Справа №949/1706/25
30 вересня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який на даний перебуває на стадії розірвання. Від шлюбу вони мають дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю з дитинства, якому встановлена 1 група інвалідності довічно та він є непрацездатним. Син проживає із нею та перебуває на повному її забезпеченні. ОСОБА_2 не надає позивачці матеріальної допомоги, є працездатною особою, але ухиляється від утримання сина. Оскільки добровільно кошти на утримання сина відповідач не надає, тому позивачка вимушена звернутися до суду з цією заявою.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задоволити.
22 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 30 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, не відмовлявся від надання допомоги непрацездатному сину, однак просив суд зменшити розмір аліментів, оскільки його єдиним доходом є пенсія, що становить 5399 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.9).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії РВН №0190742, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю з дитинства, якому встановлена 1 група інвалідності довічно (а.с.12-13).
Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 11 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Батько дитини ОСОБА_2 із сином не проживає та участі у вихованні та утриманні сина не бере. (а.с.15).
Згідно зі статтею 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Тобто вказана стаття передбачає, що батьки продовжують бути зобов'язаними утримувати своїх дітей після досягнення ними повноліття за наявності сукупності таких обставин: дочка або син є непрацездатними; непрацездатні повнолітні діти потребують матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до статті 201 Сімейного кодексу України, щодо застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 8 та 9 статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, син сторін ОСОБА_3 , хоча і є повнолітнім, але є особою з інвалідністю, є непрацездатним та дійсно потребує матеріальної допомоги.
І як слідує з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, тобто має змогу сплачувати кошти на утримання сина.
Отже, враховуючи незадовільний стан здоров'я повнолітнього сина сторін, у зв'язку з чим він потребує допомоги від батька, який є працездатним, а позивачка не має можливості працевлаштуватись у зв'язку із здійсненням постійного догляду за сином, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними.
Керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, суд вважає, що є підстави для задоволення позову, визначивши аліменти, які підлягають стягненню у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня пред'явлення позову, і на весь час встановлення інвалідності, довічно.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 198, 200 Сімейного кодексу України, статтями 13, 81, 89, 259, 263-265, 294, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме із 28 липня 2025 року і на весь час встановлення інвалідності, довічно.
Стягнути із ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код за ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор