02 жовтня 2025 року справа № 580/8718/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про визнання протиправною бездіяльність і зобов'язання вчинити дії,
31.07.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (18000, м.Черкаси вул.М.Залізняка, будинок 10; код ЄДРПОУ 03195719) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність щодо не встановлення їй статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії та видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії;
зобов'язання встановити їй статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії та видати посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії.
Обґрунтовуючи зазначено, що отримала опромінення в зоні відчуження.
Ухвалою від 05.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження.
21.08.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що підстави для встановлення останній статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 14 Закону № 796-ХІІ та видачі посвідчення потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії (громадянину із числа тих, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих), згідно з пунктом 5 Порядку № 674, абзацом четвертим пункту 3 та абзацом другим пункту 5 Порядку № 551 відсутні. Виконання завдань у зоні відчуження , як вбачається з довідки про доходи (про додаткову грошову премію за перебування у зоні відчуження) від 17.06.2025 № 1352/6843, була у період з серпня 2024 року по травень 2025 року, тобто після 01.01.1993 , відповідно, згідно з положеннями ст. 11 та ст. 14 Закону № 796-XII, пункту 5, абзацу 5 пункту 6, абзаців 7-11 пункту 11 Порядку № 551. Встановлення позивачці статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи (громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи) є неможливим.
28.08.2025 від позивачки на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вважає, що належними та допустимими доказами доведено обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. Вважає, що бездіяльність відповідача щодо не встановлення і статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії, та відмови видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії, є протиправною, позаяк відповідач під час вирішення питання діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією України та Законами.
01.09.2025 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому стверджує, що робота позивачки у зоні відчуження, як вбачається з довідки про доходи (про додаткову грошову премію за перебування у зоні відчуження) від 17.06.2025, була у період з серпня 2024 року по травень 2025 року, тобто після 01.01.1993, отже, згідно з положеннями ст. 10, 11 та ст. 14 Закону № 796-XII, встановлення позивачці статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї є неможливим. Відсутні належні та допустимі докази факту постійного проживання та (або) роботи на забруднених територіях з моменту Чорнобильської катастрофи з 26.04.1986 до 01.01.1993. Відповідно до чинного законодавства робота позивача у 2024-2025 роках у зоні відчуження не може бути підставою для набуття статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї. Доводи позивачки не спростовують відсутність передбачених Законом № 796-ХІІ, Порядком № 551 та Порядком № № 674 документів, які є підставою для визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню
Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.02.2025 підтверджує, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Листом від 14.07.2025 №1352/8073 Військова частина НОМЕР_3 повідомила, що перебування та виконання бойових (спеціальних) завдань в зоні відчуження позивачки здійснювалось згідно бойового розпорядження Угрупування сил та засобів оборони міста Київ від 22.08.2024 №1/377т/ОКП та бойового розпорядження командира НОМЕР_3 від 21.08.2024 №722дск та від 22.08.2024 №729дск та до часу виведення з зони відчуження згідно з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 22.03.2025 №1/53т/ОКП та бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 19.05.2025 року №684дск.
Відповідно до довідки від 17.06.2025, яка видана Державним спеціалізованим підприємством «Екоцентр», доза зовнішнього опромінення позивачки за даними інформаційно-довідкової системи індивідуального дозиметричного контролю вимірювального центру РЕМРДК ДСП "Екоцентр" за період перебування в зоні відчуження (30-км зоні) Чорнобильської АЕС становила: 2024 р. - 0,50 м3в; 2025 р. - 0,46 м3в (на 10.04.2025).
Листом від 22.07.2025 відповідач на звернення позивачки від 09.07.2025 повідомив, що підстави для визначення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи відповідно до законодавства відсутні. Згідно з нормами чинного законодавства отримана позивачкою доза зовнішнього опромінення за час виконання завдань у зоні відчуження 0,50 мЗв у 2024 році та 0,46 м3в у 2025 році не може бути підставою для визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення.
Тому позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Доводи відповідача 1 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду зі вказаним позовом не обґрунтовані та не враховані судом, оскільки позивач у цій справі оскаржує дії відповідача 1, а не рішення Комісії від 10.11.2023, на яке відповідач 1 посилався у відзиві та від дати прийняття якого відрахував 6-ти місячний строк звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд урахував, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
Згідно зі ст. 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії або проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Водночас вказана редакція закону діє на дати виникнення спірних правовідносин. Однак на дату видачі позивачу посвідчення від 14.12.1993 серії НОМЕР_5 категорії 4, вказана стаття діяла в редакції станом на 29.06.1993:
"До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження та відселені із зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать діти, у яких доза опромінення щитовидної залози перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України."
Тобто, щодо зони посиленого радіоекологічного контролю на дату видачі позивачу посвідчення мало враховуватися 4 роки постійного проживання або постійної роботи. На дату виникнення спірних правовідносин ці умови розширено наданням відповідного права особам, які постійно навчаються на таких територіях.
Згідно з ч.1 ст.65 Закону №796-X учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.65 Закону №796-X посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Пунктом 4 ст.14 Закону № 796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
11.07.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 551 “Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
Відповідно до п. 2 Порядку № 551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Згідно з абз.9-10 п.11-1 Порядку № 551 видача посвідчення особі провадиться уповноваженим органом через районні в мм. Києві та Севастополі держадміністрації або виконавчий орган сільських, селищних, міських, районних у містах рад або центр надання адміністративних послуг.
Перевірка обґрунтованості прийняття рішень щодо видачі посвідчень здійснюється Нацсоцслужбою у порядку, визначеному Мінсоцполітики.
Отже, законом передбачено право переглянути обгрунтованість раніше виданих посвідчень і в цій частині меж владних повноважень відповідач дотримався.
Звааючи на редакцію ст. 11 Закону № 796-XII для видачі такого посвідчення мали бути докази саме постійного проживання або постійної праці на таких територіях протягом 4-х років. у визначений період
Тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у спірних правовідносинах з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених чинним законом, а позовні вимоги не обґрунтовані.
Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 236, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про:
визнання протиправною бездіяльність щодо не встановлення їй статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії та видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії;
зобов'язання встановити їй статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії та видати посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя Анжеліка БАБИЧ