02 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4892/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Адвокат Мамедов Гумбат Тахір Огли звернувся з позовом до суду в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати противоправним і скасувати Рішення №73011500102130 від 11 жовтня 2024 Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 11.10.2024р. та Рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину республіки Туркменістан ОСОБА_2 .
1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Ухвалою суду від 01.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16.09.2025 року залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Управління ДМС у Дніпропетровській області.
2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
2.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у грудні 2021 року з метою навчання він звернувся до органів Державної міграційної служби України та отримав посвідку на тимчасове проживання, термін якої неодноразово продовжувався та строк дії останньої посвідки - до 31 серпня 2026 року. Однак, 17.10.2024 ним було отримано рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання від 11.10.2024 року на підставі підпункту 5 пункту 63 "Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання", без конкретизації в оскаржуваному рішенні підстав скасування такої посвідки та залучення перекладача при винесенні оскаржуваного рішення. Вважає рішення відповідача таким, що не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача скасування посвідки на тимчасове проживання має наслідком повну зміну способу життя, переривання процесу здобуття вищої освіти.
2.2. ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 1.
Представник відповідача Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у відповідності до положень підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, рішення про скасування виданої позивачу посвідки на тимчасове проживання на території України було прийнято у зв'язку з ухваленням відносно нього ГУ ДМС у Дніпропетровській області рішення про заборону в'їзду в Україну №1201110100015256 від 01 жовтня 2024 року. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
2.3. ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 2.
Від представника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що станом на 01.10.2024 відомості про іноземця не були виключені з Єдиного реєстру боржників, що є підставою вважати, що на день прийняття ГУ ДМС у Дніпропетровській області рішення про заборону в'їзду №1201110100015256 від 01.10.2024 у позивача було наявне невиконане зобов'язання перед державою, а саме невиконання позивачем рішення державного органу, уповноваженого накладати адміністративні стягнення. Документи, які б підтверджували сплату позивачем штрафу у добровільному порядку були відсутні. Відтак, вважає, що станом на день прийняття рішення від 01.10.2024 року воно було таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином республіки Туркменістан.
Як вказує позивач, у грудні 2021 року з метою навчання у Чернівецькому національному університеті імені Ю.Федьковича він звернувся до органів Державної міграційної служби України та отримав посвідку на тимчасове проживання, яка неодноразово продовжувалась та строк дії останньої посвідки - до 31 серпня 2026 року.
28.08.2024 Департаментом патрульної поліції УПП в Дніпропетровській області відносно позивача було складено протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. серії ЕНА №2933151.
01.10.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №1201110100015256 про заборону в'їзду в Україну гр.Туркменістану ОСОБА_2 , у зв'язку із несплатою адміністративного штрафу за постановою серії ЕНА №2933151 від 28.08.24 за порушення ч.1 ст.121 КУпАП. Вказане рішення супровідним листом від 07.10.2024 за №1201.17.2/34408-24 направлено на адресу начальника УДМС у Чернівецькій області для прийняття рішення згідно чинного законодавства (а.с.19-20).
Як вказує позивач у жовтні 2024 року він сплатив штраф за вищевказаною постановою. На підтвердження цього до позову додано відповідні довідки Департаменту патрульної поліції УПП в Дніпропетровській області від 08.10.2024 та 14.10.2021 року (а.с.10, 11 зворот).
11.10.2024 Управлінням Державної міграційної служби України в Чернівецькій області винесено рішення №73011500102130, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання позивача № НОМЕР_1 на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 (а.с.21).
Вказане рішення позивач отримав 17.10.2024 року у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області.
Не погоджуючись з рішеннями відповідачів про заборону в'їзду в Україну та про скасування посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся до суду з цим позовом.
4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону №3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.
Разом з цим положеннями частини першої статті 13 Закону №3773-VI визначений перелік підстав для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Так, зазначеною нормою передбачено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Частинами другою, третьої статті 13 Закону №3773-VI встановлено, що за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, визначено Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 (далі - Інструкція), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 р. за №25/24802.
Відповідно до п.2 вищезазначеної Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймаються ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в статті 13 Закону 3773-VI.
Відповідно до п.3 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймаються ДМС та її територіальними органами за ініціативою:
- структурного підрозділу центрального органу управління поліції, який забезпечує реалізацію повноважень Національної поліції України із здійснення представництва та виконання зобов'язань України в Інтерполі та повноважень Національної поліції України як Національного центрального бюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних організацій або міжнародних установ;
- підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадської безпеки і порядку;
- за власною ініціативою - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особи не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну, або в разі невиконання особами рішення про заборону в'їзду в Україну.
Відповідно до п.7 Інструкції після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені в вищевказаних підпунктах пункту 3 цієї Інструкції, а також державний / приватний виконавець надсилають до ДМС або її територіального органу обґрунтоване звернення (подання).
Рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (подання) з дотриманням вимог пункту 7 цієї Інструкції шляхом винесення постанови про заборону в'їзду в Україну.
Рішення про заборону в'їзду в Україну особі за ініціативою органів та підрозділів, визначених у підпунктах 1-5 пункту 3 цієї Інструкції, а також державного / приватного виконавця приймається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення (подання).
Рішення про заборону в'їзду в Україну особі за власною ініціативою ДМС або її територіального органу приймається не пізніше 30 календарних днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або з дня встановлення факту невиконання особою рішення про заборону в'їзду в Україну.
Згідно п. 11 Інструкції ДМС або її територіальний орган, який прийняв рішення про заборону в'їзду в Україну особі, у триденний строк з дня прийняття такого рішення надсилає Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України засвідчену в установленому законодавством порядку копію постанови про заборону в'їзду в Україну разом з дорученням щодо заборони в'їзду в Україну особі, оформленим відповідно до вимог Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року №280 (далі - Порядок).
У разі скасування рішення про заборону в'їзду в Україну особі рішенням суду, яке набрало законної сили, ДМС або її територіальний орган, який прийняв таке рішення, протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідного рішення суду повідомляє Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про дострокове зняття з контролю доручення про заборону в'їзду в Україну особі відповідно до пункту 16 Порядку.
З матеріалів відзиву ГУ ДМС у Дніпропетровській області встановлено, що 01.10.2024 на підставі листа Відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП №12305/41/19-2024 від 17.09.2024 та відповідно до ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду на територію України іноземцям та особам без громадянства затвердженої наказом МВС України від 17.12.2013 №1235, ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення №1201110100015256 про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 (три) роки стосовно гр.Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі прийнятого ГУ ДМС у Дніпропетровській області рішення №1201110100015256 про заборону в'їзду в Україну терміном на 3 (три) роки стосовно гр. Туркменістану ОСОБА_1 , Управлінням Державної міграційної служби України в Чернівецькій області було прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 11.10.2024 (підстава пп.5 п.63 Порядку №322).
Разом з тим, 18.10.2024 на адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вх.№16685/1/1201-24 від ДПП УПП в Дніпропетровській області надійшов лист про скасування рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про заборону в'їзду в Україну гр.Туркменістану ОСОБА_2 , оскільки ним виконані майнові зобов'язання перед державою (а.с.77).
У зв'язку із чим, 01.11.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення щодо скасування заборони в'їзду в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_2 (а.с.78).
06.11.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області направлено за вих.№1201.17.2- 14830/12.3-24 повідомлення до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про зняття з контролю виконання Доручення ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 02.10.2024 №1201.17.2-13126/12.3-24 щодо заборони в'їзду на територію України громадянину Туркменістану ОСОБА_2 (а.с.77 зворот).
Відтак, в задоволенні позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області №1201110100015256 про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки на час розгляду справи останнє скасовано самостійно суб'єктом владних повноважень.
Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 11.10.2024 суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно підпункту 3 пункту 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку дії посвідки.
Відповідно до положень пункту 53 Порядку №322 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну.
Підстави для скасування посвідки визначені пунктом 63 Порядку №322.
Так, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну;
6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;
6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;
6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;
7) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, зазначеними вище положеннями Порядку №322 передбачено, зокрема, обов'язок територіального органу/підрозділу Державної міграційної служби скасувати раніше видану іноземцю або особі без громадянства посвідку на тимчасове проживання на території України у разі прийняття уповноваженим державним органом рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну.
Як вбачається зі встановлених у цій справі обставин, підставою прийняття УДМС в Чернівецькій області оскаржуваного рішення про скасування посвідки ОСОБА_1 на тимчасове проживання на території України слугувало прийняття відносно нього рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про заборону в'їзду в Україну №1201110100015256 від 01 жовтня 2024 року.
Вказане, враховуючи положення підпункту 5 пункту 63 Порядку №322 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було безумовною підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання на території України.
Відтак, суд вважає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області №73011500102130 від 11.10.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання гр. Туркменістану ОСОБА_1 , на день його прийняття, було законним та обґрунтованим, оскільки станом на день винесення вказаного рішення існувало чинне рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну.
Разом з тим, як вже зазначалось вище, 01.11.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняло рішення щодо скасування заборони в'їзду в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_2 .
Окрім того, із доданих до матеріалів позову документів видно, що позивачем станом на 08.10.2024 було сплачено штраф згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. серії ЕНА №2933151, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, тобто до прийняття спірного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання (а.с.10 зворот).
За таких обставин, враховуючи факт скасування заборони в'їзду в Україну гр.Туркменістану ОСОБА_2 , у зв'язку із виконанням майнових зобов'язань перед державою та відсутність заборгованості по сплаті адміністративного стягнення, суд вважає, що правова підстава для скасування посвідки на тимчасове проживання позивача відпала.
Аналізуючи спірне рішення УДМС України в Чернівецькій області від 11.10.2024 №73011500102130 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивача, суд вважає, що хоча останнє і прийняте за умови формального дотримання суб'єктом владних повноважень вимог чинного законодавства, однак його висновки ґрунтуються на неповних відомостях, та зазначене рішення порушує права позивача.
Враховуючи встановлені обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд вважає, що рішення УДМС України в Чернівецькій області від 11.10.2024 №73011500102130 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої громадянину Туркменістану ОСОБА_2 підлягає скасуванню.
5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача -1.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 11.10.2024 №73011500102130 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_2 .
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60грн.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач 1 - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (вул.Шептицького Андрея Митрополита, 25, м.Чернівці, 58008 ЄДРПОУ 37767440);
Відповідач 2 - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул.В.Липинського, 7, м.Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 37806243).
Суддя В.О. Кушнір