Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/3436/2025
м. Київ Справа №752/8718/25
30 вересня 2025року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Кузьміна Євгена Олександровича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 130 КУпАП
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 23 травня 2025 року адвокат ОСОБА_1 - Кузьмін Є.О. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києвавід 15 травня 2025 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційну скаргу апелянтобгрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята без ретельного з'ясування всіх обставин справи.
Вказує, що з долученого до справи відеозапису вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля, який знаходився в нерухомому стані та в якому навіть не перебував ОСОБА_1 , само по собі знаходження в салоні транспортного засобу чи біля автомобіля, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в стані алкогольного стану, не є беззаперечним доказом наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, що виключає наявність підстав для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
Усудове засідання 30 вересня 2025 року адвокат ОСОБА_1 - Кузьмін Є.О. повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, на адресу Київського апеляційного суду двічі направляв заяви про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою дитини та свою хворобою.
Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_1 - Кузьміна Є.О.про відкладення розгляду справи, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дня до початку судового розгляду.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).
Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність адвоката ОСОБА_1 - Кузьміна Є.О., визнавши причини двічі поспіль неявки до суду неповажними.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на три роки, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 266 КУпАП).
Відповідно до п. п. 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Відповідальність керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначено ст. 130 КПАП.
Так, ч. 2 ст. 130 КУпАП визначено, що повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР №272861 ОСОБА_1 будучи особою, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, 16 березня 2025 року о 02 год. 35 хв. в місті Києві по вул. Холодноярська, 15 керував транспортним засобом «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП
До протоколу про адміністративне правопорушення долучені: - результати аналізу приладу «Drager», проведеного на місці зупинки, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу на стан алкогольного сп'яніння з кількісним показником 1.43 проміле; - акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; - копія постанови серії ЕНА № 4279493 від 16.03.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП; - довідка адмінпрактики УПП у м. Києві ДПП від 17.03.2025 щодо проведення заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення; - копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09 січня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - витяг з бази «Армор» з інформацією щодо ОСОБА_1 та транспортного засобу «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_1 , яким він керував;- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - відеозапис з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Необґрунтованими доводами апеляційної скарги є те, що з долученого до справи відеозапису вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля, який знаходився в нерухомому стані та в якому навіть не перебував ОСОБА_1 , само по собі знаходження в салоні транспортного засобу чи біля автомобіля, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в стані алкогольного стану, не є беззаперечним доказом наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, що виключає наявність підстав для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що підстави зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винність чи не винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП. Наявність підстав для зупинки транспортного засобу не підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із тим, що ці обставини не входять до об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, а тому дана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Крім того, посилання на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем спростовується відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського. Так, під час з'ясування обставин події, ОСОБА_1 фактично не заперечував факту керування ним автомобілем.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 - Кузьміна Є.О.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Кузьміна Євгена Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: