Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5934/2025
03 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 752/14934/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Данілової Т.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В липні 2024 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/нвід 22 грудня 2020 року у розмірі 112743,26 грн., яка складається з: 103625,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9117,30 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
В мотивування вимог посилався на те, що 22 грудня 2020 року відповідачпідписавзаяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якої погодив умови про: встановлення відновлювальної кредитної лінії до 50000 грн.; тип кредитної карти «Універсальна»; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка 42,0% річних.
Вказував, що на підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 11/24.
Зазначав, що відповідач 05 грудня 2022 року підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткову угоду, відповідно до якої сторони узгодили зміни умов кредитування: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років; процентна ставка - 12,0% річних.
Посилався на те, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 103625,96 грн. та 2422,40 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 9117,30 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом не взято до уваги, що банком пред'явлено до стягнення відсотки у сумі 9117,30 грн., які розраховані за період з 01 серпня 2023 року по 25 червня 2024 року. Зазначені нарахування здійснені банком відповідно до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 22 грудня 2020 року та від 05 грудня 2022 року.
Вказував, що суд першої інстанції посилається в своїх висновках на заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 10 березня 2010 року, що в свою чергу є хибним тлумаченням обставин.
Зазначав, що відповідно до п.1.3 заяви про приєднання процентна ставка, відсотків річних визначена на рівні - 42,00 % - для кредитних карт.
Вважає, що підписанням заяви про приєднання в редакції від 22 грудня 2020 року та від 05 грудня 2022 року, що містить такі умови кредитування рахунку, як то відсоткову ставку, розмір кредитного ліміту, та всі інші істотні умови, сторони погодили всі істотні умови кредитування.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованостіза тілом кредиту у розмірі 103625,96 грн. та 2422,40 грн. судового збору не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписаної відповідачем процентна ставка не зазначена, тобто банком не погоджені умови кредитування з відповідачем.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статтей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст.1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50000 грн., тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних: 42,0%; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
05 грудня 2022 року відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00060341773_01 до кредитного договору від 05 грудня 2022 року, відповідно до п.1. якої сторони узгодили змінити умови кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди; процентна ставка, відсотків річних: 12,0%; мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, підписавши 22 грудня 2020 року Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та 05 грудня 2022 року Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00060341773_01 до кредитного договору від 05 грудня 2022 року, відповідач добровільно погодився з визначеними у них умовами кредитування, в тому числі, і щодо розміру відсотків за кредитом та взяв на себе відповідні зобов'язання.
Звертаючись з апеляційною скаргою, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказував на те, що ним на підтвердження позовних вимог надана виписка по карткову рахунку та розрахунок заборгованості відповідача, які є належними та допустимими доказами по справі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції було встановлено, що в додатках до позовної заяви, яка була подана до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» вказано, що до неї додано виписку по рахунку (оригінал) та розрахунок заборгованості (оригінал), однак матеріали справи не містять виписки по рахунку та розрахунку заборгованості ОСОБА_1 .
Будь-яких актів про відсутність у додатках до позовної заяви виписки по рахунку (оригінал) та розрахунку заборгованості, судом першої інстанції не складалося.
З метою повного та всебічного розгляду справи, Київським апеляційним судом до суду першої інстанції було направлено запит про надання до суду апеляційної інстанції додатків, які були додані до позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме: виписку по рахунку та розрахунок заборгованості.
На виконання вимог запиту, Голосіївським районним судом міста Києва було направлено на адресу апеляційного суду виписку по рахунку та розрахунок заборгованості ОСОБА_1 .
Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано до суду апеляційної інстанції виписку по рахунку та розрахунок заборгованості.
Колегія суддів вважає, що виписку по рахунку та розрахунок заборгованості відповідача слід оцінити разом з іншими доказами, які наявні у справі.
З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач отримав кредитну картку та активно нею користувався, знімаючи грошові кошти та здійснюючи покупки за кредитні кошти.
Зазначена виписка є належним та допустимим доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, що відповідачем не спростовано.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 11 грудня 2020 року у відповідача станом на 25 червня 2024 року наявна заборгованість по відсоткам у розмірі 9117,30 грн. Сума відсотків нараховувалася відповідачу відповідно до погоджених умов кредитування із розрахунку 3,5 % на місяць (42 % річних) з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2022 року та із розрахунку 12 % річних) з 01 грудня 2022 року.
Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження погодження умов кредитування щодо сплати відсотків, оскільки підписавши викладені у заявах про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг умови кредитування, сторони в подальшому їх виконували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за відсотками у розмірі 9117,30 грн., а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4542 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за відсотками - скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по відсоткам у розмірі 9117 грн. 30 коп. та судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4542 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Головуючий:
Судді: