Справа № 752/11590/25
Провадження № 2/752/6721/25
Іменем України
03 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів,-
У травні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення коштів.
Позовна заява обґрунтована тим, що 26 лютого 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, з метою вирощування та подальшої реалізації грибів для отримання прибутку.
Відповідно до п.2.1 Договору Сторона договору зобов'язана в строк до 01 серпня 2020 року зробити перший внесок у розмірі 284 000 гривень. Внесок може бути в грошовій формі та у формі передачі майна, устаткування, обладнання, витратних матеріалів або іншого майна, яке необхідне для ведення, господарської діяльності. Передача внеску у вигляді майна, устаткування, обладнання, витратних матеріалів чи іншого майна оформлюється актом прийому передачі, передача внеску у вигляді грошових коштів відбувається шляхом переказу їх на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 або про факт передачі грошових коштів у вигляді внеску, зазначається відповідною розпискою.
Відповідно до п.2.2 вищевказаного Договору грошові кошти, устаткування, обладнання створене за рахунок внесків учасників договору, перебуває на балансі у ФОП ОСОБА_1 , а приміщення, які вже перебувають в оренді і використовуються або будуть використовуватися в спільній господарській діяльності оформлюються на ОСОБА_2 , якщо інший порядок не буде схвалений Сторонами та засвідчений додатковою угодою.
Відповідно до п.3 Договору доходи отримані за рахунок або в результаті спільної господарської діяльності надходять на рахунок кожної зі сторони за підсумками господарської діяльності за один календарний місяць, якщо інший термін не буде погоджений Сторонами. Дохід розподіляється в рівних частинах, пропорційно до внеску кожної Сторони.
На виконання умов договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені три розписки.
Згідно з розпискою від 16 квітня 2020 року, ОСОБА_2 взяв грошові кошти у ОСОБА_1 , в сумі 1 233,00 доларів США, що еквівалентно сумі 51 297, 23 грн, згідно з курсом Національного Банку України на 06 травня 2025 року, дані грошові кошти взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, а саме на закупівлю: сантехнічного обладнання; водяного насосу; форсунок; промислових вентиляторів; труби полієтилєнової; будівельних матеріалів (профільні труби,кути); освітлення; шанги,труби,водяний гідрант; катушки по 25 метрів; противогази 3 шт.; дизельне топливо; подушки під вентилятору установку; зарплата робітникам.
Згідно з розпискою від 25 березня 2020 року, ОСОБА_2 , взяв грошові кошти у ОСОБА_1 , у розмірі 49 600,00 грн, та зазначив, що дані грошові кошти взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, а саме оплату останнього місяця оренди приміщення та на заробітну плату працівникам.
Згідно з розпискою від 22 лютого 2020 року ОСОБА_2 , отримав грошові кошти у ОСОБА_1 , у розмірі 28 150,00 грн, та зазначив, що дані грошові кошти ОСОБА_2 взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності.
Згідно з розпискою від 25 березня 2020 року ОСОБА_2 , взяв грошові кошти у ОСОБА_1 , у розмірі 35 000,00 грн, та зазначив, що дані грошові кошти ОСОБА_2 взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, кошти будуть використанні на будівельні матеріали, транспортні перевезення, газовий обігрівач, будівельні роботи.
ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за договором №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, на зв'язок не виходить, відмовляється повертати кошти, привласнивши їх та безпідставно користуючись на власний розсуд, ігноруючи права власника цих коштів.
Зазначає, що відповідно до п.2.7 Договору сторони зобов'язані надавати всю необхідну інформацію та документи про стан ведення господарської діяльності (бухгалтерську, дозвільну, договори чи інші документи, які стосуються спільної господарської діяльності), а також повний доступ до комп'ютерних програм, які використовуються в господарській діяльності, системи відео нагляду та інших електронних систем. Порушення вказаного пункту призводить до розірвання договору в односторонньому порядку з усіма наслідками такого розірвання для Сторін.
ОСОБА_1 просила відповідача в добровільному порядку внести внесок у сумі 284 000,00 грн, та кошти, отримані за розпискою від ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не виконує умов Договору про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності.
Згідно з п. 4.1 вищевказаного договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності у випадку неможливості виконання стороною договору взятих на себе зобов'язань у встановлений договором строк, вона зобов'язана негайно попередити всіх учасників договору про неможливість виконання.
Згідно з п. 4.2 договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, невиконання умов договору з вини Сторони договору тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Згідно з п. 4.3 договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, у випадку невиконання зобов'язань Стороною договору інша Сторона договір може бути розірвано в односторонньому порядку з письмовим повідомленням іншої Сторони не пізніше ніж за 30 календарних дні до моменту припинення дії договору.
Згідно з п. 4.3 договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, у разі припинення дії договору Сторонам повертаються їхні внески в повній мірі, а також прибуток, який не був отриманий.
ОСОБА_1 виплати за договором про спільну діяльність (повернення інвестиції) не надходити взагалі, грошові кошти від продажу грибів ОСОБА_2 не надходили, на неодноразові звернення позивачки з вимогами про надання звіту, на основі якого має здійснюватись облік витрат на ведення спільної діяльності і розподіл прибутку між сторонами, та прийняття спільного рішення щодо бізнесу відповідач не реагував та не реагує.
Така поведінка відповідача може розцінюватися як одностороння відмова від зобов'язання, що спричинило для ОСОБА_1 ситуацію, у якій є неможливим досягнення мети договору про спільну діяльність (повернення інвестиції та генерування систематичного прибутку), а відтак порушення договору з боку відповідача є істотним. Отже, з огляду на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону вважає обґрунтованою вимогу про розірвання договору про спільну діяльність з підстав істотного порушення його умов.
Отже, у спільну діяльність на виконання умов договору позивачка інвестувала грошові кошти в розмірі 284 000 грн, ОСОБА_2 не інвестував грошові кошти в розмірі 284 000 грн взагалі, що є невиконанням умов договору та є прямим збитком, який відповідач має відшкодувати, оскільки саме він істотно порушив зобов'язання.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд:
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 суми внеску при укладенні договору про сумісну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності в розмірі 284 000,00 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 кошти згідно з розпискою від 16 квітня 2020 року в розмірі 1 233,00 доларів США, що станом на 06 травня 2025 року еквівалентно сумі 51 297,23 грн, згідно з курсом Національного Банку України;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 кошти згідно з розпискою у розмірі 49 600,00 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 кошти згідно з розпискою від 22 лютого 2020 року в розмірі 28 150,00 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 кошти згідно з розпискою від 25 березня 2020 року в розмірі 35 000,00 грн.
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн;
Ухвалою Голосіївського районного суду міста від 27 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження надсилалася за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак кореспонденція повернулася до суду з відміткою про причини невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про повідомлення відповідача про судовий розгляд справи. Відзиву на позов та клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не подавав.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із ч. 11 цієї статті, зокрема, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач був належним чином сповіщений про проведення судового розгляду цивільної справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26 лютого 2020 року між фізичною особи-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності.
Відповідно до п.1.1 сторони уклали даний договір про спільну діяльність з метою організації та ведення спільної діяльності, а саме: вирощування та подальшої реалізації грибів для отримання прибутку. Для досягнення вказаної мети сторони зобов'язуються спільно й погоджено вчиняти необхідні фактичні і юридичні дії.
Відповідно до п.2.1 кожна сторона договору в строк до 01 серпня 2020 року зобов'язана зробити внесок у розмірі 284 000 грн. Внесок може бути в грошовій формі та у формі передачі майна, устаткування, обладнання, витратних матеріалів або іншого майна, яке необхідне для ведення господарської діяльності. Передача внеску у вигляді майна, устаткування, обладнання, витратних матеріалів чи іншого майна оформляється актом прийому-передачі, передача внеску у вигляді грошових коштів відбувається шляхом переказу їх на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 або про факт передачі грошових коштів у вигляді внеску засвідчується розпискою.
Відповідно до п.3.5 за згодою сторін договору ведення справ з метою спільної діяльності доручається ОСОБА_2 . Всі свої дії останній зобов'язаний погоджувати з ОСОБА_1 . Порушення вказаного пункту призводить до розірвання угоди в односторонньому порядку з усіма наслідками такого розірвання для сторін.
Відповідно до п.4.5 договору у разі порушення умов договору однією стороною, інша сторона направляє винній стороні претензію. Остання, протягом 5 днів повинна надати відповідь на претензію та виконати умови договору в повній мірі. У випадку невиконання умов договору сторонам повертається внесок вкладений в спільну господарську діяльність, неотриманий прибуток від такої діяльності.
Пунктом 6.1 договору визначено, що договір укладений строком на 2 роки з подальшою автоматичною його пролонгацією, якщо за 30 календарних днів сторони не отримали письмового повідомлення про припинення дії договору.
Згідно з розпискою від 16 квітня 2020 року, ОСОБА_2 взяв грошові кошти у ФОП ОСОБА_1 , в сумі 33 300,00 грн (1 233,00 дол.США). Вказані грошові кошти взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, а саме на закупівлю: сантехнічного обладнання; водяного насосу; форсунок; промислових вентиляторів; труби полієтилєнової; будівельних матеріалів (профільні труби, кути); освітлення; шанги,труби,водяний гідрант; катушки по 25 метрів; противогази 3 шт.; дизельне топливо; подушки під вентилятору установку; зарплата робітникам.
Згідно з розпискою від 25 березня 2020 року, ОСОБА_2 взяв грошові кошти у ФОП ОСОБА_1 у розмірі 49 600,00 грн, та зазначив, що дані грошові кошти взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, а саме оплату останнього місяця оренди приміщення та на заробітну плату працівникам.
Згідно з розпискою від 22 лютого 2020 року ОСОБА_2 , отримав грошові кошти в ОСОБА_1 , у розмірі 28 150,00 грн у борг.
Згідно з розпискою від 25 березня 2020 року ОСОБА_2 , взяв грошові кошти у ФОП ОСОБА_1 , у розмірі 35 000,00 грн та зазначив, що дані грошові кошти ОСОБА_2 взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, кошти будуть використанні на будівельні матеріали, транспортні перевезення, газовий обігрівач, будівельні роботи.
06 травня 2025 року позивачем ФОП ОСОБА_1 на адресу, зазначену сторонами у договорі про спільну господарську діяльність, відповідачу ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу, в якій, посилаючись на невиконання умов договору та привласнення грошових коштів, ФОП ОСОБА_1 просить розірвати договір № 1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності від 26 лютого 2020 року, повернути ОСОБА_1 внесок у сумі 284 000,00 грн та сплатити кошти, отримані за розпискою від ОСОБА_1 у розмірі 49 600,00 грн, 1233,00 дол. США, що еквівалентно сумі 51 297,23 грн, 35 000,00 грн та 28 150,00 грн.
Щодо підвідомчості вказаної справи.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів стороною яких є фізична особа яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.
Наявність у фізичної особи статусу суб'єкта господарювання не означає, що усі правовідносини за її участю є господарськими.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 910/16713/15 та від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц).
Вказаний висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц (провадження № 14-164цс19).
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб'єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.
З матеріалів справи відомо, що договір про спільну діяльність укладено між фізичною особою та фізичною особою-підприємцем.
Загальні положення про спільну діяльність в Україні регулюються главою 77 ЦК України, що свідчить про належність цього інституту до галузі цивільного права.
Одним із учасників правочину є фізична особа без статусу суб'єкта підприємницької діяльності - відповідач у цій справі, а з договору про спільну діяльність не вбачається, що між сторонами виникли корпоративні відносини.
Враховуючи вищезазначене, дана справа підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.
Щодо розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Частиною першою статті 1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Згідно зі статтею 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Частиною першою статті 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом (частина перша статті 1134 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1141 ЦК України у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників договір простого товариства припиняється.
При цьому частина друга зазначеної статті регулює порядок повернення учасникам договору простого товариства, у разі його припинення з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 1141 ЦК України, речей, переданих у спільне володіння та (або) користування учасників, які їх надали. Зокрема, у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, тобто в порядку поділу спільної часткової власності.
Крім того, учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18 зазначив, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною четвертою статті 631 ЦК України.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що вона належним чином виконала умови договору та внесла свій вклад в спільну господарську діяльність у розмірі 284 000,00 грн, в свою чергу відповідач грошові кошти не інвестував взагалі, що є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору у зв'язку із істотним порушенням зі сторони відповідача умов договору та повернення їй коштів у зазначеному розмірі як понесений прямий збиток.
Як вбачається з умов договору (п.2.1) кожна сторона договору в строк до 01 серпня 2020 року зобов'язана зробити внесок у розмірі 284 000,00 грн. Внесок може бути в грошовій формі та у формі передачі майна, устаткування, обладнання, витратних матеріалів або іншого майна, яке необхідне для ведення господарської діяльності. Передача внеску у вигляді майна, устаткування, обладнання, витратних матеріалів чи іншого майна оформляється актом прийому-передачі, передача внеску у вигляді грошових коштів відбувається шляхом переказу їх на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 або про факт передачі грошових коштів у вигляді внеску засвідчується розпискою.
Отже, як слідує з умов укладеного між сторонами договору, внесок у спільну господарську діяльність у вигляді грошових коштів відбувається шляхом переказу їх на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 .
За доводами позовної заяви грошові кошти у розмірі 284 000,00 грн, які позивач просить стягнути із відповідача, позивач визначає як завдані їй прямі збитки у зв'язку із істотним порушенням відповідачем договірних зобов'язань.
Частинами другою та п'ятою статті 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Разом з тим, посилаючись на істотне порушення відповідачем договору про спільну господарську діяльність та необхідність його розірвання у порядку ст. 653 ЦК України, відповідних позовних вимог про розірвання договору № 1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності від 26 лютого 2020 року позивач не заявила.
За встановлених обставин, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, у задоволенні вимоги ФОП ОСОБА_1 про повернення їй внесених коштів у спільну господарську діяльність у розмірі 284 000 грн, слід відмовити за необґрунтованістю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за розписками від 16 квітня 2020 року, від 25 березня 2020 року, від 22 лютого 2020 року, від 25 березня 2020 року, зазначаючи, що вказані кошти ОСОБА_2 отримав на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, кошти мали бути використанні на будівельні матеріали, транспортні перевезення, газовий обігрівач, будівельні роботи.
Як вбачається з розписки від 16 квітня 2020 року, ОСОБА_2 взяв грошові кошти у ФОП ОСОБА_1 , в сумі 33 300,00 грн (1 233,00 дол. США). Вказані грошові кошти взяв на виконання умов договору №1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності, а саме на закупівлю: сантехнічного обладнання; водяного насосу; форсунок; промислових вентиляторів; труби полієтилєнової; будівельних матеріалів (профільні труби, кути); освітлення; шанги, труби, водяний гідрант; катушки по 25 метрів; противогази 3 шт.; дизельне топливо; подушки під вентилятору установку; зарплата робітникам.
При цьому, позивачка зазначає, що за даною розпискою ОСОБА_2 зобов'язаний повернути 51 297, 23 грн, конвертуючи іноземну валюту - долар США, станом на 06 травня 2025 року, однак, як слідує з указаної розписки, ОСОБА_2 взяв грошові кошти саме в національній валюті, в сумі 33 300,00 грн.
Крім того, з розписки від 22 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 28 150,00 грн в борг, а не на виконання договору про спільну господарську діяльність, як про це помилково зазначає позивач.
При цьому, позовних вимог про стягнення коштів за борговою розпискою, позивачем не заявлялось, отже у стягненні вказаної суми з відповідача слід відмовити.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти отримані на виконання договору про спільну господарську діяльність за розпискою від 16 квітня 2020 року в сумі 33 300,00 грн, за розпискою від 25 березня 2020 року в розмірі 49 600,00 грн та за розпискою від 25 березня 2020 року в розмірі 35 000,00 грн, на загальну суму 117 900,00 грн.
Позивач також просить стягнути на її користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги відсутність заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на правову допомогу чи неспівмірності таких витрат ціні позову, суд дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 262,00 грн (26,31%).
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 007,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22 травня 2025 року.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1 580,40 грн (26,31 %).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти, отримані на виконання договору № 1 про спільну господарську діяльність та інвестування господарської діяльності від 26 лютого 2020 року за розпискою від 16 квітня 2020 року в розмірі 33 300,00 грн, за розпискою від 25 березня 2020 року в розмірі 49 600,00 грн та за розпискою від 25 березня 2020 року в розмірі 35 000,00 грн, а всього стягнути 117 900 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 580 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят) гривень 40 копта витрати на правничу допомогу в сумі 5 262 (п'ять тисяч двісті шістдесят дві) гривні.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Текст судового рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк