Справа № 551/852/25
Іменем України
03 жовтня 2025 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області матеріали кримінального провадження № 12025175610000050 від 02 квітня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майдан Слов'янського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №509 від 14 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб» право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, мають особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка».
Установлено, що 20.04.2022 у ОСОБА_4 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого з 2017 року на території Миргородського (колишнього Шишацького) району Полтавської області, а з осені 2021 року - без реєстрації в АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, які виплачуються внутрішньо переміщеним особам.
ОСОБА_4 , розуміючи, що він залишив місце реєстрації в Донецькій області у 2017 році не з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру та не має права на статус внутрішньо переміщеної особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, шляхом обману, 20.04.2022 перебуваючи в АДРЕСА_2 , використовуючи власний мобільний телефон марки «Redmi 7», на якому встановлено мобільний додаток Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія», сформував електронну заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи на своє ім'я та отримав довідку.
В результаті вказаних дій ОСОБА_4 20.04.2022 його було зареєстровано в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб. В подальшому ОСОБА_4 , який неправомірно набув статусу внутрішньо переміщеної особи, призначена допомога переміщеним особам на проживання за період з 01 березня 2022 року і по 31 березня 2023 року в розмірі 2000 гривень за кожний місяць, на загальну суму 26000 грн. Вказані грошові кошти були зараховані на особистий банківський рахунок ОСОБА_4 , відкритий в АТ КБ «Приват Банк» та в подальшому він розпорядився ними на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 шляхом обману заволодів грошовими коштами із загального фонду державного бюджету № 2501480 «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» в сумі 26000 гривень, чим завдав збитків Управлінню соціального захисту населення Миргородської районної військової адміністрації на вищевказану суму.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав, вказав, що у вчиненому щиро розкаюється. Пояснив, що з 2017 року він залишив місце проживання в Донецькій області та проживав без реєстрації у різних місцях на території Миргородського та колишнього Шишацького районів Полтавської області. З 2021 року він проживає разом з родиною в с. Бухуни Шишацької ТГ Миргородського району.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації він почув, що всім внутрішньо переміщеним особам з території Донецької області виплачується соціальна допомога у розмірі 2000 грн. на місяць та вирішив використати цю можливість. Для цього через застосунок «ДІЯ» у мобільному телефоні він подав заявку на отримання даної допомоги в якості внутрішньо переміщеної особи. Вважав, що для отримання даної допомоги визначальним чинником є не те, що він виїхав з території Донецької області ще до початку повномасштабного вторгнення, а сам факт його реєстрації на території Донецької області на момент проведення там бойових дій.
В березні 2023 року він дізнався про безпідставність отримання ним даної соціальної допомоги та те, що йому можуть загрожувати певні неприємності в зв'язку цим. З метою їх уникнення через застосунок «ДІЯ» він зареєстрував відмову від отримання соціальної допомоги, а також подав до органів соціального захисту населення заяву про повернення безпідставно отриманої допомоги частинами.
Під час досудового розслідування ним відшкодовано 2000 грн. завданого збитку.
Заявлений до нього цивільний позов обвинувачений визнав в повному обсязі, вказав, що решту заборгованості в сумі 24000 грн. відшкодує до кінця поточного року.
Представник потерпілого ОСОБА_5 повідомила суду, що перебуває на посаді начальника відділу соціального захисту населення № 4 Управління соціального захисту населення Миргородської РВА. В 2023 році працівниками очолюваного нею відділу було виявлено, що матір та тітка обвинуваченого безпідставно отримують допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з території Донецької області, фактично не будучи такими, оскільки вже тривалий час проживають на території Шишацької громади.
В зв'язку з цим, вказаним особам було висловлено вимогу про повернення безпідставно отриманої соціальної допомоги, а відносно тітки обвинуваченого навіть розпочате кримінальне провадження.
Довідавшись про вказані обставини, обвинувачений самостійно скасував отримання ним соціальної допомоги на проживання ВПО та звернувся до органів соціального захисту населення із заявою про повернення безпідставно отриманої соціальної допомоги з розстрочкою. Однак свої зобов'язання не виконав та дотепер повернув лише 2000 грн. В зв'язку з цим нею повністю підтримано цивільний позов прокурора.
Заслухавши думку обвинуваченого, представника потерпілого та прокурора, які не заперечували проти розгляду справи в порядку визначному ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що учасники судового розгляду вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, а їх позиція є добровільною, роз'яснивши їм те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які не оспорюються сторонами та приймає рішення про проведення судового розгляду відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням ряду письмових доказів, зокрема тих які характеризують особу обвинуваченого, визначають долю речових доказів та розмір процесуальних витрат.
З дослідженого судом рапорту оперуповноваженого СКП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 від 01 квітня 2025 року судом встановлено, що кримінальне правопорушення було виявлено працівниками поліції самостійно.
Суду також надані бухгалтерські документи якими підтверджується нарахування та виплата ОСОБА_4 на його кредитну карту соціальної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2023 року в загальному розмірі 26000 грн. (2000 грн. щомісячно) .
Згідно з наданою суду квитанцією 14.08.2025 ОСОБА_4 сплатив 2000 грн. в рахунок повернення безпідставно отриманої ним соціальної допомоги.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 в обсязі пред'явленого йому обвинувачення є доведеною поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 190 КК України, як умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
При призначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України та призначає його відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Обвинувачений є раніше не судимою особою, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, офіційно не працює.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття.
Суд не визнає в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого активне сприяння ним розкриттю кримінального правопорушення, як про це зазначено в обвинувальному акті.
На думку суду визнання вини обвинуваченим та не перешкоджання ним досудовому розслідуванню не є доказом того, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, яке з огляду на його конкретні обставини в даному випадку є очевидним та фактично розкритим вже на момент реєстрації рапорту оперативним працівником поліції.
Крім того суд звертає увагу, що з показань самого обвинуваченого та представника потерпілого слідує, що відмова обвинуваченого від отримання соціальної допомоги та подання ним до органів соціального захисту населення заяви про її поступове повернення, обумовлені бажанням обвинуваченого уникнути негативним наслідків для себе, вже після того як факти безпідставного отримання соціальної допомоги ВПО були виявлені в діях членів його сім'ї (матері та тітки).
У своїх постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17 та від 07 квітня 2021 року у справі 263/15605/17 Верховний Суд вказав, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
З показань обвинуваченого та матеріалів справи, зокрема реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, що обвинувачений проявив якісь ініціативні активні дії, направлені на допомогу слідству у розкритті кримінального правопорушення. Натомість його участь у документуванні кримінального правопорушення звелась лише до надання ним показань під час допиту в якості підозрюваного 29.09.2025, вже після того як дізнавачем були зібрані всі необхідні матеріали, допитані свідки та представник потерпілого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, врахувавши конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, зокрема його молодий він, належність до багатодітної родини, наявність обставини, яка пом'якшує покарання за відсутності обставин, що його обтяжують, відсутність у обвинуваченого офіційної роботи, а отже відсутність сталого заробітку, наявність достатнього вільного часу для зайняття суспільно корисними роботами, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання у вигляді громадських робіт, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 190 КК України. Дане покарання цілком відповідатиме меті кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Виходячи з мети кримінального покарання, загальних засад його призначення та вищевикладених у абаці вище доводів, суд вважає занадто суворим покарання у вигляді обмеження волі, про застосування якого до обвинуваченого у судових дебатах просила прокурор, навіть незважаючи на наявність підстав для звільнення обвинуваченого від його відбування на підставі ст. 75 КК України.
Підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу суд не вбачає.
В зв'язку з визнанням обвинуваченим заявленого до нього прокурором цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення в сумі 24000 грн., суд вважає необхідним даний позов задовольнити.
Відомості про процесуальні витрати та речові докази в матеріалах кримінального провадження відсутні та прокурором не оголошувались.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Цивільний позов прокурора до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави на р/р UA328201720355179001002010789, отримувач - Управління соціального захисту населення Миргородської військової адміністрації Полтавської області, код ЄДРПОУ 03195085, 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1