про залишення позовної заяви без руху
03 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4699/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з 29.02.2024 по 29.03.2024 та з 05.07.2024 по 03.08.2024 р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100000 гривень, за період з 29.02.2024 по 29.03.2024 та з 05.07.2024 по 03.08.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»
Таким чином, з 19.07.2022 р. працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості з оплати праці у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Отже, ч. 2 ст. 233 КЗпП України стосується справ про суми заробітної плати (грошового забезпечення), які були нараховані та не виплачені працівникові при звільненні.
Щодо справ про виплату грошового забезпечення, яке не було нараховано і виплачено позивачеві до звільнення, то в такому випадку слід керуватися ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відтак, військовослужбовець, отримуючи грошове забезпечення щомісячно, може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк.
Таким чином, у спірних правовідносинах трьохмісячний строк розпочинає свій перебіг з моменту отримання позивачем виплати грошового забезпечення за відповідний місяць.
Як встановлено судом позивачем оскаржено період невірного обрахунку додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з 29.02.2024 по 29.03.2024 та з 05.07.2024 по 03.08.2024 р. Таким чином, трьохмісячний строк звернення до суду з даним позовом підлягає відліку з 03.08.2024 р. та закінчується 03.11.2024 р., в той час як до суду позов подано 01.10.2025 р. без обґрунтувань та доказів поважності причин пропущення вказаного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позову позивачу необхідно надати докази поважності причин пропущення трьохмісячного строку звернення до суду із даним позовом або заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122-123, 169, 248 КАС України, суддя,-
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна