02 жовтня 2025 року справа № 580/13048/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу у змішаній (паперовій та електронній) формі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок катастрофи, та інших категорій громадян про визнання протиправним та скасування рішення,
30.12.2024 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить (в редакції від 27.01.2025):
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформлене протоколом №7 від 05 квітня 2024 року (п. 25), про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 28.09.1994 року № НОМЕР_2 виданим необгрунтовано та вилучення посвідчення.
Ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування вимог зазначено, що протоколом № 7 від 05.04.2024 року засідання комісії Черкаської ОДА з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян посвідчення Позивача потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_1 від 28.09.1994 року № 387941 було визнано таким, що видано необґрунтовано, в зв'язку з чи останнє підлягає вилученню. Вказане рішення Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він має достатню кількість років (більше 4) проживання та роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона), що підтверджується відомостями трудової книжки, довідками про періоди роботи в КП «Кіровгеологія», а також довідками місцевих органів влади про місце та періоди проживання. Крім цього також зазначено, що Позивач не був присутнім на засіданні комісії та не був повідомлений про прийняте комісією рішення, оформлене протоколом № 7 від 05.04.2024 року, що є порушенням процедури прийняття такого рішення.
Представник Черкаської обласної державної адміністрації позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що Черкаська ОВА, як орган уповноважений на видачу посвідчень відповідно до п. 11 Положення про комісію Черкаської ОДА з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян та утворена нею комісія є окремими суб'єктами владних повноважень. Комісія в межах процедури прийняття рішення щодо видачі (заміни, відмови у видачі) посвідчень відповідних категорій наділена самостійною компетенцією, а отже саме відповідна комісія і має бути належним відповідачем у даній справі, натомість Черкаською ОВА жодного рішення відносно Позивача не приймала, а тому не порушувала його права та інтереси.
Представник Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації позов також не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що на адресу Департаменту надійшов лист від Відділу перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Черкаській області від 14.12.2022 № 2300-0306-6/67285 про те, що згідно з наданими ОСОБА_1 документами, станом на 01.01.1993 останній не проживав і не працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки, права на Чорнобильське посвідчення не має. У зв'язку із зазначеними обставинами орган ПФУ звернувся до Департаменту з проханням перевірити правомірність видачі чорнобильського посвідчення ОСОБА_1 . За наслідками проведеної перевірки, на підставі відповіді Казенного підприємства «Кіровгеологія» від 13.03.2024 № 42 та архівної довідки 13.03.2024 № 43 було встановлено, що місце роботи ОСОБА_1 в експедиції 49 Кіровського виробничого геологічного об'єднання у періоди з 19.09.1988 по 03.08.1990 та з 26.11.1990 по 05.07.1991 з фактичним проживанням на дільницях бурових робіт безпосередньо в польових умовах повний робочий день знаходилось поза межами м. Звенигородка, що повністю спростовує будь-які свідчення свідків та довідки, що видані на підставі таких свідчень свідків. Відтак, вказана інформація стала підставою для розгляду справи ОСОБА_1 на засіданні Комісії Черкаської ОДА. За результатами засідання Комісії Черкаської ОДА, 05.04.2024 було вирішено, що за нововиявлених обставин, у зв'язку з не підтвердженням періоду проживання або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років з дня аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) станом на 01.01.1993, ОСОБА_1 не підтверджено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, в зв'язку з цим, визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 28.09.1994 № 387941 виданим необґрунтовано. Додатково зазначено, що в матеріалах справи Позивача була відсутня Довідка встановленого зразка (форма 7) про факт його постійного проживання або постійної роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що він з дня аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) станом на 1 січня 1993 р. прожив або відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років, а інші довідки про місце і період проживання не мають братись до уваги, оскільки видані без підтвердження відповідними доказами. Крім цього також зазначено, що комісією в повній мірі була дотримана процедура розгляду документів Позивача, яка визначена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551.
Представник Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок катастрофи, та інших категорій громадян надав пояснення в яких зазначив, що відповідно до розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 27.11.2009 № 354 (у редакції розпорядження обласної державної адміністрації від 04.02.2020 № 72) утворено Комісію Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, затверджено її склад та Положення про неї. Згідно з пунктом 1 Положення Комісія Черкаської ОДА є постійно діючим консультативно-дорадчим органом обласної державної адміністрації. Таким чином, Комісія Черкаської ОДА утворена для сприяння здійсненню повноважень обласної державної адміністрації, а відтак діє в межах повноважень Черкаської обласної державної адміністрації. Обласна державна адміністрація приймає рішення як безпосередньо, так і через допоміжні органи, зокрема Комісію Черкаської ОДА. Отже, управлінські функції (повноваження, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта), у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, наявні саме в уповноваженого органу, яким утворена комісія.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Водяники Звенигородського району Черкаської області.
28.09.1994 року Черкаською обласною Радою народних депутатів Позивачу було видано посвідчення серії НОМЕР_3 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
Відповідно до посвідчення Позивач є постраждалим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, постійно проживав у населених пунктах (с. Озірна Звенигородського району, м. Звенигородка, м. Канів), які згідно з Постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23.07.1991 року до 31.12.2014 року належали до зони посиленого радіоекологічного контролю, та маю право на пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХІІ від 28.02.1991 року.
13.10.2021 року Позивачу виповнилось 55 років.
З урахуванням вказаної обставини та маючи відповідний статус Позивач неодноразово звертався до ПФУ із заявою про призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як у особі, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 4, на що отримував відмови через недостатність страхового стажу.
06.01.2023 року відбулось засідання комісії Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, на якому, зокрема, розглядалось питання щодо правомірності видачі Позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (спірним періодом у визначенні строку проживання чи роботи є період роботи в КП «Кіровгеологія»). Дане питання було ініційоване органом Пенсійного фонду.
Як підсумок, комісія прийняла рішення про звернення до КП «Кіровгеологія» з відповідними запитами щодо роботи Позивача на підприємстві та зобов'язано останнього надати ксерокопії паспортів громадян, які були опитані депутатом Звенигородської місь кої ради та підтвердили факт мого проживання у м. Звенигородці у зазначений період.
09.10.2024 року Позивач в чергове звернувся до відділу обслуговування громадян № 6 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про призначення мені пенсії за віком, надавши при цьому всі необхідні документи.
Листом від 25.10.2024 року за № 2300-0209-8/78877 відділу обслуговування громадян № 6 Позивач був повідомлений про те, що «починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року від 21 до 31 року, а право на пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII мають особи за наявності страхового стажу від 16 до 26 років. Мій стаж становить 24 роки 11 місяців 20 днів. Однією з обов'язковихих умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII є постійне проживання чи постійна робота в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4-х років, у мене ж документально підтверджено 2 роки 2 місяці 18 днів. До періоду перебування в зоні не включена робота в КП «Кіровгеологія» згідно інформації Департаменту соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації (протокол № 7 від 05.04.2024 року).
31.10.2024 року адвокат Позивача Павленко С.І. звернувся з адвокатським запитом № 65 на ім'я начальника Департаменту соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації та просив надати копію протоколу № 7 від 05.04.2024 року засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян.
Крім того, 07.12.2024 року адвокат Павленко С.І. звернувся з адвокатським запитом № 66 на ім'я начальника Департаменту соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації та просив надати копії документів, які були покладені в основу прийнятого комісією рішення про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_3 від 28.09.1994 року виданим необгрунтовано та таким, що підлягає вилученню; інформацію щодо того, чи був Позивач запрошений на засідання комісії та чи було запропоновано надати документи на підтвердження законності видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Департаментом соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації на адвокатські запити було надано відповідь та повідомлено, що Позивач не був запрошений на засідання комісії, оскільки вже приймав участь в засіданні комісії 06.01.2023 року та надавав пояснення. А про результати розгляду був поінформований листом від 08.04.2024 року.
Вважаючи спірне рішення протиправним, оскільки останнє прийнято без належних на те підстав та з порушенням визначеної процедури, Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали вна слідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (Закон № 796-XII) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Статтею 49 Закону № 796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі Позивачу посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 14 Закону № 796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року № 501 (Порядок № 501), який був чинним на момент видачі Позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_3 28.09.1994 року, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
3 аналізу наведених правових норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є відповідне посвідчення.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону № 796-XII видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 11 липня 2018 р. № 551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.
