Справа №567/937/25
Провадження №2-п/567/6/25
30.09.2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача - адвоката Самолюка В.В. про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21.07.2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29.05.2025 р. ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 352,84 грн.
Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 21.07.2025р. позов ТОВ "Фінтраст Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 6934008 від 04.08.2023 року в розмірі 32 352,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.
18.08.2025р.представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Самолюка В.В. звернувся до Острозького районного суду Рівненської області із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21.07.2025р., посилаючись на те, що в судове засідання 21.07.2025р. відповідач не з'явився, на його думку, з поважної причини, оскільки добросовісно вважав, що суд, розглянувши подане ним клопотання про витребування доказів, відкладе розгляд справи на іншу дату, що позбавило відповідача можливості особисто взяти участь у судовому засіданні та подати свої доводи та заперечення проти позову. Як на докази, що мають істотне значення для вирішення справи, представник відповідача посилається на те, що відповідач оспорює факт укладення кредитного договору в електронній формі, оскільки в матеріалах справи відсутня електронна копія договору з копією електронного цифрового підпису, яким підписувався договір зі сторони відповідача, що на його думку унеможливлює підтвердження факту підписання такого договору. Крім того вказує, що зі сторони ТОВ "Авентус Україна" договір нібито підписаний директором з відбитком печатки, однак, з наявної у матеріалах справи копії неможливо встановити, чи це оригінальний підпис та відбиток печатки, чи їх фотокопія, вставлена у файл. Це дає підстави вважати, що договір не підписаний належним чином і зі сторони позивача (первинного кредитора).
З урахуванням викладеного вважає, що позов є необґрунтованим, оскільки відсутні докази укладення кредитного договору, що є достатньою підставою для скасування заочного рішення від 21.07.2025р. та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" подав на адресу суду письмові пояснення щодо заяви із викладом своїх заперечень проти скасування заочного рішення. В обґрунтування заперечень проти заяви вказує, що позивач належним чином підтвердив факт укладення кредитного договору та надав до позовної заяви відповідні докази, на підставі яких суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Так, на підтвердження укладання договору №6934008 про надання споживчого кредиту з ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора "A8319", який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Зазначає, що відповідач, оформлюючи кредитний договір зайшов на веб-сайт ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" https://www.creditplus.ua, зареєструвався та створив електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він мав змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. А тому жодних сумнівів в тому, що 04.08.2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір про надання споживчого кредиту не виникає.
Вказує, що відповідно до положень ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно ст.12 Закону Украни "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Вказує, що беззаперечність права вимоги позивача та доведеність наявної заборгованості належними та допустимими доказами неодноразово підтверджена судовою практикою. Станом на сьогоднішній день, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи недобросовісними. Таким чином вважає, що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами та просить в задоволенні заяви відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 21.07.2025 р. позов ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 6934008 від 04.08.2023 року в розмірі 32 352,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 грн. Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення(а.с.143-148).
29.07.2025р. вищевказане заочне рішення суду направлялося відповідачу ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв'язку за зареєстрованим місцем його проживання: АДРЕСА_1 , яке повернулось на адресу суду 06.08.2025р. без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.152-160).
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Аналіз наведеної норми цивільного процесуального закону свідчить про те, що скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, у даному випадку, судом не встановлено наявності сукупності вказаних обставин, що свідчить про неможливість скасування заочного рішення суду.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Частиною 8 ст.128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Вивчивши матеріали справи, матеріали заяви про скасування заочного рішення, судом встановлено, що на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , яка також була зазначена у заяві про перегляд заочного рішення, як адреса постійного проживання відповідача, судом направлялися копія ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, а також судові повістки про виклик в судове засідання на 01.07.2025 р. та 21.07.2025 р. Дані відправлення були повернуті на адресу суду 23.06.2025 р. та 14.07.2025 р. без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.115, 131).
Із заявами про відкладення розгляду справи із зазначенням доказів неможливості прибуття в судові засідання у визначені дати, відповідач не звертався.
Разом з тим 21.07.2025 р. представником відповідача було подано клопотання про витребування доказів.
Водночас в судове засідання 21.07.2025 р. ні відповідач, ні його представник не з'явились без повідомлення причин. Клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням поважних причин неявки в судове засідання на адресу суду не надходило.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання жодного разу не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Належних доказів, які б вказували на поважність причин неявки в судові засідання 01.07.2025 р. та 21.07.2025 р. до суду не подав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України", заява N50966/99 від 14.10.2003).
Також сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд вважає, що ці обставини вказують на неповажність причин неявки відповідача в судові засідання при цьому відповідач не повідомляв суд про неможливість подання відзиву на позов та не клопотав перед судом про продовження строку для подання відзиву.
Отже, відповідачем не надано жодних доказів, що протягом часу перебування справи у провадженні суду, у нього не було можливості подати відзив на позовну заяву з викладом своїх заперечень та доводів проти заявлених до нього позовних вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Перелік засобів доказування встановлений у ч.2 ст.76 ЦПК України.
У п.26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява N7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Зазначених умов суд дотримався. Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Водночас, вирішуючи спір, суд виходив і з того, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву і відповідно до частини четвертої зазначеної статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Оскільки відповідачем не було подано відзив у встановлений судом строк, письмового повідомлення суду про неможливість подати докази у встановлений судом строк на адресу суду не надходило, то суд виходить з того, що при вирішенні справи відповідач не дотримався своїх обов'язків з подання доказів.
Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.
Таких обґрунтувань суду не надано.
Отже, судом було вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відповідач не був позбавлений можливості надати суду відзив на позовну заяву, однак своїм правом в цій частині не скористався, не з'являвся в судові засідання та у встановлений судом строк не подав доказів у справі.
Зі змісту заяви про перегляд заочного рішення і додатків до неї, не вбачається посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Для скасування заочного рішення відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Відповідачем не зазначено посилань на докази, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та не надано доказів на обґрунтування таких заперечень, відповідач не спростовує факт несвоєчасної сплати заборгованості за кредитним договором та не оспорює наявність заборгованості та підстави її стягнення. В заяві відсутні посилання на докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення.
Окрім того, доводи відповідача про відсутність доказів укладення ним кредитного договору в електронній формі не вказують про необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог у справі та фактично свідчать про незгоду зі встановленими судом обставинами та переоцінки доказів, яким, на його думку, суд не дав належної оцінки.
При цьому суд не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи.
Таким чином, обставини, на які посилається відповідач, зокрема, щодо факту укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, були предметом оцінки судом під час розгляду справи.
Викладені відповідачем посилання не спростовують встановлених судом обставин справи та фактично зводяться до бажання відповідача здійснити переоцінку доказів, які вже були предметом судового розгляду, при цьому жодних нових доказів, що спростовували б дані обставини не зазначає, що не є підставою для скасування заочного рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено жодного посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи, а також про відсутність передбачених ст.288 ЦПК України підстав для задоволення заяви про скасування заочного рішення.
Відповідно до положень, викладених у статтях 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.3 ст.287 ЦПК України за результатом розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, суд, враховуючи, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а також те, що доводи заявника не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.287, 288, 353 ЦПК України, -
Заяву представника відповідача - адвоката Самолюка В.В. про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21.07.2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення повного тесту ухвали.
Повний текст ухвали складено 03.10.2025 року.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.