03 жовтня 2025 р. Справа № 480/6440/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 (суддя Глазько С.М.; м. Суми) по справі № 480/6440/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" (надалі також - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, додаткової щомісячної винагороди за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно;
- зобов'язати Державну установу "Роменська виправна колонія (№56)" нарахувати та виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 року по 01.06.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, враховуючи раніше проведенні виплати.
Рішенням від 10 квітня 2025 року Сумський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 .
Визнав протиправними дії Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000, 00 грн. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Зобов'язав Державну установу «Роменська виправна колонія (№ 56)» (42073, Сумська область, Роменський район, с. Перехрестівка, вул. Вишнева, 19, код 08565078) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, в розмірі 30000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн виплачується особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, у зв'язку з чим відповідачем видавались накази, на підставі яких позивачу була виплачена додаткова винагорода за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 25.04.2022, з 26.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.05.2022 по 31.05.2022 за фактичну кількість годин несення служби, однак судом першої інстанції безпідставно не враховано вказані обставини, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 проходила службу на посаді психолога відділу по роботі з персоналом Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)».
Наказом державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 31.05.2024 № 78/ОС-24 у відповідності із Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та Законом України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 , майора внутрішньої служби, звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 20.06.2024 з проханням нарахувати та виплатити їй додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 01.06.2022, передбачену постановою № 168.
Державна установа “Роменська виправна колонія (№56)» листом №4/1957 від 08.07.2024 повідомила позивача, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Керуючись вимогами постанови N°168, листом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції від 25.05.2022 року №22-88/5.1/5.1/24- 22 про визначення розміру додаткової винагороди пропорційно фактичному часу несенню служби, наказами по установі від 25.05.2022 року №60/ОС-22 та від 08.08.2022 року №Ю1/ОС- 22 «Про надання додаткової винагороди» затверджено фактичну кількість годин несення служби осіб рядового і начальницького складу ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» та розмір нарахованої додаткової винагороди відповідно до Постанови.
На підставі даного наказу відповідно до фактичної кількості годин несення служби, зазначеної в табелях обліку робочого часу ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду:
- за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року у розмірі 1071,43 грн. за 24 год. несення служби;
- за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року у розмірі 7056,45 грн. за 175 год. несення служби;
- за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року у розмірі 2000,0 грн., за 48 год. несення служби (щорічна чергова відпустка 15 діб);
- за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року у розмірі 0,00 грн, за 0 год. несення служби (щорічна чергова відпустка 15 діб);
- за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 3870,97 грн., за 96 год. несення служби (щорічна чергова відпустка 13 діб).
Кошти виплачені (за вирахуванням військового збору) згідно платіжного доручення №498 від 26.05.2022 року в сумі 9975,96 грн. та платіжного доручення №755 від 09.08.2022 року - 3812,91 грн.
Таким чином, зобов'язання державної установи щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2002 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року, виконано в повному обсязі.
Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди у повному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний був нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі Закон № 2713-IV)
Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четверта статті 21 Закону № 2713-IV).
Відповідно до частини другої статті 23 Закону № 2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною п'ятою статті 23 Закону № 2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018) (далі Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктами 2 і 3 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок № 925/5).
Пункт 3 Порядку № 925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 до Постанови № 168 внесені зміни, відповідно до яких абзац перший пункту 1 після слів "та поліцейським" доповнено словами, "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"".
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Надалі постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 до Постанови № 168 внесені зміни, якими в абзаці першому пункту 1 слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"" замінено словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)".
Крім того, зазначеною Постановою № 754 від 01.07.2022 внесені зміни щодо порядку виплати додаткової винагороди, а саме: після слова "щомісячно" доповнено словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 проходила службу на посаді психолога відділу по роботі з персоналом Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)», яка розташована на території села Перехрестівка, Роменського району, Сумської області.
Суд звертає увагу на те, що згідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, Програма "єПідтримка" поширюється на Сумську область.
Отже, з 24.02.2022 позивач набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою № 168, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Сумська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме у пункті 1: 1) в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінити словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мала право на отримання додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168, у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно, з урахуванням такого.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачу проводилось нарахування додаткової винагороди, а саме:
- за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року у розмірі 1071,43 грн. за 24 год. несення служби;
- за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року у розмірі 7056,45 грн. за 175 год. несення служби;
- за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року у розмірі 2000,0 грн., за 48 год. несення служби (щорічна чергова відпустка 15 діб);
- за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року у розмірі 0,00 грн, за 0 год. несення служби (щорічна чергова відпустка 15 діб);
- за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 3870,97 грн., за 96 год. несення служби (щорічна чергова відпустка 13 діб).
Тобто, додаткова винагорода позивачу виплачувалась, проте не у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, а у розмірі відповідно до фактично відпрацьованого часу.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на виконання Постанови № 168 до державної установи надійшов лист з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.05.2022 № 22-88/5.1/5.1/24-22, який передбачав визначення розміру додаткової винагороди пропорційно фактичному часу несенню служби.
Однак листи Міністерства юстиції України та Південно-східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не містять норм права та не можуть бути покладені в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Надані у листах роз'яснення мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова № 168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.
Щодо внесених постановою Кабінетом Міністрів України № 754 від 01.07.2022 змін до Постанови № 168 (які відповідно до пункту 2 застосовуються з 01.06.2022), та постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, якими визначено виплату додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, колегія суддів звертає увагу на принцип незворотності дії в часі законів та інших правових актів та зазначає наступне.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У спірному випадку справа не стосується відповідальності позивача, спір пов'язаний з виплатою грошового забезпечення особі, відтак в період роботи позивача в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 діяла норма пункту Постанови № 168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тобто зазначена норма передбачала обов'язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи із розміру 30000 гривень щомісячно.
За приписами частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів зазначає, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції.
Аналогічне тлумачення змісту постанов КМУ №168 та №793 наведене, зокрема, в постанові Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, в розмірі 30000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі № 480/6440/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко