Справа № 560/18844/24
іменем України
03 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просить суд:
" - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати мені, ОСОБА_1 , як сину безвісти зниклого ОСОБА_2 , грошового забезпечення, в тому числі додаткових та, інших видів грошового забезпечення, що належать до виплати моєму батькові відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути мою, ОСОБА_1 , вимогу від 09.09.2024 року стосовно прийняття рішення щодо виплати грошового, забезпечення в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, що належать до виплати моєму батькові - ОСОБА_2 який вважається таким, що пропав безвісти на підставі та в порядку, встановленому Постановою КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або зарубниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 урахуванням висновків суду та прийняти рішення про виплату такого грошового забезпечення".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його батько, ОСОБА_2 , проходив військову службу військовій частині НОМЕР_1 .
Стверджує, що, виконуючи бойове розпорядження в районі населеного пункту Уманське Донецької області, 08 травня 2024 ОСОБА_2 безвісти зник.
Позивач посилається на те, що 20.05.2024 звернувся до відповідача з проханням прийняти рішення щодо виплати як сину безвісти зниклого - ОСОБА_2 грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, що належать до виплати моєму батькові відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168.
Вказує, що листом від 04.06.2024 відповідачем у задоволені клопотання було відмовлено на тій підставі, що він є повнолітнім сином і не проживав разом із батьком.
Позивач стверджує, що 09.09.2024 звернувся із вимогою нараховувати грошове забезпечення батька до відповідача.
Посилається на те, що до вказаної вимоги ним додано акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 12 серпня 2024 року.
Позивач стверджує, що вимогу відповідачем отримано 03.10.2024 року, проте ні грошових коштів, ні відповіді він не отримав, а тому, звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив, у якому останній просить в задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця мають діти такого військовослужбовця за умови спільного з ним проживання.
Стверджує, що позивач, долучивши до пакету документів довідки про місце своєї реєстрації, а також місце реєстрації і проживання свого безвісті зниклого батька, не довів факт спільного проживання зі своїм батьком, оскільки в довідці долученої до позовної заяви, а саме акт № 15 від 12.08.2024 року виданий старостою с.Грузевиця зазначено, що Позивач проживав разом з батьком до липня 2023 року, а не на момент зникнення безвісті військовослужбовця.
Також вказує, що позивач не надав суду доказів про відсутність у зниклого безвісті дружини, яка за вимогами Порядку №884 має пріоритетне право на виплату грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.06.2023 №172 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2023 №219 призначено ОСОБА_2 , навідником 3 єгерського відділення 3 єгерського взводу 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , на посаду гранатометник 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 9 єгерської роти з єгерського батальйону військової частини НОМЕР_2 -103061 ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2024 №8203 прийшло сповіщення сім'ї №60, у якому повідомлено, що батько позивача - старший сержант ОСОБА_2 - зник безвісти 08 травня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.
Внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, від 17.05.2024 номер кримінального провадження 12024243000001661, відомості про те, що ОСОБА_2 08.05.2024 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області.
Позивач 20.05.2024 звернувся до відповідача з проханням прийняти рішення щодо виплати йому як сину безвісти зниклого - ОСОБА_2 - грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, що належать до виплати моєму батькові відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168.
Листом від 04.06.2024 року у задоволені клопотання було відмовлено на тій підставі, що він є повнолітнім сином і не проживав разом із батьком.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо не розгляду вимоги позивача від 09.09.2024 про нараховування та виплати грошового забезпечення батька з моменту подачі заяви, а саме з 20.05.2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Абзацом третім пункту 6 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
Відповідно до ч. 3 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:
копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);
копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;
копія документа, що підтверджує:
- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);
- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;
- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;
копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;
копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;
копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;
інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.
Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Судом встановлено, що позивач 20.05.2024 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду передбачено постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, а також виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Відповідно до ч. 4 Порядку №884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.
Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі:
документів, визначених у пункті 3 цього Порядку;
інформації, отриманої з державних реєстрів;
копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).
Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов'язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:
подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;
з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.
У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Як судом зазначено вище, за результатами поданої позивачем заяви відповідачем листом від 04.06.2024 року №10120 повідомлено позивача про прийняття рішення за результатами розгляду його заяви від 20.05.2024 року, яким у задоволенні заяви відмовлено.
Відповідно до ч. 4 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.
Отже, суд вказує на те, що, виходячи з положень Порядку № 884, шляхом прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви позивача від 20.05.2024 року, вказана заява відповідачем розглянута.
Окрім того, суд також вказує на те, що правомірність рішення відповідача, оформленого його листом від 04.06.2024 року №10120, не є предметом розгляду у цій справі.
Щодо посилання позивача на те, що він звернувся до відповідача із вимогою від 09.09.2024 року, в якій просив нараховувати грошове забезпечення батька з моменту подачі заяви, а саме: з 20.05.2024 року, до якої ним, зокрема, додано акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 12.08.2024 року, то суд виходить із такого.
Як вказано судом вище, саме Порядок № 884 визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) (п. 7 Порядку).
За п. 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Абзацом 4 Порядку № 884 встановлено, що прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
З огляду на викладене вище, суд вказує на те, що, отримавши лист відповідача від 04.06.2024 року №10120 про відмову у задоволенні його заяви від 20.05.2024 року, позивач не був позбавлений права звернутися до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
При чому, таке звернення повинно було відбуватися у порядку, встановленому Порядком № 884, зокрема, п. 4 вказаного Порядку.
Окрім того, із змісту вимоги позивача від 09.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 зазначав, що на лист відповідача від 04.06.2024 року №10120 направляє доказ проживання разом із батьком на момент його зникнення.
Водночас, листом відповідача від 04.06.2024 року №10120 оформлено рішення Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України за результатами розгляду заяви позивача від 20.05.2024 про виплату грошового забезпечення. як це і передбачено Порядком № 884.
У той же час, ніяких додаткових документів на підтвердження або спростування певних обставин Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України від ОСОБА_1 не вимагалося.
Також щодо посилання позивача на те, що відповідачем його вимогу від 09.09.2024 отримано 03.10.2024 року, то суд зазначає про таке.
На підтвердження отримання Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України вимоги від 09.09.2024 року, окрім самої вимоги, адресованої відповідачу, позивач посилається на роздруківку з сайту АТ "Укрпошта" відстеження руху поштового відправлення № 2900100058268.
Одночасно суд вказує на те, що із зазначеної роздруківки не можна встановити відправника, отримувача і найменування поштового відправлення за № 2900100058268.
До того ж, виходячи зі сталої практики Верховного Суду, належними доказами направлення поштового відправлення адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Водночас, копії вказаних вище документів позивачем до матеріалів справи не надано.
За таких обставин і правових підстав, суд виходить з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду за результатами розгляду справи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя Є.В. Печений