апеляційне провадження №22-ц/824/10417/2025
справа №357/15673/23
03 жовтня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Штифорук О.В., повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У грудні 2023 року ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позову мотивує тим, що 21 липня 2021 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_2 укладено договір №111437-КС-011 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до пункту 1 договору кредиту ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надало позичальниці грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил надання грошових коштів у кредит.
Сторони визначили, що оплата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86645542 процентів за кожен день користування кредитом.
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень шляхом перерахування на банківську карту позичальниці
№ НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 02 листопада 2023 року утворилась заборгованість за договором №111437-КС-011 про надання кредиту, у розмірі 130 715,87 гривень, що складається з:
- 50 000,00 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту;
- 73 215,87 гривень - сума прострочених платежів по процентах;
- 7 500,00 гривень - сума прострочених платежів за комісією.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за договором №111437-КС-011 про надання кредиту від 21 липня 2021 року, що становить 130 715,87 гривень, яка складається з: 50 000,00 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 73 215,87 гривень - сума прострочених платежів по процентах; 7 500,00 гривень - сума прострочених платежів за комісією.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за договором №111437-КС-011 від 21 липня 2021 року у розмірі 130 715,87 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 50 000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 73 215,87 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 7 500,00 гривень.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147,20 гривень.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА" взяті на себе зобов'язання по укладеному договору про надання кредиту № 111437-КС-011 від 21 липня 2021 року виконало у повному обсязі, а відповідачкою ОСОБА_3 порушено умови вказаного договору, заборгованість по платежах та поточні платежі відповідно до умов укладеного договору нею своєчасно не сплачувалися.
Суд зазначив, що відповідачка не спростувала розмір та порядок нарахування відсотків та інших платежів за договором, контррозрахунку суми нарахованих відсотків, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, до прикладу, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку не надав, відтак, у суду відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану суму заборгованості.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Сікорською І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповно з'ясовані обставини у справі, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Зазначає, що відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики у цьому випадку мав бути укладений у письмовій формі. Закон України "Про електронну комерцію" застосовується лише до правочинів, які не суперечать спеціальному законодавству, зокрема Закону України "Про електронний цифровий підпис". Отже, посилання позивача на укладення договору з використанням одноразового ідентифікатора не може вважатися належним підтвердженням факту укладення договору.
Закон України "Про електронний цифровий підпис" передбачає, що лише електронний цифровий підпис, підтверджений чинним сертифікатом, може прирівнюватися до власноручного. Використання одноразових ідентифікаторів таким вимогам не відповідає. Водночас, повідомлення Нацкомфінпослуг від 13 лютого 2019 року визначає, що належним доказом укладення електронного договору є роздруківка з електронної системи з хронологією дій сторін, засвідчена керівником фінансової установи. Такого доказу позивачем подано не було.
Вказує, що матеріали справи не містять жодних підписаних відповідачкою документів, зокрема анкети клієнта чи договору навіть у формі одноразового ідентифікатора. Наявна лише роздруківка договору без підпису відповідачки. Таким чином, відсутні належні й допустимі докази того, що між сторонами фактично було укладено кредитний договір.
Скаржниця уважає, що суд першої інстанції не дослідив усі обставини справи, неправильно застосував норми права та безпідставно визнав укладеним договір позики, хоча фактичних і належних доказів цьому немає.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за договором № 111437-КС-011.
Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що договір про надання фінансового кредиту, у тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку у відповідності до умов кредитних договорів мали бути перераховані кредитні кошти.
Сам договір, паспорт споживчого кредиту та інші надані документи не містять реквізитів платіжної картки відповідачки, що унеможливлює перевірку маршруту коштів і суперечить також Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, яка вимагає належного оформлення безготівкових розрахунків з ідентифікацією рахунків та обов'язковими реквізитами платіжних документів.
Суд першої інстанції неправильно застосував статтю 1048 ЦК України та не врахував статтю 18 Закону України "Про захист прав споживачів". За змістом статті 1048 ЦК кредитор має право на проценти лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; після його спливу чи пред'явлення вимоги за частина 2 статті 1050 ЦК право нараховувати проценти припиняється.
Правовідносини споживчого кредитування регулюються спеціальним законодавством. Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" та рішення Конституційного Суду від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 дія цього Закону поширюється на відносини між кредитодавцем і позичальником-споживачем як на етапі укладення, так і під час виконання договору. Статтею 18 цього Закону України "Про захист прав споживачів" забороняє включати до договорів умови, які є несправедливими, тобто створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема, несправедливими визнаються умови про непропорційно великі суми компенсацій.
Завищені відсотки суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, перетворюючись на несправедливий тягар для позичальника та джерело надмірного прибутку кредитора.
Вказує на порушення судом першої інстанції статей 263, 264 ЦПК України, оскільки у мотивувальній частині суд зобов'язаний наводити встановлені факти, зміст спірних правовідносин та докази, якими вони підтверджуються. Проте висновок суду про погодження відповідачки із розміром процентів не підтверджений матеріалами справи, що свідчить про відсутність належної мотивації.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц, Суду від 11 липня 2018 року по справі № 752/6743/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18, від 06 лютого 2019 року по справі № 175/475/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Рокитнянського районного суду Київської області скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 21 липня 2021 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №111437-КС-011.
Відповідно до пункту 2 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
Пунктам 2 визначено такі умови:
- строк кредитування - 24 тижні;
- процентна ставка в день - 0,86645542, фіксована;
- комісія за надання кредиту - 7 500,00 грн;
- термін дії договору - до 05 січня 2022 року;
- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 110 040,00 грн;
- орієнтована реальна річна процентна ставка - 3 606,32 процентів.
Пунктом 3 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник. Останній платіж в рахунок повернення боргу позичальниця мала сплатити 05 січня 2022 року, загальний розмір платежів, які мав сплатити позичальниця за кредитним договором складав 110 040,00 грн, з яких: проценти за користування кредитом 52 540,00 грн, кредит 50 000,00 грн, комісія за надання кредиту 7 500,00 грн.
Пункт 15 договору містить реквізити сторін договору. У графі позичальник вказано ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Рокитнянським РС Управління ДМС України в Київській області 26 11 2012 року, РНОКК НОМЕР_3 . Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9685 21 липня 2021 року 11:15 годин (том 1 а.с.33-35).
Матеріали цивільної справи містять анкету клієнта, з даних якої убачається, що така містить відомості про ОСОБА_4 . Зокрема, адресу реєстрації та проживання, дату народження, РНОКПП, реквізити документа, що посвідчує особу, контактний номер та номер банківської картки для перерахунку коштів (том 1 а.с. 45).
Згідно даних довідки, виданої ТОВ "ФК "Елаєн" убачається, що така видана ТОВ "БІЗПОЗИКА" на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційнонологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ "ФК "Елаєнс" та ТОВ "БІЗПОЗИКА", і підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі. Із графи деталі операції убачається, що 21 липня 2021 року на рахунок № НОМЕР_1 перераховано 25 000,00 гривень. Номер операції p2p_navi_xcnbetti5v9r22abts9n7xiis9s0l8gb. У графі призначення платежу вказано "перерах. коштів ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №111437-КС-011 від 21 липня 2021 року Без ПДВ" (том 1 а.с. 46).
Крім цього, матеріали справи містять довідку про перерахування 21 липня 2021 року на картку НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 25 000,00 гривень. Номер операції вказано p2p_navi_0iiqxx75feqyjj70jrez53t37xeger (том 1 а.с. 47).
Згідно даних листа АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" №БТ/2549 від 09 квітня 2024 року убачається, що на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (том 1 а.с. 106)
Матеріали справи містять виписку із банківського рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до даних виписки убачається, що 21 липня 2021 року об 11:20:15 на рахунок відповідачки надійшло 25 000,00 гривень. Крім цього, 21 липня 2021 року об 11:21:25 на рахунок відповідачки надійшло 25 000,00 гривень (том а.с.107-109).
З даних свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 убачається, що 03 вересня 2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на " ОСОБА_6 " (том 1 а.с. 115).
Згідно даних доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості убачається, що заборгованість ОСОБА_4 становить 130 715,87 гривень, що складається із заборгованості за кредитом 50 000,00 гривень; заборгованості по відсоткам 73 215,87 гривень та комісії 7 500,00 гривень (а.с. 17-28).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до пункту 12 статті Закону 11 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи установлено, що договір про надання кредиту №111437-КС-011 підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора G-9685 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", отже є таким що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів укладення договору.
Колегія суддів уважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позивачем того, що саме відповідачкою заповнювалась анкета клієнта, оскільки така містить анкетні та персональні дані відповідачки. Доказів того, що ці дані були втрачені відповідачкою та використані іншими особами матеріали справи не містять. Крім цього, матеріали справи містять фото паспорту відповідачки, створені ОСОБА_2 .
Посилання скаржниці на відсутність доказів перерахування коштів колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі спростовуються даними виписки із карткового рахунку останньої, згідно даних якої 21 липня 2021 року на рахунок відповідачки двома транзакціями зараховано грошові кошти на загальну суму 50 000,00 гривень. Виписка із банківського рахунку відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є належним доказом підтвердження господарської операції.
Окрім того, відповідачкою не спростовано належність їй платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку здійснено перерахування грошових коштів.
Щодо посилань скаржниці на положення статті 1048 ЦК України та статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" колегія суддів зазначає про таке.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.
Відповідачка погодила такий розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.
Аналіз укладеного договору, зокрема пункту 2 дозволяє зробити висновок, що сторони погодили процентні ставки за користування кредитом, отже колегія суддів уважає необґрунтованим посилання скаржниці на порушення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України, такі є узгодженим сторонами договору.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржниці, щодо нарахування позивачем відсотків поза межами кредитування, оскільки згідно даних розрахунку заборгованості останнім днем нарахування відсотків за користування кредитом є 04 січня 2022 року.
Ураховуючи те, що днем повернення коштів укладеним договором визначено 05 січня 2022 року, доводи скаржниці про нарахування відсотків поза межами стоку кредитування необґрунтовані та суперечать обставинам у справі.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова