Справа № 752/15944/25
Провадження № 2/752/8118/25
іменем України
02 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у червні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 8600543 від 27.01.2022 року в розмірі 21 573,00 грн, сплачений судовий в сумі 2 422,40 грн і 13 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8600543,відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 20 000,00 грн на умовах сплати 2 280,00 грн процентів за користування кредитом.
У зв'язку із неналежним виконанням умов Договору в ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 21 573,00 грн, з яких: 19 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 973,00 грн - заборгованість за відсотками, 600,00 грн - заборгованість за комісіями.
24.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 24-07/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, і за Договором № 8600543 від 27.01.2022 року.
Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою від 01.07.2025 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 113-114).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Звертаючись до суду, позивач вказує, що 27.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із Анкетою-заявою № 8600543 на отримання кредиту у сумі 20 000,00 грн, строком на 30 днів з 27.01.2022 року. Дата повернення кредиту: 26.02.2022 року.
Також зазначає, що 27.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8600543 (індивідуальна частина).
Відповідно до п.1.1. Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п.1.3. Договору, Кредит надається загальним строком на 30 днів з 27.01.2022 року (дата надання кредиту).
Комісія за надання кредиту 600 грн, що нараховується за ставкою 3,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. цього Договору).
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом складають 2 280,00 грн, що нараховуються за ставкою 0,38 % за кожен день користування кредитом.
Окрім цього, у п. 1.6 договору передбачена стандартна (базова) процентна ставка - 5,0 % від залишку кредиту за кожен день користування.
Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом 26.02.2022року (п.1.4. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно із пунктом 3.3.2. Договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.
Окрім того, ТОВ «Мілоан» надано Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит № 8600543 від 27.01.2022 року, а саме паспорт споживчого кредиту № 8600543, в якому також визначені загальні умови кредитування.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року в справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року в справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Однак, вказані Анкета-заява № 8600543 від 27.01.2022 року, а також Додаток № 1 графік платежів та Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит № 8600543 від 27.01.2022 року - паспорт споживчого кредиту № 8600543, не містять підтверджень підписання їх сторонами електронними підписами, створеним за допомогою одноразових персональних ідентифікаторів.
Окрім того, довідка ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 не містить ні дати такої ідентифікації, ні дати її складення, ні інформації про представника товариства, який підтвердив ідентифікацію.
Більше того, у довідці взагалі відсутні будь-які відомості про те, в результаті яких дій проведено ідентифікацію ОСОБА_1 та о котрій годині відповідачем використано цей одноразовий ідентифікатор (підписано акцепт)
При цьому сам текст договору про споживчий кредит № 8600543 містить інформацію про підписання його лише представником ТОВ «Мілоан» Вініченком О.В. 27.01.2022 року о 15:24.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Як вже зазначалося судом, електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Таким чином з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит № 8600543 від 27.01.2022 року та додатки до нього підписано відповідачем.
Відповідно, позивачем не доведено факт укладення зазначеного вище договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Крім того, на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів позивачем надана квитанція LIQPAY про перерахування коштів згідно договору 8600543, де платником є ТОВ «Мілоан», а отримувач із номером платіжного інструмента 516875*41.
При цьому будь-яких доказів належності відповідачу картки/рахунку НОМЕР_1 *41до позовної заяви не додано, клопотання про витребування відповідних доказів також заявлено не було.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У той же час, надані позивачем: відомість про щоденні нарахування та погашення, а також розрахунок заборгованості не є документами первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваної суми, які відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку) та не доводять того факту, що вказані в них суми коштів було отримано відповідачем на підставі Кредитного договору № 8600543 від 27.01.2022 року.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року в справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року в справі № 6-16цс15.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами факти укладення кредитного договору між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем, а також перерахування суми коштів за кредитним договором № 8600543 від 27.01.2022 року саме на належний ОСОБА_1 картковий рахунок, чи зазначення відповідачем карткового рахунка № НОМЕР_2 з метою переказу йому ТОВ «Мілоан» кредитних коштів.
Отже, відсутність доказів належності цієї картки/рахунку відповідачу, також не свідчить про укладення кредитного договору та виконання його умов ТОВ «Мілоан».
За викладених обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 15, 19, 76-81, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко