даному шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з вимогами ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Частина 4 ст. 29 Цивільного кодексу України визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 404/3499/17.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Так, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 (далі за текстом - Конвенція), визначено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право
дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до принципа 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією Генеральної асамблеї організації об'єднаних націй від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «М.С. проти України» у рішенні від 11.07.2017 (заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Так, з наданих суду доказів встановлено, що на даний час малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з матір'ю ОСОБА_2 в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою позивачка за зустрічним позовом зареєстрована разом з дитиною ОСОБА_3 .
До матеріалів позову надано характеристику на ОСОБА_2 , менеджера (управителя) з організації консультативних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Майбутні Старші», за якою ОСОБА_2 зарекомендувала себе за час роботи як відповідального, дисциплінованого та компетентного працівника, сумлінно виконує свої обов'язки, в нестандартних ситуаціях бере на себе відповідальність, знаходячи швидкі та ефективні рішення. Під час відсутності керівника брала на себе частину його обов'язків, зберігаючи якість реалізації робочих задач. За час роботи неодноразово отримувала внутрішні заохочення, як матеріальні, так і нематеріальні. Жодних дисциплінарних попереджень на адресу ОСОБА_2 не зафіксовано. У спілкуванні з колегами дружня, щира, знаходить слова підтримки та розумінні. Демонструє високі професійні якості в комунікації з клієнтами та партнерами.
За Довідкою Демократичної школи «Майбутні» ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута, охоче приходить до школи. Мати дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Батько контакту зі школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. Дитину до школи приводить і забирає мати.
За Довідкою Демократичної школи «Майбутні» ОСОБА_8 регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута, охоче приходить до школи. Мати дитини спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини. Батько контакту зі школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. Дитину до школи приводить і забирає мати.
З Висновку Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.03.2025р. №109-1495 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, враховуючи сталі соціальні зв'язку, місце навчання, психологічний стан, керуючись інтересами дітей, вважає, що малолітнім дітям доцільно проживати з матір'ю ОСОБА_2 однієї родиною, що забезпечить найкращі інтереси дитини.
У вказаному Висновку зазначено, що під час проведення відповідної роботи для підготовки Висновку представником Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації спільно з фахівцем Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб обстежено умови проживання дітей у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено Акт обстеження житлово-побутових умов проживання у присутності власника квартири. Представниками Шевченківського районного в місті Києві Центру соціальних служб складено акт оцінки потреб родини. За результатом складання Акту Службою у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації було отримано висновок оцінювання потреб родини, в якому зазначено, що умови проживання ОСОБА_2 можуть задовольнити базові потреби малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У квартирі для дітей створені належні умови для проживання та навчання, задоволені всі потреби. На момент обстеження умов проживання у квартирі було прибрано та охайно. Від батька ОСОБА_1 надійшла заява відносно того, що батько визнає зустрічний позов ОСОБА_2 . При спілкуванні з працівниками Служби малолітня
дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявив бажання мешкати з матір'ю. З батьком діти спілкуються засобом телефонного зв'язку.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006р. зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважити над інтересами батьків. Зокрема, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю та розвитку дитини.
Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-якого з батьків пріоритетними правом на проживання з дитиною.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 у справі № 377/128/18, постанові у справі від 24 листопада 2021р. у справі №754/16535/19 зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що ОСОБА_2 належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з нею відповідатиме найкращим інтересам дітей та забезпечить їх належний фізичний і духовний розвиток.
Доказів на спростування доводів позивача за зустрічним позовом суду не надано.
Окрім того, відповідно із статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального
розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини другої статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із частинами другою, третьою статті 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності в батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів, і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги викладене, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи вік дітей, працездатний вік
відповідача за зустрічним позовом, зважаючи на те, що між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом у позасудовому порядку не досягнуто домовленостей щодо утримання дітей, суд дійшов висновку про необхідність визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивачки за зустрічним позовом на утримання малолітніх дітей у частці від заробітку (доходу) в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів - їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (частина перша стаття 192 Сімейного кодексу України).
Згідно зі статтею 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається, позов ОСОБА_2 був пред'явлений 06.12.2023р. Таким чином, аліменти слід призначити з 06 грудня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що зустрічним позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до
спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа “Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. підлягає до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь держави, оскільки в матеріалах справи не знайшлось підтвердження сплати позивачем за первісним позовом судового збору; судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. підлягає до стягнення з відповідача на зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом; судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. підлягає до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь держави, оскільки позивач за зустрічним позовом за вимогою про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку систематичного спілкування з дітьми задовольнити частково.
2. Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: спілкування з дітьми в телефонному режимі або за допомогою месенджерів, таких як Viber, WhatsApp, Telegram, Skype та інших засобів аудіо та/чи відео зв'язку, а саме: щопонеділка, щочетверга, щосуботи у проміжок часу з 16:00 години до 19:30 години, інший день та час за погодженням між сторонами.
3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) грн. судового збору.
5. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація
як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задовольнити.
6. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
7. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини від усіх видів заробітку та всіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.12.2023р. та до досягнення старшою дитиною повноліття.
8. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) грн.
9. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) грн.
10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
11. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом): Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 58).
Третя особа за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом): Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01054, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 26/4).
Повний текст рішення суду складено та підписано 03.10.2025р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА