Справа № 569/21117/25
03 жовтня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду із позовною заявою до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Як слідує з матеріалів позовної заяви предметом позову є:
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Прокоп'юк Раїси про відмову в проведенні реєстраційних дій №80839286 від 15.09.2025;
- зобов'язання Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об'єкту нерухомості, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяви від 21.08.2025.
Таким чином, нерухоме майно, щодо якого відповідачем прийнято рішення, яке оспорюється позивачем та стосовно якого позивач просить вчинити певні дії знаходиться на території м. Сєвєродонецьк, Луганської області.
За загальним правилом ст.27 ЦПК України, підсудність справ за позовами до фізичних осіб визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст.30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою. При цьому у статті 30 ЦПК України наведено вичерпний перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність і який розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Як зазначалось вище, предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із нерухомим майном, а саме квартирою, відповідно, суд прийшов висновку, що позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.
Таким чином, дана вимога стосується прав на об'єкт нерухомого майна, а тому підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 Цивільного процесуального кодексу України "Виключна підсудність".
Верховний Суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду, Луганської області на Новомосковський (на даний час змінена назва на Самарівський) міськрайонний суд Дніпропетровської області.
У листі Ради суддів України від 22.07.2020 зазначено, що до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що справа підсудна Сєвєродонецькому міському суду Луганської області, якому на даний час змінена підсудність на Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене вище цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язаня вчинити певні дії підлягає направленню за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. ст. 30-32, 260 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вулиця Велика Ковалівка, будинок 10Б, місто Самар, Дніпропетровська область, 51200).
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Левчук