Справа № 711/6030/25
Номер провадження 3/711/1702/25
04 вересня 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Остапенко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора Лисика М. Ю., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адміністративну справу, що надійшла з Черкаського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (протокол № 29), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кочержинці Уманського району Черкаської області, громадянки України, українки, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді диспетчера 19 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Черкаській області, будучи відповідно до підпункту «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абзацу другого ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік після припинення діяльності (після звільнення).
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вказане правопорушення вчинено за наступних обставин.
Наказом ДСНС в Черкаській області від 10.03.2016 № 65 ОСОБА_1 призначено на посаду диспетчера 19 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Черкаській області. У подальшому, наказом ДСНС в Черкаській області від 25.05.2021 № 28 із 27.05.2021 ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій за пп. 4 п. 176 (у зв?язку із скороченням штатів). Під час проходження служби ОСОБА_1 в системі службової підготовки попереджено про недопущення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).
Згідно з підпунктом «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 дія Закону України «Про запобігання корупції» поширюється на суб'єктів, якими є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки У країни.
У розумінні підпункту «д» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та зобов'язана подавати декларацію відповідно до встановленого Законом порядку.
Абзацом другим ч. 2 ст. 45 Закону передбачено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до Закону, декларація суб'єкта декларування, який припинив відповідну діяльність (декларація після звільнення) подається відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в», пункту 2 ч. 1 ст. 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду суб'єктам декларування зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади, перебування (проходження) на яких зумовили обов'язок подання такої декларації.
Як вказано у до п. 2-7 Перехідних положень Закону «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби 27.05.2021, граничним терміном подачі щорічної декларації за 2021 рік після звільнення є 31.01.2024.
У судовому засіданні ОСОБА_1 факт несвоєчасного подання декларації визнала. Зазначила, що із 2017 року працювала у службі цивільного захисту і подавала декларації. Пояснила, що перед звільненням у відділі кадрів її попередили про необхідність подати декларацію, що вона і зробила, однак про обов'язок подання декларації після звільнення не повідомляли, інакше вона б її подала. Пам'ятку при звільненні підписувала, підпис на ній підтвердила як свій. Із положеннями Закону України «Про запобігання корупції» детально не знайомилася.
Прокурор Лисик М.А. зазначив, що перед поданням декларації сайт НАЗК пропонує суб'єкту декларування ознайомитися з пам'яткою про строки подання декларацій, але люди зазвичай ставлять про це формальну відмітку, не читаючи саму пам'ятку. Разом з тим, підтримав обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, зазначив про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діяння, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з урахуванням того, що ОСОБА_1 була суб'єктом декларування з 2017 року, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася. Також прокурор зазначив про відсутність в цьому випадку ознак малозначності вчиненого з огляду на тривалість строку, в який ОСОБА_1 зрештою подала декларацію (фактично лише 25.04.2025), і просив накласти на неї стягнення у виді штрафу в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання декларації без поважних причин, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Склад вказаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, в той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.
Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) передбачено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до Закону, декларація суб'єкта декларування, який припинив відповідну діяльність (декларація після звільнення) - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду, суб'єкта декларування у такій декларації зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади,- перебування (проходження) на яких зумовили обов'язок подання такої декларації.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023, який набрав чинності 12.10.2023, визначено, що за загальним правилом до 31.01.2024 слід подати: щорічні декларації (з будь-якою позначкою) за 2021-2022 звітні періоди; декларацію при звільненні за 2022-2023 роки (якщо обов'язок подання декларації настав до 11.10.2023 включно); декларацію кандидата на посаду за 2021 та 2022 звітні періоди (якщо кінцевий строк їх подання настав у період з 24.02.2022 по 11.10.2023 включно).
Також, відповідно до пункту 2? Розділу XIII Закону установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», тобто до 12.10.2023, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Окремі категорії суб'єктів декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше, зокрема, після припинення певних обставин, припинення чи скасування воєнного стану, звільнення з військової служби або в інший строк, визначений Законом.
Як установлено, ОСОБА_1 за колишньою посадою не належала до окремих категорій суб'єктів, для яких Законом визначено відмінні від загальних строки подання декларацій. При цьому, ОСОБА_1 звільнена зі служби 27.05.2021, у зв'язку з чим граничний строк подачі нею щорічної декларації після звільнення за 2021 рік, що припадав на 2022 рік, був Законом відтермінований у зв'язку із дією воєнного стану по 31.01.2024.
За результатами моніторингу загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, установлено, що ОСОБА_1 лише 25.04.2025 в порушення вимог абзацу другого ч. 2 ст. 45 Закону подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік після припинення діяльності (після звільнення).
Окрім визнання порушницею своєї вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення № 29 від 27.06.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- витягом з положення про ДВБ НП України щодо функцій Департаменту, зокрема, збирання доказів про вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, складання протоколів про такі правопорушення та направлення їх до суду;
- копією наказу про внесення змін до Положень про ДВБ Національної поліції України № 765 від 31.07.2019;
- копією наказу Національної поліції України № 363 від 05.04.2024 про деякі питання складання уповноваженими особами НПУ протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідно до якого ДВБ НП України доручено забезпечення складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-1, 172-9-2 КУпАП, вчинені працівниками центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується КМУ через МВС України;
- копією витягу з наказу № 65 від 10.03.2016 про призначення ОСОБА_1 на посаду диспетчера 19 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Черкаській області;
- копією витягу з наказу № 28 від 25.05.2021 про звільнення у запас ЗСУ ОСОБА_1 із 27.05.2021 з посади диспетчера 19 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Черкаській області;
- копією пам'ятки при звільненні із служби цивільного захисту (роботи) ДСНС України, підписаної ОСОБА_1 , в якій наведено положення ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо обов'язку подання декларацій, в тому числі після звільнення;
- копією послужного списку ОСОБА_1 з відомостями про заохочення та відсутність дисциплінарних стягнень;
- копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 та РНОКПП;
- відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про подані ОСОБА_1 декларації за період з 2017 по 2025 роки, відповідно до яких щорічна декларація за 2021 рік подана ОСОБА_1 25.04.2025, тоді як декларація перед звільненням - 04.06.2021.
Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Як свідчать відомості про раніше подані ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період з 2017 по 2021 рік, про необхідність виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині щорічного подання декларацій ОСОБА_1 знала, оскільки з 2017 року неодноразово подавала різного виду декларації та під власний підпис була попереджена про спеціальні обмеження, встановлені Законом «Про запобігання корупції» щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування. Саме суб'єкт декларування несе відповідний обов'язок із достовірного, повного і своєчасного подання декларації, на що жодним чином не впливає попередження чи нагадування кадрового підрозділу за місцем роботи (несення служби).
Дослідивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Пом'якшуючою відповідальність правопорушника обставиною суд враховує щире каяття.
Обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин не вбачається.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, відсутності суспільної шкоди та шкідливих наслідків, особи порушниці, ступеня її вини, наявності обставин, які пом'якшують відповідальність, та відсутності обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя вважає за необхідне накласти на останню адміністративне стягнення у мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке буде достатнім для її виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як нею самою, так і іншими особами.
Частиною 1 ст. 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Відтак, із ОСОБА_1 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6056 грн, оскільки судом не встановлено підстав для її звільнення від сплати цього збору.
Керуючись статтями 40-1, 172-6, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови стягнутиіз ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в сумі 1700 (тисячу сімсот) грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ю. А. Остапенко