Справа № 570/3120/24
Номер провадження 2/570/168/2025
17 вересня 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Атаманюк С.С.,
учасники справи:
позивач - не з'явився,
представник позивача - не з'явилася,
відповідач - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування Білокриницької сільської ради Рівненського району в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-
До Рівненського районного суду Рівненської області з позовною заявою звернувся орган опіки та піклування Білокриницької сільської ради Рівненського району в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст заяв по суті справи.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що відповідач ОСОБА_2 , є матір'ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що за місцем реєстрації та місцем проживання остання зарекомендувала себе з негативної сторони, зловживає алкогольними напоями, безробітна, домашнє господарство не утримує, в будинку де проживає разом із сином не створені належні умови для повноцінного життя та розвитку дитини. Крім того, на даний час відповідач працевлаштуватися не має бажання, пояснює це тим, що потрібно доглядати за сином, проте майже щодня перебуває в стані алкогольного сп'яніння. 30.04.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Білокриницької сільської ради розглянуто питання про доцільність позбавлення відповідача, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , дане питання винесено на засідання виконавчого комітету Білокриницької сільської ради. Позивач ввважає, що вищезазначені обставини свідчать про свідоме ухилення від виконання відповідачем своїх обов'язків, закріплених ч. 1-3 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а відповідно до ст. 180 цього ж Кодексу зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Зазначає, що органи опіки та піклування проводять свою діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, з дотриманням принципів забезпечення найкращих інтересів дитини. Відтак, керуючись ст.ст. 19, 164, 180 Сімейного кодексу України, відповідно до ст.ст. 34, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 11,12 Закону України «Про охорону дитинства», постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», рішенням виконавчого комітету Білокриницької сільської ради від 09.05.20024 №150, затверджено висновок органу опіки та піклування Білокриницької сільської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відзив від відповідача на позовну заяву до суду не надходив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24.06.2024 позовну заяву органу опіки та піклування Білокриницької сільської ради Рівненського району в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.07.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у даній справі, призначено підготовче засідання з участю сторін на 10:00 год. 23.08.2024.
23.08.2024 підготовче засідання відкладено на 03.10.2024 у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування суду.
03.10.2024, 29.10.2024 та 05.12.2024 підготовче засідання відкладено у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
У зв'язку з неявкою відповідача, підготовче засідання відкладено на 18.03.2025.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.03.2025 закрито підготовче провадження в справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.04.2025.
17.04.2025, 29.04.2025 у зв'язку з неявкою відповідача судові засідання відкладено.
29.07.2025 у зв'язку з неявкою відповідача судове засідання було відкладено на 17.09.2025. Разом з тим, така тривала перерва у розгляді справи була зумовлена тим, що відповідач у присутності позивача звернулася до суду з усним проханням надати їй час для виправлення своєї поведінки та налагодження належного виконання батьківських обов'язків, у зв'язку з чим суд, враховуючи характер спору та інтереси дитини, відповідач надав таку можливість та відклав розгляд справи.
У судове засідання 17.09.2025 учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, представник органу опіки та піклування подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задоволити позов.
Разом з тим, незважаючи на наданий судом на прохання відповідача час для виправлення своєї поведінки та налагодження виконання батьківських обов'язків, остання у судові засідання повторно не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про їх проведення шляхом надсилання судових повісток та здійснення телефонограм.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00043423165 від 03.02.2024 та свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого 26.04.2016.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації у будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягами про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданих Великоомелянською сільськоюрадою Рівненського району Рівненської області.
Директором опорного закладу «Котівський ліцей Олександрійської сільсьокї ради Рівненського району Рівненської області 24.04.2024 надано психологічно-педагогічну харектеристку учня 2-А класу ОСОБА_1 в якій вказано, що в поведінці ОСОБА_3 присутні поодинокі випадки неналежного виховання дитини. Наявні труднощі в навчанні, які пов'язані з недостатньою підготовкою, відсутністю систематичної роботи учня. Батьки підтримують зв'язок із класним керівником, цікавляться навчальними досягненнями та шкільним життям ОСОБА_3 . Мама (відповідач), забираючи дитину зі школи, систематично мала ознаки алкогольного сп'яніння.
Характеристикою Білокриницької сільської ради від 25.04.2024 №18/08-03-18/24 щодо ОСОБА_2 підтверджується, що за час проживання на територої ради остання зарекомендувала себе з негативної сторони, схильна до вживання алкогольних напоїв.
Великоомелянська сільська рада надала відповідачу харакреристиру від 29.04.2024 №382/02-32. Зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_1 , разом зі своїм співмешканцем та малолітнім сином, ОСОБА_1 , 2016 року народження. Відповідач позбавлена батьківських прав відносно свого старшого сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач за місцем реєстрації характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, неналежно виконує свої батьківські обов?язки. Разом з тим, неодноразово на адресу Великомелянської сільської ради надходили листи відділення поліції №1 РРУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 173-1 КУпАП. Крім того, до сільської ради неодноразово надходили усні скарги від жителів с. Вересневе про неналежну поведінку відповідача.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10.07.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Характеристикою відповідача, яка надана ПОГ СВГ ВП Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області підтверджується, що остання постійного місця роботи не має, одружена та має сина ОСОБА_1 , 2016 року народження. За час проживання зарекомендувала себе з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, порушує громадський порядок. Неодноразово надходили скарги на відповідача до органу місцевої влади.
Рішенням Виконавчого комітету Білокриницької сільської ради від 09.05.2024 №150 затверджено висновок органу опіки та піклування Білокриницької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вказаному висновку зазначено, що правцівниками Служби у справах дітей Білокриницької сільської ради з матірю ОСОБА_1 неодноразово проводилися бесіди профілактиктичного характеру щодо належного виконання батьківських обовязків, покращення умов проживання, ведення здорового способу життя. Проте, ОСОБА_2 ухиляється від виконання цих обов?язків, не забезпечуючи належного догляду за дитиною, таким чином, порушує вимоги ст.ст. 150 та 155 Сімейного кодексу України, статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства». Відтак, вищезазначені обставини свідчать про свідоме ухиляння від виконання ОСОБА_2 відносно сина, ОСОБА_1 , своїх батьківських обов?язків закріплених ч.ч. 1-3 ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов?язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров?я, фізичний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а відповідно до ст. 180 цього ж Кодексу зобов?язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. З метою забезпечення прав та законних інтересів малолітньої дитини, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Долученою до матеріалів справи відповіддю ВП №1 Рівненського РВП ГУНП У Рівненській області НПУ на запит №94/01-15/24 від 22.04.2024 підтверджується, що відповідач неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності зокрема за статтями: ст.176 КУпАП (виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його виготовлення) від 18.04.2022; ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) від 09.12.2022; ч.1 ст. 178 КУпАП (розпивання спиртних напоїв в громадських місцях) від 29.05.2023; ч.1 ст.175-1 КУпАП (куріння тютюнових виробів в громадських місцях) від 27.09.2023; ч.2 ст.178 КУпАП (розпивання спиртних напоїв в громадських місцях, вчинено повторно протягом року) від 27.09.2023; ч.2 ст.175-1 КУпАП (куріння тютюнових виробів в громадських місцях, вчинено повторно протягом року) від 27.09.2023; ч.1 ст. 127 КУпАП (порушення пішоходами правил переходу проїзної частини) від 27.09.2023; ч.1 ст.184 КУпАП (неналежне виконання батьківських обов?язків щодо виховання дітей ) від 17.04.2024.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 02.05.2025 складеного поліцейським офіцером громади СВГ ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області вбачається, що його складено на відповідача за вчинення адміністратиного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, зі змісту якого слідує, що відповідач через зловживання спиртними напоями систематично не виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , 2016 року народження, що виражається у недотриманні санітарних норм.
Відповідно до актів обстеження умов проживання від 02.05.2025, 14.02.2025, 13.02.2025, 29.11.2024, 28.10.204 відповідач проживає в будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживає спиртними напоями, в будинку брудно та присутній неприємний запах.
Судом досліджено відеозаписи від 12.06.2025, долучені до матеріалів справи службою у справах дітей Білокриницької сільської ради Рівненського району, які зібрані працівниками поліції за адресою проживання відповідача та якими зафіксовано факт перебування відповідача у стані алкогольного сп'яніння, безлад у будинку, а також запах газу у будинку.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків та захисту прав та інтересів дітей.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Законодавцем передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).
Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 § 78).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.
Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У п.п.16, 18 вищезазначеної постанови роз'яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 11.08.2021 у справі № 621/492/20 та від 12.05.2021 у справі № 689/551/20-ц.
Пунктами 1, 3 ст.9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, у випадку такої можливості, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому випадку, в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 у справі № 640/15049/17, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (п. 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17).
Зі змісту висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням Білокриницької сільської ради від 09.05.2024 №50, вбачається, що вказаний орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зазначений висновок мотивований тим, що працівниками сільської ради та працівниками поліції, неодноразово проводились профілактичні бесіди з ОСОБА_2 щодо виконання нею батьківських обов'язків, розглядалось питання про притягнення її до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків. Орган опіки та піклування дійшов висновку про свідоме систематичне невиконання матір'ю своїх обов'язків.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а саме: не виконує обов'язку щодо виховання дитини, свідомо нехтує ними, не спілкуються з дитиною, не виявляє жодного інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для його фізичного, духовного, морального розвитку.
При цьому, суд бере до уваги, що вказані обставини існують тривалий час за який у відповідача була можливість змінити своє ставлення до виховання дитини. Однак вона цього не зробила, що свідчить про стійкий та усвідомлений характер ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків.
Таким чином, в межах розгляду даної справи про позбавлення відповідача батьківських прав, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Білокриницької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем батьківських обов'язків, відсутність прояву інтересу до здоров'я, виховання дитини, його долі, що свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачем батьківських обов'язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання. Провівши ретельний аналіз можливих наслідків позбавлення відповідача батьківських прав в аспекті встановлених обставини, суд приходить до висновку, що саме застосування до нього крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей забезпечить захист інтересів останніх, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п.48 рішення від 18.12.2008 № 39948/06 у справі «Савіни проти України» .
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які свідчать про не бажання виконувати свої батьківські обов'язки та незацікавленість відповідача у відстоюванні збереження своїх батьківських прав, суд дійшов висновку що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з цих обставин, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст.ст.76-81, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ,430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов органу опіки та піклування Білокриницької сільської ради Рівненського району в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Орган опіки та піклування Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: вул. Рівненська, 94, с. Біла Криниця Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387125.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії № НОМЕР_2 виданий Рівненським РВ УМС України в Рівненській області 23 травня 2009 року, РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя Гладишева Х.В.