Згідно з п. 11 Порядку від 11.07.2018 № 551 посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Так, матеріалами справи встановлено, що на адресу Департаменту надійшов лист від Відділу перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Черкаській області від 14.12.2022 № 2300-0306-6/67285 про те, що згідно з наданими ОСОБА_1 документами, станом на 01.01.1993 останній не проживав і не працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки, права на Чорнобильське посвідчення не має, в зв'язку з чим необхідно провести перевірку.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (відомості трудової книжки, а також інформацію, яка міститься у витязі з протоколу № 7 від 05.04.2024 року) суд встановив, що в зоні посиленого радіоекологічного контролю Позивач прожив/працював (до 01.01.1993 року) - 2 роки 9 місяців 14 днів:
- з 13.11.1986 по 01.05.1987 - проживання в с. Озірна Звенигородського р-ну, робота у м. Ватутіне (5 міс. 22 дні);
- з 16.07.1987 по 12.04.1988 - робота у м. Канів (8 міс. 26 днів);
- з 18.04.1988 по 29.04.1988 - робота в м. Звенигородка (12 днів);
- з 16.08.1990 по 23.11.1990 - проживання в с. Озірна Звенигородського р-ну, робота у м. Ватутіне (3 міс. 8 днів);
- з 08.07.199 по 01.04.1992 - робота в м. Звенигородка ( 8 місяців 26 днів);
- з 22.05.1992 по 31.12.1992 - робота в м. Ватутіне (7 місяців 9 днів).
В даному випадку, при перевірці документів позивача, комісією Черкаської ОДА з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок катастрофи, та інших категорій громадян не було підтверджено періоди роботи Позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю з 19.09.1988 по 03.08.1990 та з 26.11.1990 по 05.07.1991 року, оскільки на підставі відповіді Казенного підприємства «Кіровгеологія» від 13.03.2024 № 42 та архівної довідки 13.03.2024 № 43 було встановлено, що місце роботи ОСОБА_1 в експедиції 49 Кіровського виробничого геологічного об'єднання у періоди з 19.09.1988 по 03.08.1990 та з 26.11.1990 по 05.07.1991 з фактичним проживанням на дільницях бурових робіт безпосередньо в польових умовах повний робочий день знаходилось поза межами м. Звенигородка.
Надаючи оцінку правомірності дій комісії щодо не включення вищевказаних періодів роботи Позивача до загального терміну проживання/роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказом № 103 від 16.09.1988 року Позивач був прийнятий на роботу водієм автомашин партії 49 Кіровського виробничого геологічного об'єднання, а наказом № 112-к від 06.08.1990 року звільнений з роботи. Також, наказом № 171-к від 05.12.1990 року Позивач був зарахований слюсарем 4-го розряду експедиції № 49 Кіровського виробничого геологічного об'єднання по переводу з Ватутінського АТП 2362, наказом № 36-к від 05.04.1991 року переведений на посаду водія 3-го класу, а наказом № 75-к від 05.07.1991 року звільнений з роботи за власним бажанням.
У відповідності до довідки Казенного підприємства «Кіровгеологія» від 06.10.2021 року № 183 та архівної довідки вказаного підприємства від 30.06.2021 року № 111, в період 1988-1991 років бурові загони партії (експедиції) № 49 Кіровського ВГО проводили буріння свердловин на воду, ремонт свердловин, буріння пошукових геологорозвідувальних свердловин, а геолого-геофізичний загін виконував роботи по геологічних завданнях по атмогеохімічному випробуванню. Роботи проводились вахтовим методом на територіях Хмельницької області (Шепетівка, Плещін-Подлесний), Житомирської області (Новоград-Волинський, Овруч), Київської і Вінницької областей, Дубровицького району Рівненської області, смт. Лельчинці Білорусії.
По технології виробництва до бурових геологорозвідувальних робіт входить робота водія на технологічному транспорті. У зв'яз ку з віддаленістю бурових дільниць бурові бригади працювали вахтовим методом та проживали на дільниці бурових робіт, включаючи працівників, які обслуговували процес буріння безпосередньо в польових умовах повний робочий день.
Основні положення про вахтовий метод організації робіт, особливості й умови застосування вахтового методу роботи затверджені постановою Державного комітету Союзу РСР з праці і соціальних питань, Президії ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я Союзу РСР від 31.12.1987 року № 794/33-82 (Положення № 794), яке на підставі Постанови ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545 діє до появи відповідного акту законодавства України.
Вахтовий метод - це особлива форма організації робіт, що базується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умови, коли не може бути забезпечено щоденне повернення працівників до місця постійного проживання (п. 1.1 Положення № 794).
Місцем роботи в разі вахтового методу є об'єкти (ділянки), на яких відбувається безпосередня трудова діяльність.
Серед основних умов щодо організації роботи вахтовим методом є: вахтовий метод роботи можна застосовувати як загалом по підприємству, так і в окремих структурних підрозділах; рішення про запровадження вахтового методу організації робіт має ухвалити керівник підприємства на підставі техніко-економічних розрахунків з ураху ванням ефективності його застосування порівняно з іншими методами ведення робіт, таке рішення потрібно погодити з профспілковим комітетом; відпочинок між вахтами має бути надано за місцем постійного проживання працівника; переміщення працівників у зв'язку зі зміною місця дислокації об'єктів (ділянок) роботи не є переведенням на іншу роботу та не потребує згоди працівників. Вахтовий метод роботи не є службовим відрядженням.
ОСОБА_1 в позовній заяві вказано, що згідно з колективним договором на підприємстві був установлений графік роботи « 15 на 15», тобто 15 днів праці і 15 днів відпочинку. Тобто, враховуючи те, що Позивач працював на підприємстві вахтовим методом з графіком « 15 на 15», то половину часу йому було надано, як відпочинок між вахтами за місцем постійного проживання.
Суд наголошує, що вищевказана обставина в ході розгляду справи не була спростована Відповідачами жодним чином.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря 4 розряду, водія на технологічному транспорті по обслуговуванню геологорозвідувальних та бурових робіт партії (експедиції) № 49 Кіровського ВГО з 19.09.1988 (наказ від 16.09.1988 № 103-к) по 03.08.1990 (наказ від 06.08.1990 № 112-к) та з 26.11.1990 (наказ від 05.12.1990 № 171-к) по 05.07.1991 (наказ від 05.07.1991 № 75-к), тобто в загальній сумі 2 роки 5 місяців 26 днів, то половина з цього часу, а саме: 1 рік і 3 місяці є часом відпочинку протягом якого Позивач проживав в с. Озірна, що підтверджується довідкою виданою Озірнянським старостинським округом Воляницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області 12.10.2021 року за № 370.
При дослідженні вказаної довідки, під час вивчення матеріалів справи, судом встановлено, що остання видана на підставі господарських книг: 1980-1982 р.р.; 1983-1985 р.р.; 1986-1990 р.р.; 1996-2000 р.р.; 2001-2005 р.р.; 2006-2010 р.р.; 2011-2015 р.р.; 2016-2020 р.р.; 2021 року.
Суд наголошує, що вказана довідка є чинною та інформація якої береться судом до уваги, оскільки нечинніть та недійсність останньої не доведена Відповідачами в ході розгляду справи.
Отже, станом на 01.01.1993 року Позивач проживав і пропрацював на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 роки 0 місяць та 11 днів, що дало останньому право на законних підставах 28.09.1994 року отримати посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_3 28.09.1994 року, громадянина, який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Рішенням від 17.07.2018 року № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).
З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що рішення комісії про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 28.09.1994 року № 387941 виданим необґрунтовано та його вилучення, яке оформлене протоколом № 7 від 05.04.2024 року не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, є безпідставним та необґрунтованим, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Решта доводів Відповідачів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують та не змінюють.
Додатково слід наголосити, що рішення комісією було прийнято на підставі «нововиявлених обставин». При цьому Позивач не був запрошений на засідання комісії 05.04.2024 року, оскільки, як зазначено у відповіді Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на адвокатський запит від 07.12.2024 року № 66, справа Позивача 05.04.2024 року розглядалась повторно, а перед цим 06.01.2023 року він вже приймав участь у засіданні комісії та надавав пояснення. Тобто, Відповідачем визнано, що про дату засідання комісії Гаврильченко І.М. не повідомлявся та на засідання не запрошувався. Проте, оскільки рішення було прийняте комісією за «нововиявлених обставин», участь Позивача у засіданні мала бути визнана необхідною, що свідчить про порушення процедури прийняття такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
До позовної заяви Позивач додав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Договором про представництво в адміністративному процесі від 16.12.2024 року та додатковою угодою від 16.12.2024 року підтверджується залучення Позивачем для вирішення спору судом професійної правничої допомоги адвоката Павленка С.І.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так судом встановлено, що квитанцією від 18.12.2024 року № 71691464 підтверджується сплата Позивачем адвокату Павленку С.І. коштів в сумі 7 000 грн по договору від 16.12.2024 року.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд враховує, що дана справа належить до спра незначної складності та остання розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без повідомлення виклику сторін.
Тому суд вважає належним чином обґрунтованою суму 4 000 грн компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому суд дійшов висновку стягнути на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної державної адміністрації судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн та на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформлене протоколом №7 від 05 квітня 2024 року (п. 25), про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 28.09.1994 року № НОМЕР_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судовий збір у сумі 1211 (одна тисячі двісті одинадцять) грн 20 коп та на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 02.10.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО